Вирок № 24222388, 25.05.2012, Лебединський районний суд Сумської області

Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 1-3/12

Номер провадження 1/1810/3/2012

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2012 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді - Гури А. О.

секретаря судового засідання - Ткаченко Я.О.,

участю: прокурора Радковського В.П.,

захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,

підсудної ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині справу по обвинуваченню

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Філонівщина Лебединського району Сумської області, громадянки України, освіта середня, студентки Полтавського університету економіки і торгівлі, проживаючої по АДРЕСА_1, не заміжньої, раніше не судимої

по ч. 1 ст. 125 КК України

В С Т А Н О В И В:

01.08.2010 року о 22 годині підсудна ОСОБА_5 разом зі своєю матір'ю, ОСОБА_6, справа відносно якої закрита на підставі ст.6 Закону України «Про амністію в 2011 році», перебуваючи на проїзній частині автодороги між населеними пунктами с. Голубівка та с. Сіробабине Лебединського району Сумської області, умисно, на ґрунті неприязних стосунків з потерпілою ОСОБА_3, нанесла удар рукою по лівій щоці та кулаком у праву скроню, а також удар рукою в область верхньої частини підборіддя ОСОБА_3, в результаті чого спричинила останній тілесні ушкодження, які, відповідно до висновку судово-медичного експерта №177 від 11.08.2011 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_5 свою вину в пред'явленому обвинуваченні не визнала та пояснила, що 29 липня 2010 року вона з братом на автодорозі між селами Голубівка та Сіробабине побачили написані фарбою образливі написи на її адресу, що принижували її честь і гідність. Вона відразу зателефонувала своїй мамі -ОСОБА_6, і, за її пропозицією, повернувшись додому, брат ОСОБА_7 взяв фарбу та зафарбував її прізвище та ім'я, що наведені в написі. В цей же самий час вона зателефонувала ОСОБА_8 та повідомила йому про образливі написи на її адресу, висловивши свою підозру, що саме з ревнощів через нього, це зробила ОСОБА_3. 31 липня 2010 року вона знову дізналась, що на автодорозі поновлено образливий напис. Тоді мама взяла фарбу та зафарбувала її ім'я. Саме ці події привели її до нервового зриву і намагання щось зробити із собою, але мама завадила цьому.

1 серпня 2010 року, повертаючись додому, вона помітила, що образливий напис вже втретє поновлено. Мама запропонувала самим встановити винного, оскільки ніякої допомоги в цьому ні зі сторони сільської ради, ні зі сторони дільничного інспектора міліції не було. Увечері цього ж дня, близько 22 години, вони з мамою пішли на місце розташування написів та заховались обабіч дороги. Через деякий час вони почули голоси, які наближались до вказаного місця. Особи, які прийшли, увімкнули телефонні ліхтарики та почали роздивлятись місце напису, яке було зафарбоване. Одна із них сказала : «Дивись, уже замальовано. Нічого, буде ще написано». По голосу вона відразу впізнала, що це була ОСОБА_3, іншою була ОСОБА_9. Тоді мама включила ліхтарик та вибігла на дорогу і схватила ОСОБА_3 за футболку, сильно тримаючи її, не дивлячись на її пручання. Коли підбігла вона та схватила потерпілу за футболку в області грудей, мама відпустила ОСОБА_3 та відійшла до ОСОБА_10, а вона почала з'ясовувати з нею стосунки. Вони тримали одна одну за волосся та штовхались. Вона не била потерпілу і ніяких тілесних ушкоджень не могла заподіяти. Це тривало приблизно 10 хвилин, потім мама забрала її і вони пішли додому. Після цього у неї з ОСОБА_3 ніяких розмов, зустрічей та інших контактів не відбувалось.

Не зважаючи на не визнання підсудною своєї вини, її вина у повному обсязі доведена показами потерпілої, свідків та іншими матерiалами справи:

Так, потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що 01.08.2010 року близько 20 години вона пішла гуляти до бару у с. Голубівка і почула чутки, що її підозрюють у написанні образливих слів відносно ОСОБА_2 на дорозі, що веде із с. Голубівка до с. Сіробабине. Так як вона ці написи жодного разу не бачила, то їй стало цікаво і вона, разом з подругою, ОСОБА_10, 0 22 годині вирішили піти та подивитися на написи. По дорозі у напрямку до с. Сіробабине вони підсвічувати собі ліхтариком з її телефону. Коли вони побачили написи і зупинилися, почули тріскіт з лівої сторони кущів і до них через дорогу підбігла з криками та нецензурними словами ОСОБА_6 і одразу вдарила її ліхтарем в область чола, удар наносила з правого боку і до низу. Після того удару вона кілька секунд не могла орієнтуватися, а потім до них підбігла ОСОБА_5 і одразу ударила рукою по лівій щоці, а потім схопила за волосся і потягла в правий бік, де вдарила кулаком у праву скроню, потім у область підборіддя та губ. Від вказаних ударів вона подалася у бік ОСОБА_6, а ОСОБА_5 утримувала її за футболку та за тіло, внаслідок чого у неї на тілі утворилися синці, футболка розірвалася. Потім до них підійшла ОСОБА_6, яка в той час розмовляла з ОСОБА_10, і почала заспокоювати ОСОБА_5, після чого вони пішли, а вона з ОСОБА_10 знайшла своє взуття та теж пішла додому.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що 01.08.2010 року близько 20 години її донька, потерпіла ОСОБА_3, пішла гуляти до сільського клубу. Близько 23 години вона повернулась заплакана, в розірваній футболці, з припухлим обличчям та гулею на чолі. На її запитання вона розповіла, що почула чутки у селі, що нібито вона зробила написи на дорозі відносно ОСОБА_5 і пішла разом з ОСОБА_10 подивитися на написи, а там їх перестріли ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і побили її. Наступного дня вона зателефонувала ОСОБА_6 та намагалася з нею поговорити, але та почала її ображати та поклала слухалку. Тоді вона повідомила про це дільничному інспектору. ОСОБА_12 весь час була вдома і нікуди не ходила, так як боліла голова та повиступали синці. Третього серпня, вранці, вони разом поїхали до м. Лебедина і звернулися до невропатолога, який сказав, що в неї струс мозку і запропонував лягти на денний стаціонар, однак вона відмовилась, а потім написала заяву до міліції. З приводу написів вона не знає, хто їх написав, але її донька до цього не причетна, ОСОБА_6 жодного разу з вказаного приводу з нею не розмовляли.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що 01.08.2010 року, ввечері, вона разом із ОСОБА_3 відпочивали у барі в с. Голубівка, спиртних напоїв не вживали. Від односельчан ОСОБА_3 почула, що її підозрюють у тому, що вона зробила на дорозі до с. Сіробабине образливі написи відносно ОСОБА_5, так як усі знали про їх неприязні стосунки і підозрювати було більше нікого. ОСОБА_12 запропонувала піти подивитися, що написано на дорозі і близько 22 години вони пішли по автодорозі у напрямку до с. Сіробабине, при цьому ОСОБА_3 підсвічувала ліхтарем на мобільному телефоні. Коли вони помітили написи на дорозі, то зупинилися, щоб прочитати. В цей час ліворуч від себе вона почула шурхіт і з лівого боку з-за куща вибігла ОСОБА_6 та почала кричати, а потім вдарила ліхтарем, що був у неї в руках, ОСОБА_3 по голові, в районі чола. Продовжуючи сваритися, вона тримала ОСОБА_3 за руку, а з другого боку вже підбігла ОСОБА_5 та також схопила ОСОБА_3 за руку і вони обидві звинувачували її в тому, що начебто це вона зробила написи на дорозі, а ОСОБА_3 це заперечувала. Потім ОСОБА_5 схопила ОСОБА_3 за волосся і вони почали сперечатись. А до неї підійшла ОСОБА_6 і вони, стоячи боком до дівчат, розмовляли, не звертаючи уваги на них. Чи била ОСОБА_12, вона не бачила. Через декілька хвилин ОСОБА_6 забрала свою дочку і вони пішли додому. Вона допомогла ОСОБА_3 знайти її взуття, в неї була порвана футболка та гуля на чолі, і вони також з нею пішли додому. Наступного дня ОСОБА_3 заходила до неї, скаржилася, що крутиться голова, була із синцем та гулею на голові і в темних окулярах. Після вказаної події ОСОБА_3 перебувала вдома та вживала ліки, так як в неї боліла голова. Свідок також ствердила, що ті написи робила вона разом з ОСОБА_3.

Допитаний на досудовому слідстві в якості свідка ОСОБА_13, покази якого на а.с. 120, т.1 були оголошені в судовому засіданні, так як останній не з'явився в судове засідання, пояснив, що 30.08.2011 року він був запрошений в якості понятого під час відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_3 Всі учасники слідчої дії зібралися у службовому кабінеті №2 СВ Лебединського МВ, де ОСОБА_3 було запропоновано розповісти і показати про обставини події, що відбулися 01.08.2010 року, на що остання погодилася і розповіла, що 01.08.2010 року вона разом з подругою, ОСОБА_10, із цікавості вирішили піти та подивитися на написи на дорозі. Вони піднялися на гору по дорозі у напрямку до с. Сіробабине та трохи пройшовши, побачили написи і зупинилися, щоб почитати. В цей момент вона почула тріскіт з лівої сторони від кущів, і до них через дорогу підбігла ОСОБА_6 і одразу вдарила її ліхтарем в область чола, наносячи його з правого боку, згори вниз. Потім до них підбігла ОСОБА_5 і одразу дала ляпаса по лівій щоці та схопила за волосся і потягла в правий бік. Після чого вона похилилася на неї і та ще раз вдарила кулаком у праву скроню. Потім вона відчула удар у підборіддя, але хто вдарив - не пам'ятає. Весь час ОСОБА_5 утримувала її за футболку та за тіло, внаслідок чого у неї на тілі утворилися синці, футболка розірвалася. Потім до них підійшла ОСОБА_6, яка розмовляла з ОСОБА_10, і заспокоївши ОСОБА_5, вони пішли. Далі ОСОБА_3 на манекені показала, як, та по яких частинах тіла їй наносили удари ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Під час відтворення обстановки і обставин події ОСОБА_3 покази давала вільно, без примусу.

Допитаний як свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що у 2010 році він працював на посаді дільничного Лебединського МВ УМВС України в Сумській області на території Голубівської сільської ради. На початку серпня 2010 року до сільського голови із заявою звернулася ОСОБА_6, жителька с. Сіробабине Лебединського району про те, що хтось на проїзній частині дороги до с. Сіробабине написав образливі написи відносно її дочки. Одночасно із ОСОБА_6 із заявою про нанесення тілесних ушкоджень доньці, ОСОБА_3, звернулася ОСОБА_11 При проведенні перевірки по даних заявах було опитано ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які були трохи знервовані при опитуванні, однак, до пояснення були занесені відомості, які він отримав безпосередньо від них самих, що і відобразив письмово. По закінченню опитування дав прочитати написані ним пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які, ознайомившись з поясненнями, засвідчили їх достовірність власноручними підписами, при цьому не заявивши своїх зауважень. На даний час він все точно не пам'ятає, що вони розповідали, але все що вони говорили, відображене у письмовому поясненні.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що після того, як хтось написав образливі відносно її доньки ОСОБА_5 написи на дорозі з с. Голубівки до с. Сіробабине, що привело до нервового зриву доньки, вона звернулась в сільську раду та до дільничного інспектора, але ніякі заходи з їх сторони не вживались. Вони з сином двічі зафарбовували прізвище доньки, що було зазначене разом з образами, але напис відновлювався знову, тоді вона 1.08.2010 року ввечері, близько 22 години, разом з дочкою ОСОБА_14 вирішили прослідкувати за тим, хто робив ті написи і підтвердити чутки, що ходили по селу, що це зробила ОСОБА_3. З цією метою вони прийшли на місце розташування написів та зачаїлись в кущах обабіч дороги. Хвилин через 10 вони почули голоси, а потім побачили двох осіб, які підійшли до місця розташування написів. В одній з них вона впізнала ОСОБА_3 і відразу вискочила на дорогу та схопила її за футболку. Не дивлячись на її пручання, вона міцно тримала її, поки не підбігла ОСОБА_14. Другою особою була ОСОБА_9. Коли підбігла ОСОБА_14 і, схопивши ОСОБА_3 за футболку, намагалась з'ясувати у неї, чому та її опозорила, між ними відбувалась штовханина та довготривала суперечка, але не бійка. Вона в цей час стояла на відстані 1метра від них і розмовляла з ОСОБА_10. Потім вона забрала доньку і вони пішли додому. Наступного дня вона бачила на обличчі доньки подряпини на обличчі.

Зі своєї сторони підсудна ніяких умисних дій по нанесенню фізичних травм і ушкоджень потерпілій не заподіяла, визнала, що ударила її ліхтарем, але не умисно.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показала, що 02.08.2010 року вона бачила ОСОБА_3 біля магазину, у неї була припухла губа. Вона була у великих темно-коричневих окулярах, які закривали 30-40% її обличчя, від очей аж до кінчика носа. Під час гри у волейбол 02.08.2010 року в період між 18 та 21год.30 хв. в с. Грамине ОСОБА_3 говорила, що їй попало від розборок з ОСОБА_2. В процесі гри в неї попав м'яч, який пройшовся по підборіддю, косо сходячим дотиком зверху вниз, а також по спині. 05.08.2010 року вона знову була в темних окулярах і під правим оком у неї був синець.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що 24.07.2010 року він був свідком, як ОСОБА_2 сварилась з ОСОБА_3 29.07.2010 року в обід ОСОБА_5 по телефону повідомила йому про напис на дорозі в с. Сіробабине. Коли він запитав у ОСОБА_3, чи знає вона про напис, остання пояснила, що вона до нього не причетна. Вони домовились, що повинні зустрітись у вихідний день, 31.07.2010 року втрьох, але ОСОБА_3 їх не діждалась і 0 20 год. 30 хв. поїхала в с. Штепівку.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що 02.08.2010 року після 18 години він на своєму автомобілі возив в с. Грамине на гру у волейбол: ОСОБА_3, ОСОБА_17, його дружину - ОСОБА_18 та ОСОБА_15. В процесі гри хтось ударив м'ячем ОСОБА_3 в обличчя, внаслідок чого на кілька секунд припинилась гра, але з'ясувалось, що ніяких ушкоджень ОСОБА_3 не було спричинено, великі чорні окуляри, в яких вона грала, не пошкодились і, навіть, не спадали, хоч м'яч ударив її прямим ударом в обличчя. 04.08.2010 року ОСОБА_3 також грала у волейбол, в той день їй не завдавались удари м'ячем. Свідок також підтвердив правдивість своїх показів, які він давав слідчій на досудовому слідстві, причину відсутності показань відносно нанесення ОСОБА_3 удару м'ячем 02.08.2010 року пояснив тим, що у нього про це не питали.

Ці його покази повністю спростовуються показами ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20, які в судовому засіданні пояснили, що 02.08.2010 року з 14 години вони святкували день народження сина ОСОБА_18 і тому ніхто з них, в тому числі і ОСОБА_3, не їздили на гру у волейбол, а без них гра не могла відбутись, оскільки всі вони були основними гравцями команди. ОСОБА_3 ні з ким іншим на гру у волейбол не могла їхати, бо вони завжди їздили всі разом, машиною ОСОБА_21 04.08.2010 року ОСОБА_3 їздила з ними в с. Грамине, де відбулась гра у волейбол, але участі в грі вона не приймала.

Крім того, вказані свідки ствердили, що в той день, 02.08.2010 року, ОСОБА_3 теж приходила на день народження, але недовго побувши, пішла, бо в неї боліла голова від отриманих напередодні тілесних ушкоджень, спричинених ударом ліхтаря ОСОБА_6.

Свідок ОСОБА_19 також пояснила, що 02.08.2010 року ОСОБА_3 приходила на день народження свого племінника, ОСОБА_21, у великих чорних окулярах. Над верхньою губою та на підборідді у неї була звезена шкіра, під оком - синець, на лобі -гуля. Вона їй говорила, що її побили ОСОБА_6, внаслідок чого у неї боліла голова, тому недовго посидівши, вона пішла додому. Через кілька годин після цього свідок ходила додому до ОСОБА_3 поцікавитись її самопочуттям і бачила, що ОСОБА_3 лежала вдома.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні ствердив, що зі слів ОСОБА_3 йому було відомо, що 01.08.2010 року її побили ОСОБА_6, а 02.08.2010 року вона приходила до ОСОБА_21 на день народження їхнього сина з подряпаним обличчям, синцем під очима та на переніссі. Вона була в чорних окулярах, скаржилась на погане самопочуття.

Свідок ОСОБА_22 теж ствердив в судовому засіданні, що 02.08.2010 року він з дружиною, ОСОБА_11, повернулись з святкування дня народження їхнього онука о 18 годині, донька ОСОБА_3 спала вдома, бо погано почувалася.

З протоколу огляду місця події від 21.07.2011 року (а.с. 145-15, т.1) вбачається, що місцем події являється ділянка автодороги між с. Сіробабине та с. Голубівка Лебединського району Сумської області. На проїзній частині білою фарбою зроблені написи, з образливих слів. Перед написом мається ділянка проїзної частини, прямокутної форми, що зафарбована фарбою сірого кольору, на якій з лівої сторони мається пляма невизначеної форми, вчинена фарбою коричневого кольору. Написи зроблені частково прописними літерами, частково друкованими. Поряд із написами білою фарбою, є сліди фарби зеленого кольору, що повторюють вищевказані написи.

Протоколом виїмки від 06.07.2011 року (а.с. 107, т.1) та протоколом огляду предметів від 06.07.2011 року ( а.с. 108-110, т.1) стверджується, що під час огляду жіночої майки, яка була вилучена у потерпілої, мається пошкодження тканини, протяжністю вздовж шва довжиною 35 см, на правій бретелі майки на відстані 6,5 см від верхнього плечового шва мається механічне пошкодження: поперечно розірвана тканина, ширина якої становить 4 см, з лівого боку майки від лівого бокового шва, по проймі рукава у напрямку задньої частини виробу мається поперечне пошкодження виробу, довжиною 6 см. На внутрішній частині спинки виробу біля горловини мається етикетка чорного кольору із зазначенням розміру «L». Згідно з висновком товарознавчої експертизи №174 від 22.05.2012 року ( а.с. т. 2 ) залишкова вартість пошкодженої майки на момент вчинення злочину складала 56 грн.

Протоколами відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від 21.07.2011 року ( а.с. 152-158, 159-165, т.1) стверджується, що останні показали, де саме на ділянці дороги між с. Голубівкою та с. Сіробабине Лебединського району Сумської області, ними були виявлені написи з використанням образливих слів, фарбою білого кольору та ОСОБА_6 вказала, що біля цих написів вона схопила за плечі ОСОБА_3, а її донька ОСОБА_11 в цей час схватила її за волосся і між ними виникла словесна сутичка та штовханина. ОСОБА_5 показала, як вона схопила ОСОБА_3 за руки, та пручалася, а вона тріпала її за футболку. ОСОБА_6 стояла разом з ОСОБА_10 з правої сторони узбіччя дороги в напрямку с. Сіробабине.

Протоколом відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_3 від 30.08.2011 року (а.с. 166-169, т.1) підтверджуються покази потерпілої про те, яким саме способом та по яких частинах тіла були нанесені їй тілесні пошкодження 01.08.2010 року ОСОБА_6( удар ліхтарем в область чола) та підсудною ОСОБА_5 (остання дала ляпаса у ліву щоку і схопила за волосся та потягнула у правий бік, після чого ще раз ударила кулаком у праву скроню та у підборіддя).

З висновку судово-медичної експертизи № 177 від 11.08.2011 року (а.с.132-133, т.1) вбачається, що на тілі ОСОБА_3 виявлені наступні ушкодження: в правій лобній ділянці синець синього кольору, розміром 6х4 см та набряк м'яких тканин, розміром 7х6 см. На верхньому та нижньому віці правого ока синець багряного кольору, розміром 5х4 см, на ділянці перенісся - синець синього кольору, розміром 2,5 х 1,5 см та садно червоного кольору на рівні неушкодженої шкіри, розміром 1,0 х 0,2 см. Над верхньою губою садно аналогічного характеру, розміром 1,0 х 0,5 см. На підборідді синець аналогічного характеру, розміром 2,5х1,5 см. Дані тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень і могли утворитись від не однократної дії (не менше 5 ударних дій) тупих твердих предметів з обмеженою поверхнею, можливо при обставинах, вказаних потерпілою, але не від падіння з висоти власного зросту від поштовху, про що свідчить характер ушкоджень. Час утворення тілесних ушкоджень може відповідати часу, вказаному потерпілою, на що вказує колір синців та стан саден. Тілесне ушкодження у вигляді синця правої лобної ділянки розміром 6х4 см та набряк м'яких тканин вказаної ділянки розміром 7х6 см утворились від прямої ударної дії, а не від ненавмисного торкання, про що свідчить характер ушкодження.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_23 підтвердила описаний вище свій висновок та доповнила, що ушкодження в області чола потерпілої могли утворитись від ударної дії як ліхтаря, так і руки. Розриву в часі нанесення тілесних ушкоджень не було. Вона також ствердила, що при огляді потерпілої ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, характерних для ушкоджень від м'яча, вона не виявила.

Висновком повторної судово-медичної експертизи ОСОБА_3 №318 від 27.03.2012 року (а.с.75-76, т.2), проведеної завідуючим відділення експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_24 зазначено, що тілесні ушкодження, виявлені у потерпілої,утворились від дії тупих предметів і могли утворитись при нанесенні ударів рукою ( кулаком), ліхтарем, при ударі м'ячем і т.п. предметами. Кількість травматичних дії -не менше 4: в лобній області справа, в області спинки носа, верхньої губи і підборіддя. Синець правої лобної області і повіки правого ока, синець і садно спинки носа могли утворитись при обставинах, вказаних потерпілою. Враховуючи стадію гоєння саден і колір синців, описані тілесні ушкодження утворились понад 12 годин до моменту огляду і могли утворитись як в один і той же час, так і в різний, але проміжок часу може бути не більше доби. Багряний колір синця повіки правого ока, на відміну від синюшності синця в лобній області, може вказувати на його утворення через деякий час після удару в лобну область, що обумовлене надходженням крові в нижчележачі тканини. Синець та садно в області перенісся могли утворитись від одного травматичного впливу з елементами тертя і ковзання. Кожне з тілесних ушкоджень відноситься до легкого ступеня тяжкості.

Висновком судово-психіатричної експертизи № 262 від 28.07.2011 року (а.с. 140-142, т.1) стверджується, що ОСОБА_5 на даний час будь-яким психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На момент вчинення інкримінованого їй злочину будь-яким психічним захворюванням не страждала, виявляла ознаки гострої реакції на стрес з порушенням поведінки, не виявляла ознак якого-небудь тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

З протоколу очної ставки від 30.08.2011 року (а.с.124, т.1) за участю ОСОБА_6 та ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_6 заперечує покази ОСОБА_3 в частині нанесення тілесних ушкоджень останній.

З протоколу очної ставки від 30.08.2011 року (а.с.125, т.1) за участю ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_5 не згодна з показами ОСОБА_3 в частині нанесення тілесних ушкоджень останній.

З оглянутого в судовому засіданні журналу реєстрації осіб, які проходять обстеження у Лебединському відділенні Сумського обласного бюро СМЕ, вбачається, що за порядковим номером 205 за 2010 рік значиться звернення до експерта 03.08.2010 року ОСОБА_3, за направленням чергового міліції, у якої виявлені легкі тілесні ушкодження.

Проаналізувавши всі матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина підсудної ОСОБА_5 в скоєнні злочину, передбаченому ст.. 125 ч.1 КК України повністю доведена в судовому засіданні. В основу свого вироку суд кладе покази потерпілої ОСОБА_3, оскільки вони є логічними і стверджуються іншими матеріалами справи в їх сукупності.

Так, наявність у потерпілої ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень стверджується висновком судово-медичної експертизи № 177 від 11.08.2011 року та повторної судово-медичної експертизи №318 від 27.03.2012 року. Час їх утворення відповідає часу, вказаному потерпілою.

Розглядаючи механізм їх спричинення, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт утворення на верхньому та нижньому віках правого ока синця багряного кольору, розміром 5х4 см, на ділянці перенісся - синця синього кольору, розміром 2,5 х 1,5 см та садна червоного кольору на рівні неушкодженої шкіри, розміром 1,0 х 0,2 см, а також над верхньою губою садна аналогічного характеру, розміром 1,0 х 0,5 см та на підборідді синця аналогічного характеру, розміром 2,5х1,5 см від удару волейбольним м'ячем, оскільки показами потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_21, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_11 та ОСОБА_22 спростовується факт участі потерпілої у грі в волейбол 02.08.2010 року, а до показів з цього приводу свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_15 суд відноситься критично з наступних підстав: кожен з них по різному показує про подробиці нанесення потерпілій удару м'ячем : ОСОБА_15 пояснила, що потерпіла отримала два удари м'ячем: один був кососходящий зверху вниз в нижню частину обличчя, а другий -по спині; ОСОБА_16 пояснив, що удар м'ячем був прямим, але ніяких тілесних ушкоджень після його нанесення він не бачив, тому гра продовжилась відразу, коли гравці впевнились у відсутності у неї ушкоджень. Про інші удари потерпілій м'ячем він заперечує. Крім того, на досудовому слідстві він говорив про участь ОСОБА_3 у грі в волейбол 04.08.2010 року, але про факт отримання нею удару м'ячем не повідомляв, хоч свої покази на досудовому слідстві підтвердив. Крім того, наполягаючи в судовому засіданні на участі потерпілої у грі в волейбол саме 02.08.2010 року, він не міг відтворити навіть рік, коли давав покази слідчому та коли в інші дні липня чи серпня 2010 року відбувались волейбольні ігри в с. Граминому.

Факт нанесення потерпілій ударів підсудною ОСОБА_5 підтвердила на досудовому слідстві допитана в якості свідка ОСОБА_10, яка показала, що крім ОСОБА_5 ніхто не міг нанести удари потерпілій ОСОБА_3, оскільки до цього конфлікту вона не була побита (а.с. 47, т.1) та сама потерпіла, яка показала, що ОСОБА_6 не могла вдарити її в область підборіддя, його нанесла ОСОБА_5. В судовому засіданні і свідок ОСОБА_10 і потерпіла ОСОБА_3 та й сама ОСОБА_6 ствердили, що після нанесення удару ліхтарем в чоло потерпілій, ОСОБА_6 відійшла в сторону і розмовляла з ОСОБА_10, а ОСОБА_5 та ОСОБА_3 продовжували штовханину, яка тривала 3-4 хв. Сама підсудна ОСОБА_5 та її мати, ОСОБА_6, пояснювали на досудовому слідстві (а.с. 33 зворот та а.с. 42 зворот. Т.1) та в суді, що внаслідок сутички з ОСОБА_3 у ОСОБА_5 на лівій щоці була подряпина від нігтів приблизно 2-2.5 см, що, на ряду з порваною футболкою у потерпілої та відсутність на її ногах взуття після конфлікту, свідчить про фізичну сутичку між підсудною та потерпілою.

Про те, що синяки та садна на переніссі, підборідді та верхній частині губи у потерпілої були наступного дня після конфлікту з ОСОБА_2 01.08.2010 року, в судовому засіданні ствердили свідки: ОСОБА_21, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_11 та ОСОБА_22. а також ОСОБА_15, яка пояснила в судовому засіданні, що 02.08.2010 року вона бачила потерпілу ОСОБА_3 біля магазину, у неї була припухла губа та великі чорні окуляри, які закривали 30-40% обличчя: від брів до кінчика носа. ОСОБА_3 пояснювала, що «були розборки і їй попало».

Суд критично відноситься до показів в судовому засіданні свідків ОСОБА_18, ОСОБА_21 та ОСОБА_22, які заявили, що зі слів потерпілої ОСОБА_3 02.08.2010 року синці, садна на обличчі та гулю на чолі вона отримала від удару ОСОБА_6 ліхтарем, оскільки потерпіла, даючи пояснення на святкуванні дня народження племінника на запитання присутніх гостей, могла не вдаватись у подробиці кожного удару, а самі свідки не були очевидцями конфлікту. Таким чином, суд вважає доведеною вину підсудної ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого їй злочину, а не визнання нею своєї вини в судовому засіданні суд розцінює як обраний нею спосіб захисту та бажання уникнути покарання за скоєний злочин.

Дії підсудної суд вважає необхідним кваліфікувати по ст. 125 ч. 1 КК України, так як вона умисно нанесла легкі тілесні ушкодження потерпілій.

При обранні підсудній виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудної, її вік, характеристику з місця проживання та навчання, відсутність судимостей, а також мотиви скоєння злочину. Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, суд не знайшов.

Враховуючи всі ці обставини, суд вважає необхідним обрати підсудній міру покарання у виді штрафу.

В судовому засіданні потерпілою ОСОБА_3 був заявлений цивільний позов про відшкодування їй матеріальної та моральної шкоди, витрат на правову допомогу та судових витрат.

Матеріальну шкоду потерпіла визначила в розмірі 418 грн., яка складається з: витрат на придбання ліків в розмірі 100 грн., витрат на проведення ультразвукового обстеження головного мозку -в розмірі 198 грн. та вартості пошкодженої майки-футболки - 120 грн. З підсудної вона просить стягнути половину завданої шкоди, в розмірі 209 грн.

Моральну шкоду, що спричинена неправомірними діями підсудної та викликала у неї моральні страждання та переживання, погіршення взаємовідносин з близькими, сусідами та товаришами, погіршення стану здоров'я, порушення нормального способу життя та звичного для неї укладу життя, вона оцінює в розмірі 3000 грн., але з підсудної просить стягнути половину цієї суми - 1500 грн.

Додаткові судові витрати в розмірі 1300 грн. складаються з вартості проїзду до м. Лебедина за викликами: до міліції (1 раз - 06.07.2011 року), суду -9 разів, а також на проведення обстеження в Лебединській ЦРЛ (19.08.2010 року) та два рази до юриста ( 16.09.2010 року та 16.12.29010 року), а всього 13 разів, з розрахунку витрат на пальне по 10л вартістю 10 грн. за кожну поїздку. З підсудної вона просить стягнути половину вказаної суми -650 грн.

На відшкодування витрат за надання правової допомоги потерпіла просить стягнути з підсудної кошти в розмірі 2500 грн.

Суд вважає, що позов потерпілої в частині відшкодування їй майнової шкоди в розмірі 209 грн. підлягає частковому задоволенню, так як в судовому засіданні було встановлено, що шкода була спричинена неправомірними діями підсудної і в силу вимог ст. 1166 ЦК України підлягає відшкодування особою, яка її заподіяла. Але потерпілою не надані докази придбання нею ліків на суму 100 грн. та витрат на проведення ультразвукового обстеження головного мозку -в розмірі 198 грн., а залишкова вартість пошкодженої майки на момент скоєння злочину, згідно з висновком товарознавчої експертизи №174 від 22.05.2012 року, становить 56 грн., тому саме в цій сумі підлягає відшкодуванню спричинена потерпілій матеріальна шкода.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, оскільки в судовому засiданнi було встановлено, що злочинними діями підсудної потерпілій було завдано моральної шкоди, яка виразилася у хвилюваннях та стражданнях, викликаних нанесенням їй тілесних ушкоджень, хвилюваннях, що призвели до втрати звичних для неї умов життя в зв'язку з відвідуванням правоохоронних органів та суду. А відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується цією особою. Разом з тим, при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з принципів об'єктивності, розумності та справедливості, тому вважає можливим позов задоволити в розмірі 200 грн.

Цивільний позов в частині стягнення з підсудної витрат на надання потерпілій правової допомоги та судових витрат не підлягає задоволенню, оскільки вони не передбачені ст.. 91, 92 КПК України, а посилання потерпілої в позовній заяві на Постанову Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»суд вважає безпідставним, оскільки вона застосовується при розгляді цивільних та адміністративних справ. Крім того, її інтереси в суді захищав державний обвинувач.

Витрати за проведення товарознавчої експертизи в розмірі 470.40 грн. підлягають стягненню з засудженої.

Долю речових доказів суд вважає необхідним вирішити у відповідності зі ст. 81 ч. 3 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_5 визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України та обрати їй міру покарання по цьому закону у виді 510 грн. штрафу.

Міру запобіжного заходу залишити попередню - підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

Стягнути з засудженої ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди кошти в розмірі 56 грн. та на відшкодування моральної шкоди -в розмірі 200 грн., в іншій частині цивільного позову відмовити.

Стягнути з засудженої ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області, код ЄДРПОУ 25574892 на рахунок 32156272210011, банк одержувача ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013, код класифікації доходів бюджету 25010100 кошти за проведення товарознавчої експертизи в розмірі 470.40 грн.

Речовий доказ: майку сірого кольору, що зберігається в камері схову речових доказів Лебединського МВ ГУМВС України в Сумській області, знищити, як таку, що не представляє цінності.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Лебединський районний суд.

Суддя А. О. Гура