Рішення № 24218352, 16.05.2012, Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим

16.05.2012 16.05.2012 103/549/2012

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2012 року м. Бахчисарай

Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Яніна І.А.,

при секретарі - Саттаровій Е.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання договору купівлі-продажу квартири від 20 червня 2009 року недійсним, стягнення з відповідачів в якості повернення коштів по 35500 грн. з кожного, відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн. зазначивши, що він в червні 2009 року передав довіреній особі ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в якості авансу 37000 грн. в рахунок договору купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Проте, в подальшому з'ясувалося, що ця квартира зареєстрована за померлим батьком ОСОБА_2, при цьому крім останнього є ще інший спадкоємець за законом. У зв'язку із неукладеним правочином, позивач став вимагати від ОСОБА_3 повернення йому 37000 грн. Остання повернула йому 4000 грн., надала розписку, що поверне залишок в розмірі 33000 грн. в березні 2010 року, але відповідачі кошти не повернули. Крім того, за юридичні послуги 26 жовтня 2009 року ним було сплачено 2500 грн. адвокату ОСОБА_4 Також позивач зазначив, що йому завдано моральної шкоди, яку він оцінив в 10000 грн., та просив стягнути її в солідарному порядку з відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 на задоволенні позовних вимог наполягав, посилаючись на обставини, викладені у позові, просив суд їх задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не з'явився, при цьому суд враховує, що відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК України після опублікування оголошення про виклик відповідачів у пресі («Крымские известия»від 5 травня 2012 року № 82, «Урядовий кур'єр»від 8 травня 2012 року № 81) вони вважаються повідомленими про час і місце розгляду справи, у зв'язку з чим, на підставі ст.224 ЦПК України, суд ухвалив заочно розглянути справу у відсутності відповідачів, що не з'явилися, оскільки в матеріалах справи досить даних про права і взаємовідносини сторін, представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи.

У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі представлених сторонами доказів, а ст.ст.10,60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, виходячи із засад змагальності сторін, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, вислухавши представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступними підставами.

Із наданих суду доказів вбачається, що 20 червня 2009 року ОСОБА_2 дав згоду на отримання авансу (за продаж квартири, що належить йому за адресою: АДРЕСА_1) в сумі 37000 грн. від покупця ОСОБА_1 (а.с.73).

Із розписки ОСОБА_3 від 20 червня 2009 року випливає, що остання, являючись довіреною особою ОСОБА_2, бере аванс за квартиру за адресою: АДРЕСА_1, в сумі 37000 грн. у ОСОБА_1 (а.с.76).

2 серпня 2009 року ОСОБА_3 надала позивачу розписку про те, що повертає останньому 4000 грн., залишок суми зобов'язується повернути у вересні 2009 року, до березня 2010 року (а.с.75).

На підставі ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно з ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації.

Оскільки домовленість від 20 червня 2009 року про купівлю-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, у вигляді договору не оформлена, нотаріально договір не посвідчений, його державна реєстрація відсутня, то такий правочин (договір) є неукладеним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Пленум Верховного Суду України в п.8 постанови №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205-210,640 ЦК України тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення. Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За таких обставин, договір (правочин) щодо купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, не є укладеним і не створював прав та обов'язків для сторін. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання вказаного правочину за договором недійсним.

У відповідності до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберігало його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.

Суд враховує, що знаходження розписки у позивача свідчить про те, що зобов'язання щодо повернення коштів не припинено, у зв'язку із чим з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача необхідно стягнути неповернену суму коштів в розмірі 33000 грн.

Правові підстави для стягнення коштів з відповідача ОСОБА_2 у справі не встановлені. Доказів того, що ОСОБА_3 мала право представляти інтереси ОСОБА_2, він отримав від неї кошти суду не надано, не зазначені такі докази і у позовній заяві.

Позовні вимоги щодо стягнення з обох відповідачів з кожного по 2500 грн. за витрати позивача за надання йому юридичної допомоги адвокатом ОСОБА_4 задоволенню також не підлягають, оскільки вони є необґрунтованими. Адвокат ОСОБА_4 правової допомоги у даній справі позивачу не надавав, квитанція за №17 від 26 жовтня 2009 року (а.с.24) не стосується цієї справи (за позовом від 29 січня 2012 року), при розгляді даної справи його інтереси представляла інша особа.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000 грн. задоволенню також не підлягають, оскільки у справі не встановлено обставин, з якими закон пов'язує право позивача на відшкодування моральної шкоди, при цьому умовами домовленостей між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди також не передбачено.

Посилання позивача на ст.23, 1167 ЦК України як на підставу відшкодування моральної шкоди у даних правовідносинах суд вважає необґрунтованими.

Так, відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Однак, ця стаття закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди як способу захисту суб'єктивних цивільних прав.

Спори про відшкодування заподіяної моральної (немайнової шкоди) розглядаються судами, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Цивільний кодекс України передбачає право на відшкодування моральної шкоди у окремо визначених випадках, у тому числі і у разі її завдання неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю (частина перша статті 1167 ЦК України), на яку посилався позивач. Проте, ст.1167 ЦК України поширюється на позадоговірні (деліктні) правовідносини, у зв'язку із чим, не може бути застосована при вирішенні цього спору.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог судові витрати останнього.

За таких обставин, виходячи із засад змагальності цивільного судочинства, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, керуючись ст.ст.10,11,60,213,214,215,218,224 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 33000 (тридцять три тисячі) грн., а також судовій збір у розмірі 330 грн.

В решти позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Бахчисарайським районним судом АРК за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивачем рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК протягом десяті днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: