Ухвала суду № 24212980, 29.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" березня 2012 р. м. Київ К-38064/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М.О., Степашка О.І.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою Відповідальністю «Дніпро-Вікторія»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою Відповідальністю «Дніпро-Вікторія»звернулось до суду з позовом про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2010 року в у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано. Постановлено нове рішення яким позовні вимоги задоволено. Скасовано А рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Вікторія»штрафних (фінансових) санкцій від № 0008172305 від 17.10.2008.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.10.2008 Державною податковою адміністрацією в Черкаській області проведено перевірку господарської одиниці позивача (залу гральних автоматів, який розташований за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 67) за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт перевірки № 0918/26/54/23/30407788 від 02.10.2008. На підставі даного акту, ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.10.2008 №0008172305 у розмірі 2 040грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, мотивував рішення тим, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції, відповідно до п.2 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та у зв'язку з виявленими перевіркою порушеннями п. 1 ст.3 даного Закону.

Суд апеляційної інстанції, не погодившись з висновком суду першої інстанції, задовольнив позовні вимоги, посилаючись на неправомірність винесення оскаржуваного рішення, в зв'язку з тим, що накладення штрафних санкцій можливо лише в тому разі, якщо гральні автомати, введені в експлуатацію до моменту включення комп'ютерно-касової системи «Фіскал»до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, мають технічну можливість сумісності з цією системою, а незабезпечення комп'ютерно-касовою системою «Фіскал»окремих функцій РРО (зокрема, відсутність власних фіскальних номерів, механізму друкування звітів тощо) не може бути підставою для висновків про наявність порушення суб'єктом господарювання порядку використання РРО, оскільки суб'єкти господарювання не мають об'єктивної можливості впливати на функціонування цієї системи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратор розрахункових операцій -пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, компютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо. Даною статтею також надано визначення автомату з продажу товарів (послуг), а саме, це реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості.

Гральний автомат в автоматичному режимі здійснює видачу виграшу за готівкові кошти або із застосуванням жетонів як і автомат з продажу товарів (послуг) в автоматичному режимі за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів здійснює видачу товарів (послуг), а отже, гральний автомат -це автомат з надання послуг у сфері грального бізнесу, тобто відноситься до РРО, що спростовує твердження позивача з цього приводу.

Відповідно до п.1 ст.3 зазначеного Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання (розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно ст.12 Закону, на території України, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідач конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника. Позивачем використовувались гральні автомати, які не внесені до Державного реєстру РРО і не зареєстровані у органі ДПС.

Виходячи з викладеного, у суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері грального бізнесу шляхом надання послуг з використанням гральних автоматів з 1 січня 2007 року виникає обов'язок застосовувати гральні автомати, які оснащені запам'ятовуючими пристроями (фіскальною пам'яттю), в т.ч. тих, що вже задіяні у використанні. Таким чином, позивач зобов'язаний був надавати послуги через зареєстровані. Опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій на індивідуальному гральному автоматі.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, помилково дійшов висновку, що відповідачем неправомірно прийнято рішення про застосування фінансових санкцій.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана не вірно.

Відповідно до ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст.220, 222, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2010 року скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров