Ухвала суду № 24212961, 10.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" травня 2012 р. м. Київ К-42584/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е.,

Степашка О.І.,

Федорова М.О.

секретаря судового засідання Хомініч С.В.,

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства Виробничого об'єднання "Одеський консервний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, третя особа - Головне управління державного казначейства України в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2008 року, залишеною без змін Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року, позов Закритого акціонерного товариства Виробничого об'єднання "Одеський консервний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, третя особа - Головне управління державного казначейства України в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000701620/0 від 15.11.2007 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 318066,80 грн. задоволено. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі №0000701620/0 від 15.11.2007 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 318066,80 грн., з яких 233887,00 грн. - основний платіж, 84179,80 грн. -штрафні (фінансові санкції).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 р. (з наступними змінами та доповненнями), до складу валових доходів не включаються кошти, отримані платником шляхом емісії (випуску, розміщення) облігацій, тому донарахування податковим органом позивачу валових доходів визнано неправомірним.

Відповідач, не погодившись із вказаними судовими рішеннями, звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій з підстав порушення судами норм матеріального права просить скасувати прийняті у справі судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У запереченні на касаційну скаргу відповідача позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено, що під час проведення виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2007 співробітниками відповідача виявлені порушення п.5.1., п.п. 5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.2., 5.3.8., 5.3.9. п.5.3., ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток підприємства у періоді, що перевірявся, на суму 243570 грн. Зокрема підприємством включено до складу валових витрат суму процентів, нарахованих за довгостроковими облігаціями.

За результатами зазначеної перевірки було складено акт №1110/16-20/30087693/13 від 02.11.2007 р., на підставі якого 15.11.2007 р. прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000701620/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 243570,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 88411 грн., всього -331981 грн.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування позивачу податку на прибуток стало невключення останнім до складу валового доходу сум процентів за процентними облігаціями у розмірі 1000000 грн. за 3, 4 квартали 2006 року та 1, 2 квартали 2007 року. Крім того, відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем строку погашення облігацій.

Рішенням від 30.12.2004 позивачем емітовано та розміщено процентні облігації на пред'явника у кількості 250 штук номінальною вартістю 50000 грн. кожна на загальну суму 12500000 грн., що вільно обертаються на території України протягом всього терміну їх обігу: з 31.01.2005 по 20.02.2035.

16.11.2010 позивачем прийнято рішення про дострокове погашення всіх строкових облігацій до 17.03.2014.

В періоді, що перевірявся, позивачем щоквартально здійснювалось нарахування процентів за нарахованими облігаціями, загальна сума яких склала 1000000 грн. Суму нарахованих процентів віднесено до складу валових витрат.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»№1201-XII від 18.06.1991 р. облігація -це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Згідно з п.1.4 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»цінний папір - це документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Пунктом 1.6 зазначеної статті визначено товари як матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Положеннями пп.7.9.1 п.7.9 ст.7 вказаного Закону передбачено, що не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або на інші строкові чи довірчі рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, а також основної суми депозиту (вкладу), в тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, в тому числі шляхом погашення облігацій.

Згідно із пп. 7.9.3. п.7.9. ст.7 Закону №334 за процентними цінними паперами, емітованими платником податку, суми процентів включаються до складу його валових витрат у податковий період, протягом якого була здійснена або мала бути здійснена виплата таких процентів.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що емісія облігацій не є операцією з купівлі-продажу товарів (в даному випадку цінних паперів), а отже кошти та майно, залучені платником шляхом емісії (випуску, розміщення) таких облігацій, не підлягають включенню до складу валових доходів та відповідно оподаткуванню.

У відповідності до п.п.7.9.4. Закону №334 безстрокові цінні папери - це цінні папери, які не мають встановленого строку погашення чи мають строк погашення більш як 10 років з моменту їх емісії (випуску) або згідно з умовами емісії передбачають право емітента приймати одноособове рішення про продовження строку погашення (ліквідації) таких цінних паперів, незалежно від загального строку дії таких цінних паперів.

Колегія суддів погоджується з позицією судів про те, що оскільки позивач скористався наданим йому законом правом та змінив порядок і строк погашення облігацій, то висновок податкового органу про безстроковість облігацій є помилковим.

З урахуванням наведеного та в силу положень п.п 7.9.3. Закону №334 позивач правомірно включив суми процентів за емітованими облігаціями до складу валових витрат за відповідний податковий період.

Оскільки донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток правомірно визнано судами необґрунтованим, відповідно скасування податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000 р., також здійснено судами правильно.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді С.Е. Острович(підписи)О.І. Степашко М.О. Федоров

Суддя С.Е. Острович