Ухвала суду № 24212941, 05.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" квітня 2012 р. м. Київ К-40649/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е.,

Маринчак Н.Є.,

Федорова М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго»на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго» до Державної податкової інспекції в м. Суми про скасування податкового повідомлення-рішення №0000202314/0/10838, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2010 адміністративний позов задоволено. Скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Суми №0000202314/0/10838 від 22.02.2010, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ВАТ «Сумиобленерго»за платежем податок на додану вартість у розмірі 20169,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 року скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2010, прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанцій і залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст.222 КАС України розгляд заяви проведено в письмовому провадженні.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції при задоволенні позову виходив з того, що відповідачем не доведено факт фіктивності господарських операцій, витрати за якими позивачем віднесені до валових, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність факту фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Тревел-НВХ».

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що співробітниками відповідача за період з 27.01.2010 по 02.02.2010 проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності та повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських операціях з ТОВ «Тревел-НВХ».

За результатами перевірки складений акт №817/2314/23293513/9 від 05.02.2010, в якому зроблено висновок про порушення вимог п.1.7, п.п 7.2.3., п.7.2, п.п. 7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4., п.п.7.5.1. п.7.5., п.п.7.7.1. п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168 (далі -Закон №168), ч.1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст.215, ст. 216, ст.228 ЦК України.

На підставі висновків акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №№0000202314/0/10838 від 22.02.2010.

Підставою для винесення вказаного рішення був висновок акту про те, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, отримані за договорами перевезення, укладеними з ТОВ «Тревел-НВХ»на загальну суму 80680,02 грн., в тому числі ПДВ -13446,67 грн., а саме: 2 квартал 2007 року -38000,02 грн. в т.ч. ПДВ -6333,34 грн., 4 квартал 2007 року -38000 грн. в т.ч. ПДВ -6333,34 грн., 1 квартал 2008 року -4680 грн. в т.ч. ПДВ -780,00 грн.

Між позивачем та ТОВ «Тревел-НВХ»укладено наступні договори перевезення: №8202/0 від 28.02.2008, №1505/3 від 15.05.2007 та №1211/4 від 12.11.2007.

За вказаними договорами ТОВ «Тревел-НВХ»(виконавець) зобов'язувався виконати роботи по перевезенню з/б опор, розрахунки по договорам здійснюються шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок виконавця у строки, вказані в рахунках.

На підставі вказаних договорів, в період з 16.05.2007 по 31.03.2008, були виписані акти здачі-приймання робіт на загальну суму 80680,00 грн., та податкові накладні на таку ж суму. Вказані акти підписані гр. Хміль Н.В. -директором ТОВ «Тревел-НВХ».

Станом на момент укладення зазначених договорів перевезення та їх здійснення гр. Хміль Н.В. обвинувальним вироком суду було засуджено до позбавлення волі за вчинення злочину й обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Крім того, юридичну особу ТОВ «Тревел-НВХ» припинено за рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2009 з моменту її державної реєстрації.

В силу п.1, 3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерських облік та податкову звітність в Україні»первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операції, повинні містити, зокрема, такі реквізити, як посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, та особистий підпис та ідентифікаційні дані про особу, яка брала участь у господарській операції.

З огляду на вказану норму закону колегія суддів погоджує позицію суду апеляційної інстанції стосовно того, що зазначені вище договори перевезення були фіктивними, а господарські операції по ним не мали місця, оскільки, з урахуванням фактів, встановлених обвинувальним вироком суду та рішенням суду про припинення юридичної особи, гр. Хміль Н.В., яким підписано акти приймання-здачі та податкові накладні, участі в господарських операція на виконання умов договорів перевезення, укладених позивачем, не брав і не міг мати волевиявлення до їх здійснення.

Колегія суддів також зазначає, що в силу ч.1, 4 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Висновки суду першої інстанції про недоведеність фактичних обставин справи відповідачем є помилковими.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго»залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді С.Е. Острович(підписи)Н.Є. Маринчак М.О. Федоров

Суддя С.Е. Острович