Постанова № 24209809, 10.05.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2012 р. м. Львів № 2а-1651/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Панчишин Н.Я., представників Грабовського Р.Є., Базарника Б.І., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТБО Львівбуд» до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБО Львівбуд»(далі - ТОВ «ТБО Львівбуд») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2012 року № 0000512321 та № 0000502321. Позивач пояснив, що оскаржувані рішення прийнято на підставі висновків акта перевірки № 408/23-209/01272060 від 14.02.2012 року, в якому податковий орган зазначив про нікчемність правочину з ПП «МКМ-сервіс». В основі такого висновку податкового органу був акт перевірки названого контрагента позивача, у якому йдеться про те, що діяльність ПП «МКМ-сервіс»пов'язана з підприємствами з ознаками фіктивності і спрямована на ухилення від оподаткування та мінімізації податкових зобов'язань. Відтак, орган ДПС дійшов висновку, що ПП «МКМ-сервіс»насправді жодних господарських операцій не проводило, а укладені з ним договори є нікчемними і не породжують жодних правових наслідків. Позивач вважає такі висновки безпідставними і надуманими, на підтвердження реальності господарських операцій з ПП «МКМ-Сервіс»представник позивача надав усі первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи. З урахуванням наведеного просив позов задовольнити повністю.

Суд на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) замінив відповідача його правонаступником - державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Галицькому районі м. Львова).

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву наступного змісту. Під час перевірки ТОВ «ТБО Львівбуд»на предмет дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаєморозрахунків з ПП «МКМ-сервіс»ДПІ у Галицькому районі м. Львова врахувала висновки акта № 1649/23-209/35383180 від 23.06.2011 року, складеного за наслідками перевірки названого контрагента позивача. У цьому акті зазначено про те, що фінансово-господарська діяльність ПП «МКМ-Сервіс»здійснюється за межами правового поля, а укладені ним правочини є нікчемними. На думку податкового органу, наявність належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення зазначених там сум податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки відомості, які у них містяться, не відповідають дійсності. На основі наведеного відповідач зазначив, що правочини між ТОВ «ТБО Львівбуд»та ПП «МКМ-сервіс»здійснені без мети реального настання правових наслідків, а тому формування валових витрат підприємства та податкового кредиту звітного періоду за наслідками таких взаємовідносин є порушенням вимог податкового законодавства. З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що прийняті на підставі акта перевірки ТОВ «ТБО Львівбуд» податкові повідомлення-рішення є правомірними і підстав для задоволення позову немає. Представник відповідача таку позицію підтримав, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ТОВ «ТБО Львівбуд»зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради 16.01.1995 року, про що отримало свідоцтво серії А01 № 719834 (а.с. 59).

Основними видами діяльності ТОВ «ТБО Львівбуд»відповідно до довідки з управління статистики серії АА № 297595 від 04.01.2011 року (а.с. 58) є: будівництво будівель, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, діяльність у сфері інжинірингу, виробництво виробів з бетон для будівництва, виробництво готових для використання бетонний сумішей, оптова торгівля будівельними матеріалами.

З 07 по 09 лютого 2012 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова проводила позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТБО Львівбуд»з питань дотримання вимог законодавства у сфері оподаткування під час здійснення фінансової-господарських взаєморозрахунків з ПП «МКМ-сервіс»за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, за наслідками якої складено акт № 408/23-209/01272060 від 14.02.2012 року (далі -акт перевірки від 14.02.2012 року; а.с. 10-22).

У названому акті ДПІ у Галицькому районі м. Львова зазначила, що в підсумку господарських взаємовідносини з ПП «МКМ-Сервіс»у листопаді 2010 року позивач відніс до складу валових витрат підприємства 29000 грн., понесених у зв'язку з виконанням договору поставки товарів від 05.10.2011 року. Операції щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «МКМ- сервіс»вплинули також на формування показників податкового кредиту позивача за листопад 2010 року, оскільки на підставі податкових накладних, отриманих від названого контрагента, ТОВ «ТБО Львівбуд»відніс до його складу 12400,60 грн. податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаних товарів. Під час перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова використала акт позапланової невиїзної перевірки ПП «МКМ-Сервіс»з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період з 01.04.2010 року по 16.06.2011 року № 164/Є23-209/35383180, у якому зазначено про те, що діяльність ПП «МКМ-Сервіс»спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вимоги третім особам. Податковий орган зазначив про те, що ПП «МКМ-сервіс»не має виробничих потужностей та трудових ресурсів для ведення господарської діяльності, що у поєднанні з такими критеріями, як місцезнаходження майна та віддаленість контрагентів один від одного, оперативність проведення поставок та їх часових проміжків, свідчить про відсутність фактичного виконання зобов'язань за договором, а отже і про його укладення без мети настання наслідків, що ним обумовлені. Тому на думку податкового органу фінансово-господарська діяльність ПП «МКМ-сервіс»здійснюється поза межами правового поля, а отже їх домовленість з ТОВ «ТБО Львівбуд»є нікчемним правочином.

На основі наведено ДПІ у Галицькому районі м. Львова зазначила, що в порушення п. 1.32 ст.1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9, п.5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»за період 01.10.2010 року по 31.12.2010 року ТОВ «ТБО Львівбуд»занизило податкове зобов'язання з податку на прибуток всього на суму 7250,00 грн., в т.ч. за 4 кв. 2010 року на суму 7250,00 грн. З тих же підстав податковий орган зазначив у висновках акта перевірки від 14.02.2012 року про те, що всупереч вимог п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 203, ст. 216 Цивільного кодексу України, а також п.1.7 ст. 1, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «ТБО Львівбуд»завищило податковий кредит по взаєморозрахунках з ПП «МКМ-сервіс»за листопада 2010 року на суму 12400,60 грн., в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за листопада 2010 року на суму 12400,60 грн.

На підставі таких висновків акта перевірки від 14.02.2012 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова винесла два податкові повідомлення-рішення від 21.02.2012 року:

1) № 0000512321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 9062,50 грн., у тому числі 7250,00 грн. за основним платежем, 1812,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

2) № 0000502321, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 15500,75 грн., у тому числі 12400,60 грн. за основним платежем, 3100,15 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погодившись як з результатами перевірки, так і прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд встановив наступні обставини господарських взаємовідносин ТОВ «ТБО Львівбуд»з його контрагентом.

За змістом договору поставки товарів № 74 від 05 жовтня 2010 року ПП «МКМ-сервіс»(за договором -Постачальник) зобов'язується постачати та передати у власність ТОВ «ТБО Львівбуд»(за договором -Покупець) труби залізобетонні водонапірні ДУ 1200 мм, а Покупець зобов'язується приймати та своєчасно здійснювати оплату на умовах даного договору (а.с. 23-24).

На підставі договору від 05.10.2010 року ТОВ «ТБО Львівбуд»придбало у ПП «МКМ-сервіс»труби залізобетонні водонапірні Ду 1200 мм (згідно з ГОСТ 6482-88 довжина труби 5м/п) в кількості шість штук згідно з накладною № РН-11-05001 від 05.11.2010 року -на загальну суму 34800 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 5800,00 грн. (а.с. 27).

Перевезення труб здійснювало ТОВ «ТБО Львівбуд»власними силами, а саме автомобілем КАМАЗ-5410, реєстраційний номер ВС25-12АС. Згідно з подорожніми листами від 05 листопада 2010 року та від 08-12 листопада 2010 року (а.с. 33, 35) труби перевозились проводилось 05.11.2010 року, 08.11.2010 року; 09.11.2010 року, 10.11.2010 року, 11.11.2010 року і 12.11.2010 року зі складу-площадки ПП «МКМ-сервіс»(м. Львів, вул. Півколо) до села Подорожне Жидачівського району, Львівської області, де розташований об'єкт реконструкції водозабору на річці Свіча.

Труби залізобетонні в кількості шість штук ТОВ «ТБО Львівбуд»власними силами уклало згаданому об'єкті «Реконструкція водозабору на р. Свіча з подаючим колектором», про що складено акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року типової форми № КБ-2в з ДП «Подорожненський рудник»загальною вартістю 153543,68 грн. (а.с. 45-49), у яку включено у тому числі вартість труб, що були придбані згідно з накладною № РН-11-05001 від 05.11.2010 року.

По факту поставки ПП «МКМ-сервіс»видало позивачу податкову накладну № 1105000001 від 05.11.2010 року на загальну суму 34800,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 5800,00 грн. (а.с. 28). Оплата за отримані труби здійснена 14 грудня 2010 року в сумі 34800 грн. (а.с. 43, 44).

Крім того, на виконання взятих договірних зобов'язань згідно з договором від 05.10.2010 року позивач отримав від ПП «МКМ-сервіс»труби ст. Ф 530 (54 п.ш.) в кількості 6,398 тонн згідно з накладною № РН-11-2301 від 23.11.2010 року на загальну суму 39603, 60 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 6600,60 грн.

Перевезення цих труб зі складу ПП «МКМ-сервіс»також здійснювалось автомобілем КАМАЗ-5410, державний реєстраційний номер ВС25-12АС. Спершу їх було перевезено на базу ТОВ «ТБО Львівбуд»по вул. Кульпарківській, 93 у м. Львові, а звідти у м. Дрогобич на площадку будівництва об'єкту «Реконструкція лінійної частини магістрального продуктопроводу Дрогобич-Калуш». Підтвердженням факту транспортування є подорожні листи від 23.11.2010 року та від 25.11.2010 року, а також товарно транспортна накладна типової форми № 1 -ТН від 25.11.2010 року (а.с. 29, 31, 32).

По факту поставки ПП «МКМ-сервіс»видало позивачу податкову накладну № 1123000001 від 23.11.2010 року на загальну суму 39603,60 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 6600,60 грн. Оплата за поставлені труби була здійснена 24.11.2010 року -в сумі 18000 грн. (а.с. 37), 18.01.2011 року -в сумі 5000 грн. (а.с. 38), 15.02.2011 року -в сумі 5000 грн. (а.с. 41), 24.02.2011 року в сумі 5000 грн. (а.с. 40), 22.03.2011 року -в сумі 6603,60 грн. (а.с. 42).

Придбані згідно з накладною від 23.11.2010 року труби були використані під час виконання будівельний робіт на об'єкті «реконструкція лінійної частини магістрального продуктопроводу Дрогобич-Калуш на 2 та 56 км траси», по факту виконання яких у травні 2011 року позивач та ТОВ «Карпатнафтохім»(Замовник) підписали акт приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2в на загальну суму 197126,40 грн. (а.с. 50-57).

На підставі податкових накладних від ПП «МКМ-сервіс»позивач відніс до складу податкового кредиту за листопад 2010 року ПДВ, сплачений у ціні отриманих товарів, на загальну суму 12400,60 грн. Крім того, за підсумками господарської діяльності за 4 квартал 2010 року позивач відніс до складу валових витрат підприємства 29000 грн., понесених у зв'язку з придбанням труб та здійсненням реконструкції водозабору на ріці Свіча.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

До набрання чинності Податковим кодексом України правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість регулював Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), відповідно до вимог пункту 2.2. статті 2 якого платником податку є будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Підпункт 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону № 168/97-ВР визначає, що об'єктом оподаткування з прибутку на додану вартість, зокрема є: операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

У відповідності до п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 1) або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; 2) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до п.п.7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Порядок нарахування, декларування та сплати податку на прибуток, до набрання чинності Податковим кодексом України, був регламентований спеціальним законом - Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон України № 334/94-ВР). Об'єктом оподаткування, згідно з приписами п. 3.1 ст. 3 цього Закону, є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, а також суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Закон України № 334/94-ВР визначає валовий доход як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход в т.ч. включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг). Не включаються до складу валового доходу в т.ч. суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), отримані (нараховані) платником ПДВ, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 11.3.1. ст. 11 Закону України № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу підприємства вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 1) або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; 2) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 11 Глави перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Чинним законодавством не передбачена заміна згаданих транспортних документів будь-якими іншими документами, тому здійснення поставки товарів на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

ТОВ «ТБО Львівбуд»та його контрагент ПП «МКМ»на час вчинення господарських операцій зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Податковий кредит за листопад 2010 року на суму 12400 грн. позивач сформував на підставі перелічених вище податкових накладних, виписаних ПП «МКМ-сервіс»встановленої форми та змісту. Сам факт реальності виконання взятих зобов'язань за згаданими вище договором купівлі-продажу та договором поставки, крім того, підтверджується належно оформленими: видатковими та податковими накладними, а також подорожніми листами, про які згадано вище, які в цілому у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники. Позивач також довів, що придбані у ПП «МКМ-сервіс»товари надалі були в подальшому використані у його господарській діяльності, свідченням чого є згадані вище акти приймання виконаних будівельних робі встановленої форми. Результати господарської діяльності позивача вплинули також на показники його валових витрат та доходів, оскільки на підставі згаданих вище первинних документів ТОВ «ТБО Львівбуд»відніс до складу валових витрат підприємства 29000 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Попри свій обов'язок відповідач так і не довів суду неможливості реального виконання договірних зобов'язань за договором поставки з ПП «МКМ-сервіс», про що зазначено в акті перевірки від 14.02.2012 року. Висновки ДПІ у Галицькому районі м. Львова про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за листопад 2011 року та заниження зобов'язання з податку на прибуток за четвертий квартал 2010 року, по суті, ґрунтуються на одному лише акті перевірки ПП «МКМ-сервіс», у якому йдеться про неможливість реального здійснення господарських операцій та нікчемність укладених цим підприємством договорів.

З приводу самого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість та формування валових витрат підприємства слід зазначити наступне. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця своїх обов'язків, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця, а тим більше бути підставою для однозначного висновку про нікчемність його правочинів та фіктивне підприємництво. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Суд погоджується з думкою позивача про недопустимість підходу відповідача до правової оцінки правовідносин щодо формування податкового кредиту та валових витрат підприємства. З цього приводу слід також зазначити, що відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, та й сам висновок про нікчемність правочину, є безпідставними і не доводять правомірності збільшення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Тому прийняті на цій підставі податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000512321 та № 0000502321 від 21.02.2012 року не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 35, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС №0000512321 та № 0000502321 від 21.02.2012 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ «ТБО Львівбуд»судові витрати в сумі 245 (двісті сорок п'ять) гривень 63 копійки.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 15 травня 2012 року.

Суддя Москаль Р.М.