Постанова № 24209805, 11.05.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2012 р. № 2а-2142/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря -Дасюк О.С.,

за участю представників позивача Купецького Ю.Б., Суходольської Н.Є., Семенюти Д.В., представника відповідача Карпина Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ФОРКАРС" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.10.2011р. №0003102302/35955 та №0003112302/35956 та від 31.01.2012р. №0000182302/2903, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ФОРКАРС" (далі-Товариство) звернулося з позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова (далі-ДПІ) та просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.10.2011р. №0003102302/35955 та №0003112302/35956 та від 31.01.2012р. №0000182302/2903. Позов обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової виїзної перевірки про безтоварність та нікчемність фінансового-господарських операцій щодо неможливості здійснення таких з підстав відсутності трудових ресурсів, основних засобів у контрагентів Товариства, є безпідставні та ґрунтуються на припущеннях, спростовується первинними документами щодо факту придбання товару та документами по факту реалізації придбаного у ПП "Спецпостачсервіс" та ТзОВ "Крафт ЛВ" товару замовникам Товариства, в наслідок чого отримано прибуток. Окрім того зазначено, що статтею 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому відповідальність за порушення законодавства, у разі існування такого, несе підприємство, яке його допустило, а не контрагент.

За клопотанням представника відповідача в попередньому судовому засіданні в порядку ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) допущено заміну Державну податкову інспекцію у Залізничному районі м.Львова правонаступником Державну податкову інспекцію у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позові та письмових поясненнях. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у заперечення та зазначив, що взаємовідносини Товариства з його контрагентами ПП "Спецпостачсервіс" та ТзОВ "Крафт ЛВ" мають ознаки нікчемності, оскільки під час перевірок вищезазначених підприємств встановлено, що такі не володіють майном, матеріальними ресурсами, які необхідні для здійснення операцій купівлі-продажу, відсутні в достатній кількості трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, а відтак відсутня і фінансово-господарська діяльність. Дані операції були спрямовані на отримання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Приватне підприємство "ФОРКАРС" зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 28.04.2009р. за №14151020000022006. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 08.05.2009р. за №1453. На момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ. В період що перевірявся було платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

Судом встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань взаємовідносин з ПП "Спецпостачсервіс" за період з 01.10.2010р. по 31.10.2010р. та ТзОВ "Крафт ЛВ" за період з 01.05.2011р. по 31.05.2010р. за результатами якої ДПІ прийшла до висновку про порушення Товариством ст.ст. 203, 215, 216,228 Цивільного кодексу України та п.5.1, п.п. 5.2.1. п 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. №283 із змінами та доповненнями: занижено податок на прибуток за IV квартал 2010 року на суму 34 347,92грн.; п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.3, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.146.12 ст.146, п.п.153.1.2 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України: завищено валові витрати за ІІ квартал 2011 року на загальну суму 2 703,25грн.; п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168) в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі-ПДВ) за жовтень 2010 року на суму 27 478,33грн. та п.п.198.2, п.п.198.3, п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, чим занижено ПДВ за травень 2011 року на суму 540,65грн., що викладено в Акті перевірки від 06.10.2011р. №3045/23-2/36500884.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.10.2011р. №0003102302/35955, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем - на суму 28 018,98грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 6 870,58грн. та №0003112302/35956, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - на суму 34 347,92грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 8 586,98грн., які за наслідком апеляційного оскарження залишені без змін. За наслідком апеляційного оскарження до ДПА у Львівській області ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2012р. №0000182302/2903, яким Товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 703,25грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено завищення Товариством валових витрат у рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток за 2010 рік в сумі 137 391,68грн. по безтоварних операціях, проведених з ПП "Спецпостачсервіс" та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а саме витрати операційної діяльності у рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за ІІ квартал 2011 року по безтоварних операціях, проведених з ТзОВ "Крафт ЛВ" на загальну суму 2 703,25грн.:

- За період з 01.10.2010р. по 31.10.2010р. Товариство проводило взаєморозрахунки з ПП "Спецпостачсервіс" на підставі Договору поставки товару від 01.10.2010р. №36/1, за наслідком чого були виписані податкові накладні, суми ПДВ 27 478,34грн. по яких включено Товариством до податкового кредиту жовтня 2010 року та відображено у реєстрі виданих податкових накладних жовтня 2010 року, та відповідають даними додатку №5 податкової декларації з ПДВ жовтня 2010 року.

Під час перевірки використано акт ДПІ у Франківському районі м.Львова "Про результати перевірки ПП "Спецпостачсервіс", згідно якого аналізуючи дані податкової звітності встановлено що ПП "Спецпостачсервіс" безпідставно декларувало у податковій звітності господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) підприємствам у яких відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, з метою мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від оподаткування.

- За період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. Товариство проводило взаєморозрахунки з ТзОВ "Крафт ЛВ" на виконання Договору поставки товару від 03.05.2011р. №198/2 на предмет придбання приладів та обладнання, вартість придбаних товарів на суму 2 703,25грн. включена до валових витрат, а сума ПДВ 540,65грн. до податкового кредиту травня 2011 року, та відображено у реєстрі виданих податкових накладних травня 2011 року, та відповідає даними додатку №5 податкової декларації з ПДВ травня 2011 року.

Під час перевірки використано акт ДПІ у Франківському районі м.Львова "Про результати невиїзної документальної перевірки ТзОВ "Крафт ЛВ", згідно якого аналізуючи дані податкової звітності встановлено що у ТзОВ "Крафт ЛВ" відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, складські приміщення, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання. До перевірки Товариством не надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт поставки ТМЦ.

На підставі вищевикладеного податковий орган прийшов до висновку, що Товариство занизило податок на прибуток на суму 34 347,92грн., завищило від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2 703,25грн., а також занизило ПДВ у сумі 27 478,33грн. по безтоварних операціях.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16.07.1999р. (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагентів позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Представлені представниками позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Як вбачається з дослідженого в судовому засідання Договору поставки товару від 01.10.2010р. №36/1, укладеного Товариством (Покупець) з ПП "Спецпостачсервіс" (Постачальник), предметом якого були прилади та обладнання. Згідно п.4.5 Договору, Постачальник зобов'язаний поставити товар Покупцю на протязі п'яти днів з моменту погодження умов разової поставки. Згідно п.4.7 Договору, замовлення Покупця на разову поставку товару може бути здійснено по телефону, факсу, електронній пошті, шляхом надіслання письмового листа чи іншим способом.

На виконання умов Договору ПП "Спецпостачсервіс" виписано видаткові накладні (ар.с.100-102) та податкові накладні (ар.с. 110-113) у період жовтня 2010 року згідно номенклатури яких: "ключ динамометричний, мікрофот, анемометр, динамометр, вимірювач опору, прилад ППНЗ-100, люфтомір, димомір, секундомір механічний, вимірювач ефективності гальмівних систем, барометр, прилад вимірювання тиску в пневматичному гальмівному приводі" на загальну суму ПДВ 27 478,34грн., яка Товариством віднесена до складу податкового кредиту з ПДВ податкової декларації та додатку 5 за жовтень 2010 року, відображено у реєстрі виданих податкових накладних жовтня 2010 року та відповідає даним додатку №5 податкової декларації з ПДВ жовтня 2010 року.

Як вбачається з дослідженого в судовому засідання Договору №198/2 від 03.05.2011р., укладеного Товариством (Покупець) з ТзОВ "Крафт ЛВ" (Постачальник), предметом якого були прилади та обладнання. Згідно п.4.5 Договору, Постачальник зобов'язаний поставити товар Покупцю на протязі п'яти днів з моменту погодження умов разової поставки. Згідно п.4.7 Договору, замовлення Покупця на разову поставку товару може бути здійснено по телефону, факсу, електронній пошті, шляхом надіслання письмового листа чи іншим способом.

На виконання умов Договору ТзОВ "Крафт ЛВ" виписано видаткову накладну (ар.с. 99) та податкову накладну (ар.с. 119) у травні 2011 року згідно номенклатури "кіловаттметр, елемент нормальний" на загальну суму ПДВ 540,65грн., яка Товариством віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ податкової декларації та додатку 5 за травень 2011 року, відображено у реєстрі виданих податкових накладних травня 2011 року та відповідає даним додатку №5 податкової декларації з ПДВ травня 2011 року.

В судовому засіданні директор Товариства Купецький Ю.Б. пояснив, оскільки технічні характеристики запитуваного товару його як відповідальну за купівлю приладів та обладнання особу влаштовували, а відтак телефоном, факсом чи електронною поштою здійснювалось замовлення, та з врахуванням того, що товар був малогабаритний, а відтак поставлявся в офіс Товариства уповноваженими особами ПП "Спецпостачсервіс" та ТзОВ "Крафт ЛВ".

Факт здійснення господарських операцій Товариством підтверджується Договорами на оренду нежитлових приміщень №7 та №16 від 30.07.2009р., згідно якого ПП "Рувим" (Орендодавець) та ПП "Форкарс" (Орендар), предметом якого є платне користування (оренда) приміщень, що знаходяться за адресою м.Львів, вул.Курмановича, 9Б загальною площею 35 кв.м. та 36 кв.м., як зазначено в договорі, приміщення використовуватимуться для продажу приладів.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи актів здачі приймання робіт за жовтень 2010 року та протоколів погодження вартості робіт, складених ДП "Львівстандартметрологія" та ПП "Форкарс", пояснень представників позивача, ДП "Львівстандартметрологія" було проведено повірку (ремонт, калібрування) придбаних у ПП "Спецпостачсервіс" приладів та обладнання (ар.с. 168-182), які підтверджують факт придбання товару у вищезгаданого контрагента.

Відповідно до підпункту 7.5.1 Закону №168 датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.

Представниками позивача до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних які виписані позивачем протягом жовтня - листопада 2010 та травня 2011 року про відпуск, придбаного у ПП "Спецпостачсервіс" та ТзОВ "Крафт ЛВ" товару його контрагентам та Довіреності на отримання товару від Товариства, виписані контрагентами: ДВАТ "Шахта Надія", ТзОВ фірма "Сигнал", ТзОВ "Автотрейдсервіс", ТзОВ "Агроресурс", Володимир-Волинське АТП-10762 ВАТ, Комунальне підприємство "Міськтепловоденергія", ТзОВ "Аіркрафтс", ПП "Рост Електромонтаж" (ар.с. 119-148) та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) про надання транспортних послуг щодо перевезення вантажу по території України вищезгаданим контрагентам позивача, ТзОВ "Транспортною компанією "САТ", ВАТ "Гюнсел", ТзОВ "ЄвроЕкспрес", ПП "Нічний Експрес" (ар.с.164-167, 197-198).

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ПП "Спецпостачсервіс" та ТзОВ "Крафт ЛВ" знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали Свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Товар, який був предметом купівлі-продажу, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевірений період надано податкові накладні які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством. Зазначені обставини давали право позивачу включити ПДВ в сумі 28 018,98грн. до складу податкового кредиту жовтня 2010 року та травня 2011 року, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні деклараціями з ПДВ за спірний період та Додатками 5 до них та сформувати валові витрати у сумі 34 347,92грн. у IV кварталі 2010 року та у сумі 2 703,25грн. у ІІ кварталі 2011 року.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до умов пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Як це передбачено п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Товариством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Товариство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з 2009 року, роботи (послуги), які визначені у досліджених судом Договорах, узгоджуються з предметом діяльності Товариства: роздрібна торгівля побутовими електротоварами, радіо- та телеапаратурою, виробництво контрольно-вимірювальних приладів, ремонт та технічне обслуговування контрольно-вимірювальних приладів, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням.

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушує публічний порядок, якщо були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Під час перевірки господарської діяльності Товариства, як це зазначено в акті перевірки щодо контрагентів Товариства - ПП "Спецпостачсервіс" та ТзОВ "Крафт ЛВ", досліджувались декларації з ПДВ та декларації з податку на прибуток за 2010-2011 роки, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за цей період, база даних "Система автоматизованого співставлення" та не досліджувались ДПІ жодних первинних документів цих контрагентів по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг).

Окрім того слід зазначити, що згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Товариство не несе відповідальності за свого контрагента, який не виконав свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі "Булвес" АД проти Болгарії.

Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на порушення кримінальної справи щодо керівника ПП "Спецпостачсервіс" за ознаками злочинів передбачених ст.205 та ст.212 КК України оскільки, згідно ст.72 КАС України обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Товариством у ПП "Спецпостачсервіс" та ТзОВ "Крафт ЛВ" вищевказаних товарів мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "ФОРКАРС" 805,28 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова №0003102302/35955 від 26.10.2011р., №0003112302/35956 від 26.10.2011р., №0000182302/2903 від 31.01.2012р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "ФОРКАРС" 805,28 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 16.05.2012 року.

Суддя Шинкар Т.І.