Постанова № 24209818, 17.05.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2012 р. м. Львів № 2а-911/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Панчишин Н.Я., представників сторін Ганущин М.В., Пилипяка П.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Електросвіт-Ю»до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Електросвіт-Ю»(далі -ПП «Електросвіт-Ю») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції Залізничного району м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000092304 від 20.01.2012 року. Оскаржуване рішення прийнято на підставі акта перевірки, у якому податковий орган зазначив про безтоварність та фіктивність господарських операцій ПП «Електросвіт-Ю»з ПП «Ново-Ком»та ТОВ «Оріал». Позивач вважає такі висновки необґрунтованими, оскільки такі ґрунтуються лише на актах перевірок Алчевської ОДПІ Луганської області, складених за наслідками окремих перевірок ПП «Ново-Ком»та ТОВ «Оріал», дії по проведенню яких, станом на дату судового розгляду визнані судом неправомірними. Позивач зазначив про те, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з названими вище контрагентами, а також доказам, які свідчать про наступне використання отриманих від ПП «Ново-Ком»та ТОВ «Оріал»товарів у господарській діяльності ПП «Електросвіт-Ю». Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про фіктивність господарських операцій, а тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити.

Суд на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) замінив відповідача його правонаступником - державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Залізничному районі м. Львова).

Відповідач позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 23.04.2012 року. Пояснив, що оскаржуване повідомлення-рішення прийнято на підставі акта № 12/23-4/36738644 від 06.01.2012 року «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань достовірності декларування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за липень 2011 року ПП «Електросвіт-Ю». В основу акта перевірки ПП «Електросвіт-Ю»покладено висновки двох актів Алчевської ОДПІ: 1) №1811/231-36917481 від 14.11.2011 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-Ком з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.02.2011 року по 30.09.2011 року»та 2) №1798/236-36917523 від 11.11.2011 року «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Оріал» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.01.2011 року по 30.09.2011 року», у яких, серед іншого, зазначено про те, що місцезнаходження ПП «Ново-Ком»та ТОВ «Оріал»не встановлено, про відсутність у них будь-яких виробничих потужностей та ресурсів для здійснення господарської діяльності та, як наслідок, відсутність реального проведення господарських операцій та здійснення діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди третім особам. На цій підставі орган ДПС дійшов висновку про відсутність реального виконання господарських операцій на підставі договорів, які позивач уклав з ТОВ «Оріал» та ПП «Ново-Ком», у зв'язку з чим прийняв податкове повідомлення-рішення про зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 36966,00грн. Представник відповідача таку позицію підтримала, просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, суд встановив наступні фактичні обставини справи:

Приватне підприємство «Електросвіт-Ю»зареєстроване 14.10.2009 року виконавчим комітетом Львівської міської ради. Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 15.10.2009 року , станом на момент проведення перевірки (29.12.2011 р.) перебувало на обліку в ДПІ у Залізничному районі м. Львова.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ПП «Електросвіт-Ю»в т.ч. здійснює господарську діяльність з оптової та роздрібної торгівлі електропобутовими приладами.

У періоді, за який проводилася перевірка, позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.11.2009 року № 100253620, виданого ДПІ у Залізничному районі м. Львова, індивідуальний податковий номер 367386413033 (том І, а.с. 50).

З 23 по 29 грудня 2012 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова проводила позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Електросвіт-Ю»щодо достовірності декларування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за липень 2011 року, за результатами якої складено акт № 12/23-4/36738644 від 06.01.2012 року (далі -акт перевірки від 06.01.2012 року; том І, а.с. 6-32). У названому акті перевірки зазначено, зокрема, про те, що за допомогою АРМ «Система автоматизованого співставлення посадкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»та додатку № 5 до декларацій з податку на додану вартість за березень, червень та липень 2011 року встановлено, що ПП «Електросвіт-Ю»сформувало за перелічені щойно податкові періоди податковий кредит з ПДВ на загальну суму 36966,00 грн., за наслідками взаємовідносин з ПП «Ново-Ком»та ТОВ «Оріал», у т.ч. у березні 2011 року обсяги поставок від ПП «Новом-Ком»задекларовано на суму 149986,76 грн., ПДВ -в сумі 29997,40; у червні та липні 2011 року позивач отримав від ТОВ «Оріал»товару на загальну суму 34845,88 грн., а також ПДВ на загальну суму 6969,17 грн.

Під час перевірки ПП «Електросвіт-Ю»відповідач використав акт Алчевської ОДПІ Луганської області №1811/231-36917481 від 14.11.2011 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-Ком з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.02.2011 року по 30.09.2011 року»та акт Алчевської ОДПІ Луганської області № 1798/236-36917523 від 11.11.2011 року «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Оріал»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.01.2011 року по 30.09.2011 року». У підсумку проведених перевірок названих підприємств Алчевська ОДПІ зазначила про неможливість фактичного здійснення ними господарських операцій у зв'язку з відсутністю для цього будь-яких виробничих потужностей, а також трудових ресурсів. Це, на думку податкового органу, свідчить про нікчемність укладених названими суб'єктами договорів та фіктивність їх господарської діяльності, оскільки така спрямована на штучне формування показників податкового обліку.

На основі таких висновків Алчевської ОДПІ Луганської області відповідач зазначив в акті перевірки від 06.01.2012 року про неправомірне віднесення позивачем у березні 2011 року, червні 2011 року та липні 2011 року до складу податкового кредиту ПДВ у загальній сумі 36966,00 грн. за операціями придбання товарів в ПП «Ново-Ком»(ПДВ у сумі 29997,40грн), та ТОВ «Оріал»(ПДВ у сумі 6969,17 грн.), позаяк діяльність названих суб'єктів має ознаки фіктивності, а самі правочини з ними є нікчемними. Відповідач зазначив, що відповідно до наданих документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного. Перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Відтак, операції з придбання не мали реального характеру, товар не перевозився і не зберігався. Єдиною метою проведення документування фактично не здійснених операцій є отримання підприємством податкової вигоди.

У висновках акта перевірки від 06.01.2012 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова зазначила, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6 ст. 198, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено залишок від'ємного значення в сумі 36966,00 грн., ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями), Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»від 24.05.1995 року № 88; ч.1 ст. 203, 215. п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині їх недодержання в момент вчинення правочинів між ПП «Електросвіт-Ю»з ТОВ «Оріал»та ПП «Ново-Ком»при придбанні та продажу товарів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

На підставі акта перевірки від 06.01.2012 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийняла податкове повідомлення-рішення №0000092304 від 20.01.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за платежем податок на додану вартість у розмірі 36966,00грн. Не погодившись з таким рішенням податкового органу, платник звернувся з даним позовом до суду.

Суд встановив наступні обставини господарських взаємовідносин ПП «Електросвіт-Ю»з його контрагентами:

Між позивачем та ПП «Ново-Ком»була усна домовленість щодо придбання електротоварів, на виконання якої у березні 2011 року позивач отримав від свого контрагента товар на загальну суму 179984, 10 грн., в т.ч. ПДВ 29997, 40 грн. Передача товару здійснювалася на підставі накладних, виданих на кожну окрему партію товару, а саме за видатковою накладною № РН-377 від 01.03.2011 року на суму 17752,45 грн., в т.ч. ПДВ 2958,73 грн.; видатковою накладною №РН-401 від 21.03.2011 року на суму142590 грн, в т.ч. ПДВ 23765 грн.; видатковою накладною №РН-404 від 24.03.2011 року на суму 19641,65 грн., в т.ч. ПДВ 3273,61грн. (том І, а.с. 113, 115, 117). По факту поставки товарів згідно з переліченими видатковими накладними ПП «Ново-Ком»видало позивачу також податкові накладні: № 377 від 01.03.2011 року, № 401 від 21.03.2011 року, № 404 від 24.03.2011 року (том І, а.с. 114, 116, 118) на загальну суму 179984,10 грн., в т.ч. ПДВ 29997,40 грн., який позивач відніс до складу податкового кредиту за березень 2011 року.

З ТОВ «Оріал»позивач також мав усну домовленість щодо поставок, на виконання якої отримав в червні та липні 2011 року від ТОВ «Оріал»електротоварів на загальну суму 41815, 05 грн., в т.ч. ПДВ 6969,17 грн. Передача та отримання товару здійснювалася за накладними, виданими на кожну окрему2 партію товару, а саме за видатковою накладною № РН-344/06 від 01.06.2011 року на суму 10740, 20 грн., в т.ч. ПДВ 1790,04 грн.; видатковою накладною №РН-408 від 01.07.2011 року на суму 14095, 81 грн., в т.ч. ПДВ 2349,30 грн. та видатковою накладною №РН-412 від 12.07.2011 року на суму 16979,04 грн., в т.ч. ПДВ 2829,84 грн. (том І, а.с. 119, 121, 123). По факту поставки товарів згідно з переліченими видатковими накладними ТОВ «Оріал»також видало позивачу податкові накладні: в червні 2011 року -№ 344 від 01.06.2011 року на суму 1790,03 грн., в липні 2011 року -№ 408 від 01.07.2011 року та № 412 від 12.07.2011 року на загальну суму 5179,14 грн. (том І, а.с. 120, 122, 124).Загальна сума операцій щодо придбання електротоварів у ТОВ «Оріал», яку позивач відобразив у своєму обліку, становить 41815,05 грн., в т.ч. ПДВ 6969,18 грн., з якого частину в сумі 1790,04 грн. позивач відніс до складу податкового кредиту за червень 2011 року, а решту в сумі 5179,14 грн. - до податкового кредиту за липень 2011 року.

За отримані від ТОВ «Оріал»та ПП «Ново-Ком»товари позивач розрахувався, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача про рух коштів та не заперечується відповідачем (том І, а.с.104-109).

Придбані у ПП «Ново-Ком»та ТОВ «Оріал»товари позивач надалі реалізував своїм покупцям, на підтвердження чого долучив видаткові накладні, згідно з якими цей товар постачався, а також податкові накладні, виписані ним по факту поставок кожної партії -щодо кожного зі своїх покупців (том І, а.с. 192-251; том ІІ, а.с. 1-36(стосовно реалізації товару, придбаного у ТОВ «Оріал»); том ІІ, а.с. 38-102 (щодо реалізації товару, придбаного у ПП «Ново-Ком»).

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених платником у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту. Тому аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

ПП «Електосвіт-Ю»є суб'єктом господарювання у сфері оптової та роздрібної торгівлі електропобутовими приладами, про що зазначено у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Для організації такої діяльності підприємство використовує приміщення офісу площею 149, 6 кв. м. та приміщення складу площею 231,0 кв. м. за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 355 на підставі договору оренди нежитлових приміщень № 5 від 01.01.2011 року, укладеного з ВАТ «Львівелектромаш»(том ІІ, а.с. 118-122). На підприємстві працює 6 осіб, в тому числі, директор, бухгалтер, завідувач складом, менеджер (том ІІ, а.с. 128-130). На підставі договору оренди транспортного засобу від 09.04.2010 року позивач використовує фургон марки VOLKSWAGEN, модель -LT, 2004 року випуску, реєстраційний номер ВС1250СВ, за допомогою якого, згідно з подорожніми листами службового відрядження легкового автомобіля, здійснювались поставки електротоварів покупцям ПП «Електросвіт-Ю»(том ІІ, а.с. 132-141). На вимогу суду представник позивача надала суду документи на підтвердження зазначених вище обставин, які в цілому свідчать про наявність у позивача матеріально -технічної бази, необхідної для здійснення обраного ним виду господарської діяльності і яким відповідач, втім, не надав належної оцінки під час проведення перевірки позивача.

Податковий кредит за березень, червень та липень 2011 року позивач сформував на підставі перелічених вище податкових накладних, виписаних ПП «Ново-Ком»та ТОВ «Оріал», встановленої форми та змісту. Сам факт реальності виконання взятих зобов'язань, крім того, підтверджується належно оформленими: видатковими накладними на кожну поставку, про які згадано вище, і які в цілому у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники. Позивач також підтвердив, що придбані у ПП «Ново-Ком»та ТОВ «Оріал» товари дійсно були використані у його господарській діяльності, доказами чого є належно оформлені видаткові та податкові накладні на його реалізацію покупцям ПП «Електосвіт-Ю».

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо нікчемності правочинів позивача по суті ґрунтуються на одних лише актах перевірок Ачевської ОДПІ, у яких зазначено про фіктивність господарської діяльності його контрагентів -ПП «Ново-Ком»та ТОВ «Оріал». Щодо самих актів перевірок Алчевської ОДПІ, то станом на дату судового розгляду справи такі не мають жодного доказового значення, оскільки є рішення суду, що набрали законної сили, якими дії щодо проведення таких перевірок визнано неправомірними, а саме:

1) згідно з постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 року у справі № 2а-11181/11/1270 (залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 року № 2а-11181/11/1270 (том І, а.с. 61-70; том ІІ, а.с. 183-188), позовні вимоги ТОВ «Оріал»до Алчевської ОДПІ у Луганській області задоволено частково, зокрема визнано протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки та складання акта №1798/236-36917523 від 11.11.2011 року «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Оріал»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.01.2011 року по 30.09.2011 року».

2) згідно з постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 року у справі № 2а-11361/11/1270 (залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012 року № 2а-11361/11/1270 (том І, а.с. 51-60; том ІІ, а.с. 179-182) позовні вимоги ПП «Ново-Ком»задоволено частково, зокрема визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ у Луганській області щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-Ком»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.02.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт №1811/231-36917481 від 14.11.2011 року та визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ПП «Ново-Ком», викладені в акті Алчевської ОДПІ №1811/231-36917481 від 14.11.2011 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-Ком з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.02.2011 року по 30.09.2011 року».

З приводу самого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаного ним товару, слід зазначити наступне. Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця, а тим більше бути підставою для однозначного висновку про нікчемність його правочинів та фіктивне підприємництво.

Суд погоджується з думкою позивача про недопустимість такого підходу відповідача до правової оцінки правовідносин щодо формування податкового кредиту. З цього приводу слід також зазначити, що відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, та й сам висновок про нікчемність правочинів, є безпідставними і не доводять такі правомірності зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за платежем податок на додану вартість у розмірі 36966, 00грн.

Тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0000092304 від 20.01.2012 року не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняте необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 35, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0000092304 від 20.01.2012 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь приватного підприємства «Електросвіт-Ю»понесені ним судові витрати у виді судового збору в сумі 396 (триста шістдесят дев'ять) гривень 66 копійок.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 21 травня 2012 року.

Суддя Москаль Р.М.