Постанова № 24207510, 20.03.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/853/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Молчановій В.В.

за участі представників сторін:

позивача Ковальчук Д.Ю.

відповідача Циби А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макротекс»до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

10 січня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Макротекс»(далі -ТОВ «Макротекс») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі -ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська), що полягають у невизнанні в Акті про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності від 16.12.2010 р. № 4679/152/31124353, в листі від 21.10.2010 р. № 23325/10/28-221, в листі від 19.11.2010 р. № 26288/10/28-221, декларацій з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 року, поданих ТОВ «Макротекс», як податкових декларацій; зобов'язати відповідача врахувати як податкові декларації з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 року, подані ТОВ «Макротекс», та внести зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України в частині:

- внесення показників декларації ТОВ «Макротекс»з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 року;

- скасування статусу «Не визнано як податкова декларація»щодо декларацій ТОВ «Макротекс»з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що ТОВ «Макротекс» у строки, встановлені законодавством, направило до податкового органу кур'єрською доставкою декларації з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 року з додатками № 2, № 5 та дискетами до кожної з декларацій, що підтверджується поштовими чеками № 4900083629741, № 4900088109770, відповідно, та описами кур'єрської доставки. Проте, зазначені декларації не були прийняті податковим органом як податкова звітність, з чим позивач не згоден. Зокрема, позивач не погоджується з відмовою податкового органу у прийнятті його декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 р., яка викладена у листі від 21.10.2010 р. № 23325/10/28-221, посилаючись на те, що графа «Звітній період, за який виправляються помилки», а також графи 8 «Коригування податкових зобов'язань»та 16 «Коригування податкового кредиту»ним не заповнювались. Отже, вимоги податкового органу про необхідність зазначення позивачем даних про коригування показників декларації та надання додатку № 1 до декларації «Розрахунок коригування до податкової декларації з податку на додану вартість»є необґрунтованими. Також, позивач вважає неправомірною відмову податкового органу у прийнятті його декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 р., яка викладена у листі від 19.11.2010 р. № 26288/10/28-221, посилаючись на те, що відмовляючи у прийнятті зазначеної декларації у зв'язку з неподанням позивачем відповідного додатку, відповідач не зазначив, який саме додаток не подано позивачем. Враховуючи, що у відповідності до п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», прийняття і облік податкової звітності -це обов'язок, а не право податкового органу, позивач вважає дії відповідача незаконними та такими, що порушують його права, оскільки на час звернення до суду в базі даних органів державної податкової служби ТОВ «Макротекс»обліковується як особа, що не подає податкову звітність, внаслідок чого при систематичному співставленні податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів виникають суперечності в даних податкової звітності, поданої позивачем та його контрагентами. Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача щодо неприйняття податкової звітності ТОВ «Макротекс»з податку на додану вартість, за результатами невиїзної камеральної перевірки позивача, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська складено акт від 16.12.2010 р. № 4679/152/31124353, у якому зафіксовано, що платником податків не надано податкову звітність по податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 року по строку надання 20.10.2010 р. та 20.11.2010 р., відповідно. З огляду на це, позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом для захисту своїх прав.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що відмовляючи ТОВ «Макротекс»у прийнятті податкових декларацій за вересень та жовтень 2010 року, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська діяла в межах повноважень, наданих їй п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким передбачено право податкового органу не визнати податкову звітність як податкову декларацію, якщо у ній відсутні обов'язкові реквізити. Оскільки ТОВ «Макротекс» при заповненні графи «Звітний період, за який виправляються помилки»у податковій декларації за вересень 2010 року не зазначило дані про коригування показників декларації та не надало додаток 1 «Розрахунок контрагентів до податкової декларації з податку на додану вартість», а також, всупереч п.п. 5.12 п. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166, не надало додатку № 3 до декларації за жовтень 2010 року, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська правомірно не врахувала зазначені декларації позивача з податку на додану вартість як податкову звітність. При цьому, позивачу було запропоновано надати звітні документи з виправленими недоліками. З огляду на зазначене, представник позивача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Макротекс»зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 07.08.2000 р. (а.с. 22), перебуває на податковому обліку в ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, та, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податків на додану вартість від 09.08.2000 р. (а.с. 24), є платником податку на додану вартість.

20.10.2010 р. ТОВ «Макротекс» надіслало кур'єрською поштою на адресу ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року, а також додатки № 2, № 5 до неї, та дискету. Вказані документи направлено кур'єрською поштою з повідомленням про вручення, що підтверджується наданими позивачем документами (а.с. 17). Водночас, опису вкладення до зазначеної кур'єрської доставки, позивачем не надано.

Згідно поштового повідомлення про вручення, зазначені документи отримані відповідачем 20.10.2010 р. (а.с. 17).

Листом від 21.10.2010 р. № 23325/10/28-221 ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська повідомила ТОВ «Макротекс» про невизнання поданої ним декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року як податкової звітності, з посиланням на відсутність даних про коригування показників декларації та додатку 1 «Розрахунок коригування до податкової декларації з податку на додану вартість». При цьому ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська звернулась до позивача з проханням про надання податкових документів з виправленими помилками (а.с. 19).

Також, 15.11.2010 р. ТОВ «Макротекс» надіслало кур'єрською поштою на адресу ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, а також додатки № 2, № 5 до неї, та дискету. Вказані документи направлено кур'єрською поштою з повідомленням про вручення та описом вкладення, що підтверджується наданими позивачем документами (а.с. 18), а також оригіналом конверту з описом вкладення, наданими відповідачем на вимогу суду (а.с. 68, 69).

Згідно поштового повідомлення про вручення, зазначені документи отримані відповідачем 15.11.2010 р. (а.с. 18).

Листом від 19.11.2010 р. № 26285/10/28-221 ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська повідомила ТОВ «Макротекс» про невизнання поданої ним декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року як податкової звітності, з посиланням на недодержання платником податків норм п.п. 5.12 п. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 р. за № 250/2054 (далі -Порядок № 166), а саме, не подання відповідного додатку до декларації (без зазначення, якого саме). При цьому ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська звернулось до позивача з проханням про надання податкових документів з виправленими помилками (а.с. 20).

Крім того, 16.12.2010 р. ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку ТОВ «Макротекс»з питань своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 4679/152/31124353 (а.с. 21). Перевіркою встановлено, що в порушення платником податку абз. «а»п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі -Закону України № 2181), ТОВ «Макротекс»не надало податкові декларації з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 року, граничний термін надання яких - 20.10.2011 р., та 22.11.2010 р., відповідно.

На підставі акту перевірки від 16.12.2010 р., та п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181, відповідно до якого платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська 30.12.2010 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0023291502/0 про застосування до ТОВ «Макротекс»штрафних (фінансових) санкцій на суму 340 грн. за неподання протягом законодавчо встановлених строків податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 року (а.с. 58).

Не погодившись з діями податкового органу щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 року як податкової звітності, ТОВ «Макротекс» звернулось до суду із зазначеним адміністративним позовом.

Крім того, ТОВ «Макротекс» також оскаржило в судовому порядку податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 30.12.2010 р. № 0023291502/0, винесено на підставі висновків акту перевірки № 4679/152/31124353 від 16.12.2010 р. щодо неподання ним податкової звітності з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 року. Так, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.05.2011 р. по справі № 2а/0470/5382/11 (суддя Юрков Е.О.) було відкрито провадження за позовом ТОВ «Макротекс»до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2010 р. № 0023291502/0 (а.с. 89). Ухвалою суду від 26.05.2011 р. провадження по справі № 2а/0470/5382/11 було зупинено до прийняття рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом по справі № 2а/0470/853/11 (а.с. 88).

При вирішенні спору, суд застосовує законодавство, що діяло на час виникнення спірних правовідносин (на час подання позивачем податкової звітності), та виходить з наступного.

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі -Закон № 2181), податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Форма податкової декларації (розрахунку) встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з Комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики (п.п. «ї»п.п. 4.4.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181).

У відповідності до абз. «а»п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181, податкові декларації подаються за базовий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.п. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону № 2181, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 вищезазначеного Закону, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Таким чином, з вищенаведеної правової норми вбачається, що можливою підставою невизнання податкової декларації податковою звітністю є заповнення декларації всупереч встановленим правилам не у будь-якому випадку порушення цих правил, а лише за умови: не зазначення у декларації обов'язкових реквізитів, не підписання її відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою підприємства.

Аналогічні вимоги до обов'язкового прийняття податкової звітності встановлені і п. 4.2 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 року № 827 (далі - Методичні рекомендації).

Проте, відповідно до п.п. 4.5 Методичних рекомендацій, в разі, якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом як податкова декларація, якщо: у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються; її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється); не скріплено печаткою платника податків; відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності; неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання; подана ксерокопія звітних документів; звітність з податку на додану вартість подана не платником ПДВ.

У таких випадках працівники структурного підрозділу ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Закону № 2181. Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп «отримано, попереджено про можливість невизнання». Структурним підрозділом ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином (пп. 4.1.3 п. 4.1 ст.4 Закону 2181). У БДАЗ (базі даних адресата звітності) ця податкова звітність тільки реєструється (без внесення показників) та отримує статус "Не визнано як податкова декларація" із обов'язковим зазначенням підстав невизнання, а в коментарях проставляється реєстраційний номер повідомлення ОДПС (про невизнання податкової звітності як податкової декларації) та дата його відправки.

Таким чином, пункт 4.5 Методичних рекомендацій розширює перелік підстав невизнання податкової звітності, передбачений п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181- III, чим, по суті, встановлює нову правову норму, що зачіпає права, свободи й законні інтереси платників податків.

Необхідно зазначити, що Методичні рекомендації не є нормативно-правовим актом в розумінні закону, не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, а за своєю природою носять рекомендаційний, роз'яснювальний та інформаційний характер, а отже, не можуть встановлювати, змінювати чи припиняти норми права.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За таких обставин, суд вважає, що саме положення Закону № 2181-ІІІ, які містять вичерпний перелік підстав, за яких податкова декларація може бути не визнана як податкова звітність, підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Крім того, у даних правовідносинах підлягають застосуванню норми Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 р. (із подальшими змінами).

Відповідно до п 3.3 розділу 3 Порядку, декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або віддрукована (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Відповідно до п. 3.4 Порядку, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Згідно п. 4.2 Порядку, у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної). У разі подання уточнюючих розрахунків, у яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі самі розшифровки подаються на суму уточнення

Абзацем 2 п. 4.4 Порядку передбачено, що платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону України № 2181, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.

Відповідно до п.п. 4.4.1 п. 4.1 Порядку, у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Пунктом 5.6. Порядку передбачено, що коригування податкових зобов'язань відображається у рядку 8. При заповненні цього рядка обов'язковим є подання додатка 1 до податкової декларації, який заповнюється в розрізі контрагентів та податкових накладних.

Згідно п. 5.8. Порядку, коригування податкового кредиту відображається у рядку 16. При заповненні цього рядка (крім рядка 16.5) обов'язковим є подання додатка 1 до податкової декларації, який заповнюється в розрізі контрагентів та податкових накладних.

Пунктом 5.12 Порядку передбачено, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються Довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість). Значення рядка 4 Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) переноситься до рядка 25 податкової декларації за поточний звітний податковий період (п. 5.12.3 Порядку).

Відповідно до абз. 3 підпункту 4.4.2 пункту 4.4. статті 4 Закону України № 2181, форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу). Платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою, якщо вважає, що форма податкової звітності, визначена центральним (керівним) органом контролюючого органу, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам закону з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Такий звіт за іншою формою подається разом із поясненням мотивів його складення.

В судовому засіданні досліджено оригінал декларації ТОВ «Макротекс»з податку на додану вартість за вересень 2010 року (вх. № 70256 від 20.10.2010 р.), який залучено до матеріалів справи (а.с. 59-60), з якого вбачається, що у рядку 3 декларації «Звітний (податковий) період, за який виправляються помилки»позивачем зазначено серпень 2010 року (а.с. 59).

Водночас, у наданій до позовної заяви копії декларації ТОВ «Макротекс»з податку на додану вартість за вересень 2010 р., на яку і посилається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог, рядок 3 не заповнений (а.с. 8-11).

Зазначені обставини мають значення для вирішення спору, оскільки для подання декларації за поточний звітний податковий період, у якій платником податків виправляються самостійно виявлені помилки попереднього періоду, встановлено додаткові вимоги (зокрема, щодо надання додатків до декларації, та заповнення рядків про коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту, про що зазначалося вище).

Враховуючи, що позивачем на вимогу суду не надано опис вкладення до кур'єрського відправлення з переліком документів, які направлялися до податкового органу 20.10.2010 року, в той же час, відповідачем надано до суду оригінал вказаної декларації з відміткою про її отримання 20.10.2010 р. (а.с. 59-60), суд дійшов висновку про те, що ТОВ «Макротекс»20 жовтня 2010 року подало до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року, до якої, у відповідності до абз. 2 п. 4.4 Порядку, включило уточнені показники попереднього періоду з самостійно виправленими помилками (за серпень 2010 року).

Як вже зазначалося вище, відповідно до п.п. 4.4.1 п. 4.1 Порядку, у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників. Пунктом 5.6. Порядку передбачено, що коригування податкових зобов'язань відображається у рядку 8. При заповненні цього рядка обов'язковим є подання додатка 1 до податкової декларації, який заповнюється в розрізі контрагентів та податкових накладних. Згідно п. 5.8. Порядку, коригування податкового кредиту відображається у рядку 16. При заповненні цього рядка (крім рядка 16.5) обов'язковим є подання додатка 1 до податкової декларації, який заповнюється в розрізі контрагентів та податкових накладних.

В судовому засіданні встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Макротекс»при поданні декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, мало намір скористатися правом самостійного виправлення помилок за попередній період (серпень 2010 року), шляхом включення уточнюючих розрахунків, у яких проведено коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту попереднього періоду до податкової декларації звітного періоду. Проте, рядки 8 «Коригування податкових зобов'язань»та 16 «Коригування податкового кредиту», позивачем заповнені не були. Крім того, позивачем не надано додатку 1 до податкової декларації, який заповнюється в розрізі контрагентів та податкових накладних, та передбачений п. 5.6, п. 5.8 Порядку.

З огляду на це, суд погоджується з висновком податкового органу щодо відсутності обов'язкових реквізитів у декларації ТОВ «Макротекс»з податку на додану вартість, зокрема значень рядків 8 та 16 декларації, та, з огляду на норми ч. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181, вважає правомірною відмову ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська у визнанні податкової декларації як податкової звітності.

Відповідно, відмовою відповідача у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року права позивача не були порушені, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Що стосується відмови ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська у прийнятті податкової декларації за жовтень 2010 р., суд, дослідивши оригінал зазначеного документу у судовому засіданні (а.с. 63-64), вважає таку відмову неправомірною та необґрунтованою, виходячи з наступного.

Так, при повідомленні ТОВ «Макротекс»про відмову у прийнятті податкової декларації за жовтень 2010 р., податковим органом порушено вимоги ч. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України щодо зазначення підстав неприйняття податкової звітності як податкової декларації, оскільки у листі від 19.11.2010 р. № 26285/10/28-221 ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська не конкретизовано, які саме відповідні додатки мають бути надані платником податків. Крім того, ненадання додатків до податкової декларації не є підставою невизнання податковим органом податкової звітності, вичерпний перелік яких наведено у ч. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181 (у декларації відсутні обов'язкові реквізити, декларацію не підписано відповідними посадовими особами, або не скріплено печаткою платника податків).

Крім того, у своїх письмових запереченнях відповідач зазначив, що підставою неприйняття податкової звітності ТОВ «Макротекс»з податку на додану вартість є ненадання підприємством додатку 3 до декларації.

З аналізу норм п. 5.12, п. 5.12.3 Порядку вбачається, що підставою для подання додатку 3 до декларації має бути заповнення рядків 25, 25.1 та/або 25.2 декларації по податку на додану вартість. Проте, зазначені рядки декларації ТОВ «Макротекс»з податку на додану вартість за жовтень 2010 року не заповнені, а отже, вимога податкового органу про необхідність подання додатку 3 до декларації, є неправомірною.

Отже, відмовляючи ТОВ «Макротекс»у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року як податкової звітності, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська не виконала обов'язок, передбачений п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181, чим порушила право платника податків на подання податкової звітності. З огляду на це, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Також, з метою повного захисту прав позивача, відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, заявлених ТОВ «Макротекс», та сформулювати резолютивну частину рішення виходячи з наступного.

Фактично, позивачем оскаржуються дії ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, які виразилися у відмові прийняти до обліку як податкову звітність декларації позивача з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 року, оформлені листами відповідача № 23325/10/28-221 від 21.10.2011 р., № 26288/10/28-221 від 19.11.2010 р., якими позивача повідомлено про неприйняття його декларацій та запропоновано подати нові. В той же час, позовні вимоги сформульовані як прохання визнати протиправними дії відповідача, які полягають у невизнанні своєчасності подання податкової звітності за вказаний період.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративного суду поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи, викладені вище, суд дійшов висновку про необхідність визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо невизнання декларації з податку на додану вартість ТОВ «Макротекс»за жовтень 2010 року як податкової звітності. Відповідно, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача прийняти вказану декларацію до обліку як податкову звітність.

Натомість, вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання податкових декларацій як податкової звітності, оформлених листами № 23325/10/28-221 від 21.10.2011 р., № 26288/10/28-221 від 19.11.2010 р., та актом перевірки від 16.12.2010 р. № 4679/152/31124353, задоволенню не підлягають, оскільки вказані документи не є рішеннями суб'єкта владних повноважень в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, акт перевірки від 16.12.2010 р. № 4679/152/31124353 тягне за собою інші правові наслідки, які є предметом самостійного оскарження по справі № 2а/0470/5382/11 (суддя Юрков Е.О.).

Що стосується вимог позивача про зобов'язання ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська внести зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, суд вважає їх такими, що задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано доказів невнесення показників декларацій ТОВ «Макротекс»з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 року до зазначеної автоматизованої системи, а також присвоєння зазначеним деклараціям статусу «Не визнано як податкова декларація», а також не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення прав позивача.

За викладених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Макротекс» - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо невизнання податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Макротекс» з податку на додану вартість за жовтень 2010 року як податкової звітності.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м. Дніпропетровська прийняти декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Макротекс» з податку на додану вартість за жовтень 2010 року як податкову звітність.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 19.03.2012 р.

Суддя В.В.Чорна