Постанова № 24206858, 17.05.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2012 р.Справа № 5017/195/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів Л.І. Бандури, Л.В. Поліщук

при секретарі судового засідання: Н.Г. Попові

за участю представників сторін:

від позивача - Т.В. Гужанська

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „МСіТ"

на рішення господарського суду Одеської області від 02.04.2012 р.

у справі № 5017/195/2012

за позовом Приватного акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „МСіТ"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

В січні 2012 року Приватне акціонерне товариства „Українське Дунайське пароплавство" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „МСіТ" повернути належне позивачу на праві власності майно, яке перебуває у володінні та користуванні відповідача, а саме дев'ять контейнерів з наступними номерами: UDSU4004166 UDSU2413843, UDSU2415907, UDSU2417880, UDSU2200350, UDSU2410187, UDSU2417387, UDSU4002733, UDSU4003560.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з ліквідацією ТОВ „Лінійне судноплавне агентство", яке було поклажодавцем, та передало спірне майно на зберігання відповідачу, зобов'язання останнього щодо схоронності вищевказаних контейнерів припинились. (а.с. 2-4).

У відзиві на позов відповідач зазначив про його необґрунтованість. (а.с. 19-20).

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.04.2012 р. (суддя Желєзна С.П.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 02.04.2012 р., позов задоволено. Зобов'язано ТОВ „МСіТ" повернути ПАТ „Українське Дунайське пароплавство" дев'ять контейнерів. (а.с.75-79).

Не погодившись з даним рішенням, відповідач 11.04.2012 р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, у позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Відзив на апеляційну скаргу позивач не надав.

До початку судового засідання відповідачем подано до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи та зупинення провадження по справі до розгляду по суті справи за позовом ТОВ „МСіТ" до ПрАТ „Українське Дунайське пароплавство" про стягнення заборгованості в сумі 28 537,21 грн. Зазначене клопотання відхилене судовою колегією з наступних підстав:

- відповідачем не надано доказів про порушення провадження за позовом ТОВ „МСіТ" про стягнення заборгованості;

- справа про стягнення заборгованості не є пов'язаною з даною у розумінні ст. 79 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

30.09.2005 р. між ВАТ „Українське Дунайське пароплавство" (найменування якого було змінено на ПрАТ „Українське Дунайське пароплавство" відповідно до наказу №165 від 24.06.2011 р.) „Судновласник" та ТОВ „ЛСА" „Агент" укладено агентську угоду № 766 СЛП.

Відповідно до п.п.1.1., 1.2. зазначеної угоди між сторонами врегульовані відносини, пов'язані з питаннями морського обслуговування суден Судновласника, як власних, так і, зафрахтованих. Судновласник призначає ТОВ „ЛСА" своїм Агентом в портах Одеси, Іллічівська, Южного та судоремонтних заводах міст Одеси і Іллічівська. До обов'язків Агента віднесено, зокрема: здійснення захисту та підтримки інтересів Судновласника в усіх відношеннях, здійснення представницьких послуг від імені Судновласника перед офіційною портовою та іншою адміністрацією, установами та комерційними підприємствами, підтримання необхідних контрактів з ними; здійснення будь-якого обслуговування та формальностей, що відносяться до суден Судновласника, їх вантажу, команді, до та після прибуття суден, протягом терміну перебування у портах, а також під час відходу та після нього.

Згідно п.п.7.1., 7.2, вказана угода вступає в силу з момента її підписання, укладена строком на 1 рік і може бути припинена у будь-який час при наявності трьохмісячного нотіса, пред'явленого будь-якою стороною. У випадку якщо жодною стороною не видано нотіса про канцелювання за три місяці до початку наступного строку його дії, то договір вважається автоматично продовженим на той самий строк і на тих самих умовах. (а.с. 41-43).

В подальшому, з метою конкретизації правовідносин, сторонами було підписано ряд адендумів до агентської угоди №766 СЛП від 30.09.2005 р.

Відповідно до п.п.1.1., 1.2, Адендуму № 2 до означеної агентської угоди, Судновласник призначає ТОВ „ЛСА" своїм лінійним агентом в портах Одеси, Іллічівська, Ізмаїла, Маріуполя. Зазначений адендум відноситься до лінійних суден, які належать Судновласнику, що працюють на контейнерних лініях.

Згідно п.п.2.12, 2.16 адендуму Агент приймає на себе зобов'язання здійснювати контроль за використанням контейнерного обладнання, наданого Судновласником та доповідає про його місцезнаходження у відповідності до погодженої сторонами процедури звітності. Агент повинен організовувати зберігання порожнього обладнання, а також транспортування та сухопутну доставку з/на термінали, склади, депо, ремонтні майстерні тощо. (а.с. 45-46).

01.01.2006 р. між ТОВ „ЛСА" (Поклажодавець) та ТОВ „МСіТ" (Зберігач) укладено договір на зберігання та перевалку № 10/01, відповідно до умов якого предметом договору є зберігання на контейнерному майданчику Зберігача матеріальних цінностей (20 та 40 футових контейнерів), отриманих від Поклажодавця. Зберігання контейнерів здійснюється на охоронюваному відкритому майданчику за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29.

Пунктом 2.1. вказаного договору передбачено, що за зберігання контейнерів Поклажодавець сплачує Зберігачу плату у розмірі, встановленому в специфікації на послуги зі зберігання (додаток 1 до зазначеного договору).

Згідно п.8.1. договору строк чинності даного договору встановлено з дати його підписання обома сторонами до 31.12.2006р. Договір може бути продовжений на наступний рік, якщо жодна із сторін не виявить намір припинити строк його дії.(а.с. 10-13).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов агентської угоди № 766 СЛП від 30.09.2005 р. ТОВ „ЛСА" передало ТОВ „МСіТ" на зберігання 9 контейнерів (3 сорокафутових та 6 двадцятифутових) з наступними номерами: UDSU4004166 UDSU2413843, UDSU2415907, UDSU2417880, UDSU2200350, UDSU2410187, UDSU2417387, UDSU4002733, UDSU4003560.

Листом від 12.08.2008 р. вих.№1208-324 ТОВ „ЛСА" повідомило ПрАТ „Українське Дунайське пароплавство", що вищезазначені контейнери перебувають на контейнерному терміналі ТОВ „МСіТ". (а.с. 62-66).

15.10.2008 р. ТОВ „ЛСА" листом вих.№1510/368 повідомило відповідача про вжиття заходу щодо забезпечення зобов'язання боржника перед ТОВ „ЛСА" у вигляді притримання спірних контейнерів до моменту виконання забезпеченого зобов'язання та просило ТОВ „МСіТ" з 15.10.2008 р. заблокувати притримане майно до окремого розпорядження Поклажодавця. (а.с. 67).

Листом вих. №1501 від 15.03.2011 р. ТОВ „МСіТ" просило позивача погасити заборгованість із плати за зберігання належних останньому спірних контейнерів у зв'язку із ліквідацією ТОВ „ЛСА" або передати назване майно відповідачу в рахунок погашення існуючої заборгованості. (а.с. 7).

28.03.2011 р. складено акт інвентаризації контейнерів, згідно якого спірне майно, яке належить позивачу, перебуває на зберіганні ТОВ „МСіТ". (а.с. 8).

Під час вирішення даного спору встановлено, що в провадженні господарського суду Одеської області перебувала справа №2/142-09-6127 про визнання ТОВ „ЛСА" банкрутом. Ухвалою від 31.01.2012 р. провадження у даній справі було припинено на підставі п.6 ст. 40 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" шляхом затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТОВ „ЛСА", ліквідовано юридичну особу ТОВ „ЛСА".

В матеріалах справи є наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого станом на 22.03.2012 р. юридична особа ТОВ „ЛСА" є припиненою. (а.с. 61).

Частиною 2 статті 104 ЦК України встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 609 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до ч.4 ст. 205 Господарського кодексу України у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами. Ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участі.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає правомірним висновок суду стосовно того, що всі зобов'язання ТОВ „ЛСА" за договором на зберігання та перевалку №10/01 від 01.01.2006 р. є припиненими, і сам договір на зберігання є припиненим, оскільки, припинилися зобов'язання сторін за ним у зв'язку із ліквідацією поклажодавця.

Згідно ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Частиною 1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до ст. 953 ЦК України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку з припиненням дії договору зберігання правові підстави для знаходження спірного майна у ТОВ „МСіТ" відсутні.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне майно належить позивачу на праві власності, що не оспорюється відповідачем. Перебування належного позивачу майна без достатніх правових підстав у ТОВ „МСіТ" є порушенням його законних прав та інтересів.

З огляду на наведене, судова колегія вважає правомірним висновок суду попередньої інстанції стосовно того, що вимога про зобов'язання ТОВ „МСіТ" повернути спірне майно є законною та підлягає задоволенню.

Посилання скаржника на перебування спірних контейнерів у його володінні на праві притримання є необґрунтованим та спростовується вищевикладеним.

Таким чином, підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:.

Рішення господарського суду Одеської області від 02.04.2012 р. у справі №5017/195/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 21.05.2012 р.

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя Л.І. Бандура

Суддя Л.В. Поліщук