Постанова № 24204756, 11.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2012 р. Справа № 5021/1654/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Головуючий Судді:Могил С.К. (доповідач), Вовк І.В., Кондратова І.Д.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції в м. Суми та Державної податкової адміністрації в Сумській області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 у справі № 5021/1654/2011 господарського суду Сумської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Хімрегіон"до:Державної податкової інспекції в місті Суми, Державної податкової адміністрації в Сумській областіпровизнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння,

за участю представниківпозивача: Моісеєнко В.В.,відповідачів: Сумцов А.С., В С Т А Н О В И В :

У липні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Хімрегіон" звернулось до господарського суду з позовною заявою, в якій, згідно з подальшим уточненням, просило визнати за ним право власності на лакофарбову продукцію в асортименті (загальною кількістю банок 73 906 шт., загальною вартістю 1 083 180, 35 грн.), яка була вилучена працівниками управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Сумській області у ході проведення ними огляду місця події 30.03.2011 та 20.04.2011 за адресою: АДРЕСА_1, та витребувати зазначене майно від Державної податкової інспекції в м. Суми та Державної податкової адміністрації в Сумській області.

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.11.2011, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2012, позов задоволено частково, визнано за позивачем право власності на частину продукції, зобов'язано Державну податкову адміністрацію України в Сумській області та Державну податкову інспекцію в м. Суми повернути позивачу лакофарбову продукцію за актами.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у даній справі, відповідачі подали до Вищого господарського суду України касаційні скарги, в яких просять їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування своїх вимог скаржники посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального права та неправильну оцінку наявних у справі доказів, якими підтверджується те, що вилучена у позивача лакофарбова продукція є безхазяйним майном, при цьому, надані позивачем документи не свідчать про його право власності на вилучений товар. Крім того, за доводами скаржників, даний спір не підвідомчий господарському суду і підлягає розгляду судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 15.12.2008 позивач (дистриб'ютор) уклав з ТОВ "Альянс" (постачальник) дистриб'юторську угоду №4/02, відповідно до п. 1.3 якої постачальник зобов'язується поставити, а дистриб'ютор прийняти і оплатити лакофарбову продукцію в порядку і на умовах даної угоди, додатків і специфікацій, що є його невід'ємними частинами. Згідно з п. 3.2. цієї угоди, передача продукції від постачальника дистриб'ютору здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони визначають найменування товару, що постачається, його кількість в одиницях виміру, узгоджену ціну товару та його загальну вартість.

Відповідно до наданого позивачем інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей станом на 01.03.2011 в нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, орендованому позивачем у ФОП ОСОБА_6 на підставі договору від 05.01.2011, зберігався 61 вид лакофарбової продукції, загальною вартістю 1 083 180, 35 грн.

Спір у даній справі виник після того, як 30.03.2011 співробітниками ГВПМ ДПІ в м. Суми та УСБ України в Сумській області проведена перевірка щодо законності зберігання у позивача за вказаною адресою лакофарбових виробів вітчизняного виробництва. Згідно з протоколом огляду місця події від 30.03.2011, у приміщенні за вищевказаною адресою виявлено лакофарбові вироби виробництва ВАТ "Сумихімпром" без відповідних документів.

Дослідивши протокол огляду місця події від 20.04.2011, складений оперуповноваженими ВПНОПТ Пащенко О.М. та Дівочим І.М., суди з'ясували, що лакофарбова продукція, вилучена згідно з протоколом огляду місця події від 30.03.2011, була відвантажена, і автомобіль із лакофарбовою продукцією, вагою близько 20 000 кг, опечатано печаткою в присутності понятих.

Постановою оперуповноваженого відділу ПНОПТ ГВПМ Державної податкової міліції Гаєвим А.В. від 29.04.2011 в порушенні кримінальної справи по факту виявлення лакофарбових виробів відмовлено за відсутністю подій злочину, передбаченого ст. 212 Кримінального кодексу України, а вилучені товарно-матеріальні цінності передано в сектор організації роботи з безхазяйним майном відділу планування та інформаційно-аналітичного забезпечення управління погашення прострочених грошових зобов'язань ДПІ в м.Суми.

Найменування та кількість вилученої лакофарбової продукції зазначена в акті прийому-передачі майна від 18.05.2011, в акті огляду та підтвердження наявності виявленого майна від 30.05.2011, в акті прийому-передачі майна на відповідальне зберігання станом на 27.04.2011, в актах опису та попередньої оцінки майна від 29.06.2011. та від 11.07.2011.

В подальшому вилучена у позивача лакофарбова продукція вартістю 1 029 882 грн., передана на відповідальне зберігання директору ПФ "Сумизовніштранс" Нізамієву Р.М. на підставі досліджених судами актів прийому-передачі, складених оперуповноваженим відділу ПНОПТ ГВПМ Державної податкової міліції Гаєвим А.В. від 18.05.2011, 29.06.2011, 11.07.2011 за участю, в тому числі, представників державної податкової інспекції в м. Суми згідно опису.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 05.09.2011 скасовано постанову оперуповноваженого ВПНОПТ ГВПМ ДПІ Гаєвого А.В. від 29.04.2011 про відмову в порушенні кримінальної справи, відповідно до якої вилучені товарно-матеріальні цінності були передані в сектор організації роботи з безхазяйним майном відділу планування та інформаційно-аналітичного забезпечення управління погашення прострочених грошових зобов'язань ДПІ в м. Суми. Цією постановою суду встановлено, що на підприємстві позивача за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України, перевірка фактично не проводилась і в матеріалах перевірки не долучено жодного акту податкової перевірки ТОВ "Хімрегіони", будь-яких рішень-повідомлень, розрахунків про суму податкового боргу.

Встановивши, що після скасування постанови оперуповноваженого ВПНОПТ ГВПМ ДПІ Гаєвого А.В. від 29.04.2011 про відмову в порушенні кримінальної справи, господарські суди дійшли висновку про відсутність підстав знаходження у відповідачів спірної лакофарбової продукції.

Розглядаючи вимоги позивача про визнання за ним права власності на вилучене майно, суди попередніх інстанцій врахували положення ст. 328 та ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України, за якими право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом; право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи наведені положення, а також те, що дистриб'юторська угода, на підставі якої позивач придбав спірну продукцію, в установленому порядку не була визнана недійсною, господарські суди обох інстанцій визнали обґрунтованими та доведеними позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на вилучене майно згідно з переліком.

При цьому, з огляду на те, що ст. 387 Цивільного кодексу України передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, суди обох інстанцій дійшли висновку, що лакофарбова продукція, асортимент якої зазначений в актах №06-1/24-016 від 11.07.2011 та №06/24-016 від 29.06.2011, підлягає поверненню позивачу.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів, а щодо доводів скаржника вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить по-перше, підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Звертаючись з вимогами про визнання права власності на спірне майно, позивач надав до суду необхідні правовстановлюючі документи, а саме дистриб'юторську угоду, видаткові та податкові накладні, виписки по особовому рахунку, які, за висновками судів, свідчать про набуття права власності на спірне майно.

При цьому, той факт, що відповідачі вважають спірне майно безхазяйним, свідчить про те, що вони не визнають право власності позивача, у зв'язку з чим, висновки судів про необхідність захисту порушеного права позивача в судовому порядку є обґрунтованими.

Щодо доводів відповідачів про те, що даний спір не підлягає розгляду у господарських судах України, то як вже було правильно зазначено судом апеляційної інстанції, вирішення даної категорії справ відноситься до компетенції господарського суду як за ознакою суб'єктного складу учасників спору, так і за характером правовідносин, встановлених ст.ст. 12, 21 Господарського процесуального кодексу України. Інші доводи скаржників стосуються оцінки наявних у справі доказів, тому, з огляду на встановлені ст. 1117 ГПК України межі касаційного перегляду судових рішень, судовою колегією також відхиляються.

Враховуючи, що скаржниками не спростовано висновків господарських судів про обґрунтованість та законність заявлених позовних вимог, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення вимог касаційних скарг про скасування судових рішень у даній справі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 у справі № 5021/1654/2011- без змін.

Головуючий суддяМогил С.К.Судді:Вовк І.В. Кондратова І.Д.