Постанова № 24204716, 22.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2012 р. Справа № 5015/17/12

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. -головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-продукти", м. Львів (далі -ТОВ "Євро-продукти"),

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2012

зі справи № 5015/17/12

за позовом ТОВ "Євро-продукти"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", м. Трускавець Львівської області (далі -ТОВ "Трускавецьінвест"),

про стягнення 10 915,47грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Євро-продукти" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ТОВ "Трускавецьінвест" 8 344, 15 грн. основного боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, що додатково складає суму 1 869, 08 грн., та три проценти річних у сумі 702, 24 грн., посилаючись на те, що відповідач не в повному обсязі оплатив вартість поставленого позивачем накладною від 24.02.2009 № 142 товару (продукти харчування).

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.01.2012 (суддя Гулик Г.С.) позов задоволено з мотивів з мотивів його обґрунтованості.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2012 (колегія суддів у складі: суддя Орищин Г.В. -головуючий, судді Галушко Н.А., Краєвська М.В.) рішення місцевого господарського суду в справі скасовано в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1827, 36 грн. інфляційних втрат та трьох процентів річних в сумі 659, 03 грн. В постанові зазначено, що період прострочення відповідачем відповідного зобов'язання має обчислюватися згідно з положенням частини другої статті 530 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), тобто в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, а тому суми інфляційних втрат та трьох процентів річних мають бути зменшені.

ТОВ "Євро-продукти" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати внаслідок невірного застосування норм матеріального права. Скаржник наполягає на тому, що грошове зобов'язання у відповідача виникло з моменту прийняття товару згаданою накладною.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники сторін в судове засідання не з'явилися.

Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

За змістом статті 218 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) правочин між юридичними особами вчиняється в письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (частина друга статті 207 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 218 ЦК України якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина друга статті 530 ЦК України).

Господарськими судами у справі встановлено, що за видатковою накладною від 24.02.2009 № 142 позивач поставив відповідачеві товар на суму 10 007, 05 грн. Накладна засвідчена підписом представника ТОВ "Євро-продукти" як постачальника та печаткою ТОВ "Трускавецьінвест" як покупця. ТОВ "Трускавецьінвест" своїми подальшими діями, що, зокрема, полягали в частковій оплаті поставленого за цією накладною товару та складанні акта взаємних розрахунків від 30.06.2011, підтвердило прийняття виконання зобов'язання з поставки продуктів на зазначену суму. 30.09.2011 ТОВ "Євро-продукти" надіслало відповідачеві у справі претензію про оплату 8 344, 15 грн. основного боргу за згаданою накладною, з урахуванням здійсненої останнім часткової оплати поставленого товару.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що прострочення відповідачем відповідного грошового зобов'язання обчислюється відповідно до наведеного положення частини другої статті 530 ЦК України від дня пред'явлення ТОВ "Євро-продукти" претензії від 30.09.2011. Відтак судом апеляційної інстанції правомірно скасовано рішення місцевого господарського суду у відповідній частині.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги з огляду на відсутність у справі фактичних даних про домовленість сторін про поставку товару станом на 24.02.2009.

Отже, визначені законом підстави для скасування оскаржуваного судового акта відсутні.

Керуючись статтями 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2012

зі справи № 5015/17/12 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-продукти" -без задоволення.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов

Суддя В. Харченко