Постанова № 24201735, 13.04.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Коршиков С.К.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2012 року справа №2а-11516/11/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Жаботинської С.В., суддів: Нікуліна О.А., Радіонової О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.01.2012 року у справі № 2а/11516/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукра" до Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000222320 від 05.07.2011 р.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000222320 від 05.07.2011р.,

В позві зазначив, що ДПІ у Артемівському районі м. Луганська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, за результатами якої складено акт № 260/23-00/30996264 від 03.06.2011 р. Відповідно до висновків акту відповідачем, 05 липня 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 130300,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 01,00 грн.

З податковим повідомленням-рішенням позивач не згоден, оскільки під час перевірки відповідачеві надано всі податкові накладні, складені відповідно до вимог законодавства, тобто суми нарахованого податкового кредиту підтверджено податковими накладними.

Згідно до укладених господарських договорів, підприємство отримало товари, які використано при виготовлені лакофарбуючих матеріалів та реалізовано покупцеві.

Зазначає, що відповідно до господарських договорів, обовязок поставки товарів покладено на продавця, який здійснює поставку за власний рахунок, при цьому перевізники не надавали позивачеві будь-якої товарно-транспортної документації, ліцензій на транспортування товарів, оскільки позивачем не укладалось угод із перевізниками, надання підтверджуючих транспортування документів не передбачено ані господарськими договорами ані законодавством. Рахунки-фактури позивачеві не виписувались контрагентами, оскільки умовами господарських договорів передбачено можливість визначення якості товару та його ціни безпосередньо у видаткових накладних. Оплата за придбаний товар та його отримання здійснювалась відповідно до видаткових накладних, а тому необхідності у додаткових документах, що підтверджують факт оплати та придбання товару у позивача не виникало.

Крім того, наявність рахунків-фактур не підтверджує та не спростовує правомірність включення сум до податкового кредиту.

Щодо визначення нікчемності господарських договорів, то відповідач у висновках акту перевірки не довів сукупності обставин що свідчать про нікчемність або удаваність правочинів.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.01.2012 року у справі № 2а/11516/11/1270 позовні вимоги задоволено.

Визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська щодо встановлення завищення задекларованого Товариством з обмеженою відповідальністю «Лукра» податкового кредиту за березень 2011 року у сумі 130300,00 грн.

Скасувано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05.07.2011 за № 0000222320, яким визначено суму грошового зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукра», на суму 130300,00 грн. за основним платежем та 01,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що аналізом податкової звітності із податку на додану вартість, наданих позивачем, встановлено, що податковий кредит підприємства у сумі 130300,00 грн., сформовано за рахунок контрагента - постачальника ПП «Рубікон - Гранд». Вказав, що останнім не належним чином виконані умови угод, в порушення п. 3 постанови Міністерства охорони здоров'я України від 12.12.2002 р. № 41 «Про затвердження методичних вказівок «Гігієнічна регламентація лакофарбових матеріалів, призначених для застосування у виробництві» ЛФМ, придбані позивачем у ПП «Рубікон - Гранд», не підтверджені сертифікатами якості або іншими документами, які підтверджують якість та засвідчують безпечність придбаної продукції. Також зазначає, що у ТОВ «Лукра» відсутні належним чином оформлені документи, що підтверджують факт перевезення, передачі та отримання ТМЦ у ПП «Рубікон - Гранд». Згідно результатів камеральної перевірки ПП «Рубікон - Гранд», у останнього відсутня будь яка інформація про наявність складських приміщень, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності. Станом на 23.05.2011 р. ПП «Рубікон - Гранд» за юридичною та фактичною адресою не знаходиться. Також суд першої інстанції не звернув уваги, що до перевірки позивачем податківцям надавався договір купівлі - продажу № 21/1 від 01.04.2011 р., а до позову від 01.04.2010 р. Крім того, в цих договорах різняться реквізити та данні щодо особи, яка уклала договір. Позивачем не надано жодної довіреності на виконання договору купівля - продажу.

Просить постанову суду першої інстанції скасувати у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

У відповідності до п. п. 41.1.1. ПК України контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.2. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.п. 20.1.1, 20.1.4, 20.1.8 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право зокрема запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 30.05.2011 р. по 03.06.2011 р. відповідачем здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, про що 03.06.2011 складено акт перевірки за № 260/23-00/30996264.

Із змісту акту перевірки вбачається, що податковим органом у ході перевірки виявлено порушення позивачем вимог п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 130300,00 грн., у тому числі за березень 2011 року на 130300,00 грн.

За наслідками розгляду акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000222320 від 05.07.2011 про визначення суми грошового зобовязання позивача у розмірі 130300,00 грн. за основним платежем та у розмірі 01,00 грн. за штрафними санкціями.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 та статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені ПК України, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 5.2 Наказу ДПАУ від 22.12.2010 № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік)

фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в

результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення

посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених

порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та

бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків

операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази,

що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та

інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників

надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби

така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади,

прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку

документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається

в акті документальної перевірки.

З аналізу зазначених норм вбачається, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів, які зазначаються в акті перевірки, а у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії таких документів, складається акт у довільній формі, та такий факт про складання акта відмови відображається в акті документальної перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання угоди, укладеної між ПП «Лукра» та ПП «Рубікон-Гранд» позивачем отримано товар, на що оформлено податкові накладні (а, с. 14- 17) та контрагентом позивачу видано видаткові накладні ( а.с. 18 - 21), між сторонами складені акти прийому-передачі товару за договором № 12/1 від 01.04.2010 (а. с. 22 - 25).

Оплату за товар ТОВ «Лукра» здійснювало в безготівковій формі на розрахунковий рахунок ПП «Рубікон-Гранд» платіжними дорученням, які містяться в матеріалах справи (а. с. 27-36).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що видаткові накладні ПП «Лукра» і ПП «Рубікон-Гранд» оформлені на виконання договору № 21/1 від 01.04.2010 р., а платіжні доручення позивачем оформлені на виконання договору № 21/1 від 01.04.2011 р. Тобто в зазначених документах, мова йде про різні договори купівлі - продажу.

Податкові накладні (а.с. 14-17) також виписані на виконання договору поставки від 01.04.2010 р.

В акті перевірки від 03.06.2011 за № 260/23-00/30996264 зазначено, що згідно умов договору № 12/1 від 01.04.2010 року поставка товару здійснювалася транспортом постачальника. Товарно- транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Лукра» відсутні.

Відповідачем зроблено висновок, що якщо товар доставлявся вантажним автомобілем, документом, підтверджуючим транспортування товару є товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95 р. № 488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Відповідно до п. 2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерства та інших органів виконавчої влади», затвердженого постановою КМУ від 28 грудня 1992 року за № 731, Міністерствам, іншим органам виконавчої влади потрібно своєчасно подавати на державну реєстрацію нормативно-правові акти, вказані у пункті 1 цієї постанови; забезпечити постійний перегляд виданих нормативно-правових актів з метою приведення їх у відповідність з Конституцією та законами України, іншими актами законодавства, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини; не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію та не опубліковані в установленому законодавством порядку.

Враховуючи, що наказ № 488/346 від 29.12.1995 року Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, то він є таким, що не підлягає застосуванню, крім того, поставка товару покладена на продавця, а тому суд вважає необґрунтованим посилання апелянта на те, що підтвердженням доставки товару вантажним автомобілем у позивача є товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95 р. № 488/346.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 цієї ж статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку..

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із наведеного вбачається, що податковий кредит формується за фактом здійснення господарських операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконаних робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій.

Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження на їх проведення.

Із матеріалів справи вбачається, що 01.04.2010 між позивачем та ПП «Рубікон - Гранд» укладено договір купівлі-продажу товару № 27/1 відповідно до якого ПП «Рубікон - Гранд» зобов'язується передати матеріали для виробництва лакофарбних виробів, а позивач зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах цього договору (а.с. 26).

Відповідно до ст. 11 ч. 1 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 2 п. 1 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори так інші правочини.

Відповідно ст. 14 ч. 1 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

В супереч п. 4.1 розділу 4 договору від 01.04.2010 р. № 27/1 ПП «Рубікон - Гранд» не виписано позивачу рахунки - фактури із зазначенням ціни за одиницю товару. Як зазначено в позові, рахунки - фактури продавцем ПП «Рубікон - Гранд» не виставлялись.

Також колегія звертає увагу, що до перевірки позивачем перевіряючим надавався договір купівлі - продажу № 12/1 від 01.04.2011 р., а до позову надана копія договору з аналогічним номером, числом, місяцям, але від 2010 р.. Висновок в акті робився на підставі аналізу наданого договору.

Крім того, в договорі від 01.04.2011 р. повністю вказані місцезнаходження, реквізити сторін та підписано директорами з вказівками прізвища та ініціалів, в договорі, який наданий до позову не повністю вказані реквізити та взагалі не вказані директора, окрім підписів. Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в листі ПП «Рубікон - Гранд» до позивача мова йде про помилки в податкових і розрахункових накладних (а.с. 90) і нічого з боку підприємств не зазначено щодо різниці в датах договору. Із наведеного, колегія суддів робить висновок, що договір наданий до позову та договір наданий до перевірки відрізняються один від одного і укладені в різний період.

Згідно до типової інструкції з діловодства в органах державної податкової служби України, а саме п. 2.3.17, підпис це один із способів засвідчення документа. Підпис, як і затвердження та проставлення печатки, є формою виразу законності документа в відповідальності за його зміст. Дане поняття кореспондується з загальними правилами діловодства та документообігу. Розшифрування підпису має складатися з ініціалів та прізвища особи, що підписала договір.

Колегія суддів також звертає увагу на відсутність в матеріалах справи довіреності на виконання договору купівлі - продажу.

В порушення п. 8 наказу Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей», згідно якого сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно - матеріальні цінності, а також немайнові активи, грошові документи і цінні попери відпускаються покупцем або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Відповідно до п. 6 вищевказаного наказу, довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. Позивачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції не надано жодної довіреності на виконання договору купівлі - продажу

Відповідно п. 3 постанови Міністерства охорони здоров'я України від 12.12.2002 р. № 41 «Про затвердження методичних вказівок «Гігієнічна регламентація лакофарбових матеріалів, призначених для застосування у виробництві» до нормативної документації та зразків ЛФМ висуваються особливі вимоги, зокрема документи на ЛФМ повинні містити наступну інформацію: данні (інформацію) про виробника; призначення, сфера та умови застосування ЛФМ; дані про токсичні компоненти ЛФМ та їх гігієнічні нормативи; вимоги безпеки щодо здоров'я людини при застосуванні ЛФМ; дані про екологічну небезпеку ЛФМ та ін.

Як свідчать результати перевірки придбані позивачем ЛФМ у ПП «Рубікон - Гранд» не підтверджені сертифікатами якості або іншими документами, які підтверджують якість та засвідчують безпеку придбаної продукції.

Відсутні у позивача і документи які підтверджували би знаходження ТМЦ за договором № 27/1 від 01.04.2010 р.

Оцінюючи в сукупності докази по справі та враховуючи відсутність у позивача належним чином оформлених документів, що підтверджують фактичну реальність виконання договору купівля - продажу № 21/1 від 01.04.2010 р., колегія суддів приходить до висновку, що у позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту з ПП «Рубікон -Гранд», тому підстав для визнання неправомірними дії відповідача щодо встановлення завищення задекларованого позивачем податкового кредиту за березень 2011 р. в сумі 130300 грн. та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.07.2011 р. № 0000222320 немає.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови та відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 24, 99-100, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська - задовольнити.

Скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.01.2012 року у справі № 2а/11516/11/1270.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукра" до Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000222320 від 05.07.2011 р- відмовити.

Постанова апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: С.В. Жаботинська

Судді: О.А. Нікулін

О.О. Радіонова