Ухвала суду № 24200289, 15.03.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2012 року справа №2а-12008/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сіваченка І.В.

суддів: Дяченко С.П., Шишова О.О.

секретар судового засідання: Казакова Т.М.

за участі представника позивача: Тєрєховської Н.Є.

представника відповідача: Некрасенко Т.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі № 2а-12008/11/1270 за позовом Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення податку на додану вартість в сумі 20.860.828,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Стахановський завод феросплавів» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі - Інспекція), Головного управління Державного казначейської служби України в Луганській області (далі - Управління), в якому просило визнати протиправною бездіяльність Інспекції, яка виразилася у ненаданні до Управління висновку про відшкодування Товариству податку на додану вартість за квітень 2011 року, стягнути з Державного бюджету України суми податку на додану вартість за декларацією з ПДВ за квітень 2011 року в сумі 20.860.828,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що як платник податку на додану вартість подав Інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року, з сумою бюджетного відшкодування в розмірі 20.860.828 грн.

На рахунок позивача зазначена сума не надійшла. В липні 2011 року Інспекцією проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування, за результатами якої 27.07.2011 року складено довідку № 431/08-3/00186513.

Перевіркою підтверджено відображене у декларації за квітень 2011 року бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 20.717.649 грн. та не підтверджено бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 143.179 грн., у зв'язку з неотриманням матеріалів зустрічних звірок по ланцюгу постачання від органів ДПС.

З посиланням на вимоги ст. 200 ПК України позивач вважає бездіяльність Інспекції протиправною.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі № 2а-12008/11/1270 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року в розмірі 20.860.828,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, в яких просили скасувати постанову місцевого суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги Інспекція зазначила, що проведеною перевіркою підтверджено бюджетне відшкодування у сумі 20.717.649,00 грн. та не підтверджене у сумі 143.179,00 грн., у зв'язку з неотриманням матеріалів зустрічних звірок по ланцюгу постачання. У зв'язку з відсутністю даних по сплаті до бюджету всієї суми, наполягав на відсутності підстав для задоволення позову.

В своїй апеляційній скарзі Управління з посиланням на п.12 ст.200 Податкового кодексу України звертає увагу на відсутність відповідного висновку органу державної податкової служби із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, у зв'язку з чим вважає відсутніми підстави для задоволення позову.

В письмових запереченнях позивач висловив згоду з постановою Луганського окружного адміністративного суду, вважав її ухваленою з додержанням норм матеріального та процесуального права, просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник Інспекції в судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник Товариства. Інші особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач зареєстрований в якості суб'єкта господарської діяльності (т.1 а.с.7-9,37-39), та зареєстрований у Інспекції в якості платника податку на додану вартість.

З 01.01.2011 року набрав законної сили Податковий кодекс (далі - ПК) України.

Стаття 20 ПК України визначає права органів державної податкової служби. Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 цієї статті органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У встановленому порядку позивач подав до Інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року з відповідними розрахунками, якою визначено суму податку на додану вартість (далі - ПДВ), що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 20.860.828 грн. (т.1 а.с.18-34).

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства визначений та затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 р. (далі - Порядок № 984).

В липні 2011 року уповноваженими особами Інспекції здійснена виїзна позапланова перевірка позивача з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за квітень 2011 року, за наслідками якої 27.07.2011 року складено довідку № 431/08-3/00186513 (далі - довідка № 431) /т.1 а.с.238-243/.

Згідно із довідкою № 431 не встановлено порушень при сплаті позивачем платіжними дорученнями сум податку на додану вартість у складі вартості товарів та послуг на користь постачальників у попередньому податковому періоді.

У висновках довідки № 431 зазначено, що перевіркою підтверджено відображене у декларації за квітень 2011 року бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 20.717.649 грн. та не підтверджено бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 143.179 грн. у зв'язку з неотриманням матеріалів зустрічних звірок по ланцюгу постачання від органів ДПС. Зазначена сума буде підтверджена після отримання вищезазначених матеріалів (т.1 а.с.243).

Сторонами визнано, що під час проведення перевірки фахівцями відповідача були перевірені наступні документи позивача: статутні документи, реєстраційні документи, контракти, угоди, договори купівлі продажу, журнали ордери, реєстри отриманих податкових накладних, податкові накладні за квітень 2011 року та інші первинні бухгалтерські документи.

У Інспекції відсутні зауваження щодо кількості та якості наданих позивачем для перевірки відповідачу документів.

Згідно із п.3 Порядку № 984 довідка - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 86 КАС України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

З системного аналізу зазначених нормативних документів, довідки № 431 та пояснень сторін вбачається, що під час проведення перевірки не було встановлення порушень податкового законодавства з боку позивача.

Відповідно до статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (що Позивачем і було зроблено). При цьому до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п. 200.12. ст. 200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після тримання висновку органу державної податкової служби.

Судом встановлено та визнано сторонами, що станом на момент розгляду справи по суті, кошти на рахунок позивача не надійшли, та висновок до Управління Інспекцією не направлений.

Згідно п. 200.14 ст. 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, та визнано сторонами, що Інспекція за наслідками проведеної перевірки не приймала будь-яких рішень, передбачених ст. 200 ПК України.

Інспекція, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб передбачений законом, а саме за наслідками перевірки або надати висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Чинним податковим законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій.

Діюче законодавство взагалі та Податковий Кодекс зокрема не пов'язують право господарюючого суб'єкта - платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ з проведенням або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Інспекції в частині ненадання Управлінню висновку з визначенням суми бюджетного відшкодування в сумі в сумі 20.860.828,00 грн. у 5-ти денний термін з дня закінчення перевірки, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

З урахуванням сталої практики з даного питання, у тому числі викладеній у рішеннях Вищого адміністративного суду України, суд вважає що належним способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення бюджетної заборгованості з цього податку.

Не заслуговують на увагу посилання Інспекції на матеріали зустрічних перевірок контрагентів позивача за господарськими угодами, з наступних підстав.

Обов'язковість проведення зустрічних перевірок визначається податковими органами самостійно. Однак проведення податковим органом такої перевірки не може подовжити визначений Законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Визначене законодавством право податкової служби на проведення перевірок повинно реалізовуватися без порушення приписів Закону.

Проведеними чисельними перевірками не встановлено порушень податкового законодавства з боку позивача з питань податку на додану вартість.

Стосовно посилань Інспекції на не підтвердження бюджетного відшкодування ПДВ по ланцюгам у сумі 143.179,00 грн. по господарським операціям позивача з ТОВ «Ост-Торг», суд виходить з наступного.

На підтвердження фактичного виконання господарських операцій позивач надав первинні бухгалтерські документи, зокрема: договір купівлі - продажу № 1 від 09.08.2010р. (т.13 а.с.136), видаткову накладну (т.4 а.с.150), рахунок № СФ-0000139 від 24.03.2011р. (т.4 а.с.167), податкові накладні (т.7 а.с.5,79, т.9 а.с.92, т.12 а.с.26), платіжні доручення (т.12 а.с.238-242). Податкові накладні внесені до реєстру податкових накладних (т.8 а.с.204).

Зазначені документи підписані уповноваженими особами та не спростовані відповідачем.

Статтями 198 та 200 ПК України регламентований порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, який платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлений від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із пунктом 198.2 статті 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абз.4 п. 198.3 ст. 198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися її оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Інспекцією не оскаржуються надані позивачем первинні бухгалтерські документи, зокрема, податкові накладні, рахунки-фактури, акти приймання-здачі виконаних послуг, банківські виписки по особовому рахунку позивача та платіжні доручення, на підтвердження фактичної сплати позивачем як отримувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), які включені до складу податкового кредиту.

Інспекцією також визнається факт дослідження зазначених первинних документів під час проведення перевірки.

Межі повноважень органів казначейства встановлено Постановою КМ України від 21.12.05 р. № 1232 «Положення про Державне казначейство», а в частині відшкодування податку на додану вартість спільним Наказом Державної податкової адміністрації України та Державним казначейством України № 960/495 від 20.12.2010 року.

Згідно з Постановою КМ України № 39 від 17.01.2011 «Про затвердження порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість» відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Виходячи з наведених норм, та зважаючи на відсутність з боку позивача порушень норм податкового законодавства та підтвердження правильності формування суми бюджетного відшкодування ПДВ, ненадання податковим органом відповідного висновку органу державного казначейства про бюджетне відшкодування ПДВ є неправомірним.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування за квітень 2011 року в сумі 20.860.828,00 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог Товариства.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення.

В повному обсязі ухвала виготовлена 20 березня 2012 року.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі № 2а-12008/11/1270 за позовом Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення податку на додану вартість в сумі 20.860.828,00 грн., - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.П.Дяченко

О.О.Шишов