Ухвала суду № 24199575, 01.02.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 року справа №2а-9454/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

1 лютого 2012 р. Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого- судді Шальєвої В.А.

суддів Бадахової Т.П., Компанієць І.Д.

секретар Марциновський А.К.

за участі представника позивача Волохової М.С.

представника відповідача Некрасенко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.11.2011 р. по справі № 2а-9454/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „ДорБудТехнологія" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.11.2011 р. задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „ДорБудТехнологія" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 28.09.2011 р. № 0000302320/0 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1980672,50 грн., з яких 1584538 грн. - основний платіж, 396134,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в який він вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які полягають в тому, що висновок суду зроблений з порушенням Закону України „Про бухгалтерській облік та фінансову звітність України" в частині відсутності обов'язкових первинних документів, оскільки наявні у позивача податкові, видаткові накладні не є документами первинного обліку в розумінні зазначеного Закону. Ці документи не мають юридичної сили через відсутність в них справжнього підпису особи, яка уповноважена діяти від імені ПП „Технології будівельного сервісу", що підтверджено висновком спеціаліста УСБУ в Луганській області.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „ДорБудТехнологія", зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 26.03.2003 р., є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 17311850 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим 10.04.2003 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 32419114.

Постановою старшого слідчого СВ ПМ СДПІ ВПП в м. Луганську в кримінальній справі №01/11/8007 від 01.04.2011 р. призначена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ „ВК „ДорБудТехнологія", на вирішення якої поставлено питання відповідності діючому законодавству України порядку обчислення та своєчасність сплати до бюджету податку на додану вартість посадовими особами ТОВ „ВК „ДорБудТехнологія" по взаєморозрахункам з ПП „Технології будівного сервісу" за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року.

Висновком спеціаліста експертного сектору УСБУ в Луганській області № 27 від 26.05.2011 р. встановлено, що підписи на бухгалтерських документах від імені директора ПП „Технології будівного сервісу" ОСОБА_4 виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

В матеріалах справи наявний обвинувальний висновок, затверджений прокурором м. Луганська 22.04.2011 р., з якого вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 1 Кримінального кодексу України, тобто у незаконному створенні юридичної особи ПП „Технології будівельного сервісу" без мети зайняття підприємницькою діяльністю.

Наказом від 17.05.2011 № 926 начальника Ленінської МДПІ у м. Луганську призначено проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП „Технології будівельного сервісу" за період з 01.01.09 по 31.12.10 на підставі пп. 20.1.4, пп. 78.1.11 п. 78.1 , ст. 75, ст. 78, ст. 85 Податкового кодексу України. Як випливає з акту перевірки позивача від 30.05.2011 р. № 322/23-32419114, податковим органом встановлені порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

На підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки від 30.05.2011 № 322/23- 32419114 Ленінською МДПІ у м. Луганську прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000302320/0 від 28.09.2011 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1980672,50 грн., з яких 1584538 грн. - основний платіж, 396134,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного. Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є висновок податкового органу про нікчемність угод, укладених позивачем з ПП „Технології будівельного сервісу", у відношенні директора якого порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 205 КК України. Суд першої інстанції зазначив, що здіснення господарських операцій за договором купівлі-продажу підтверджено первинними документами. Усі придбані позивачем товари були використані позивачем у оподаткованих операціях в межах господарської діяльності, що підтверджено первинними документами. Також суд першої інстанції не прийняв до уваги висновки спеціаліста, оскільки вони є неналежними доказами. На час розгляду справи вирок суду відносно ОСОБА_4 відсутній.

Висновок органу державної податкової служби про заниження податку на додану вартість та порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовано тим, що у відношенні директора контрагента позивача ПП „Технології будівельного сервісу" порушена кримінальна справа за здійснення фіктивного підприємництва, нею не підписувались податкові накладні та інші первинні документи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем з ПП „Технології будівельного сервісу" були укладені ряд договорів, в тому числі, на виконання підрядних робіт, а також договори купівлі-продажу, договори про надання послуг. Виконання договору підтверджено первинними документами - видатковими накладними, податковими накладними, специфікаціями, приймальними актами, товарно-транспортними накладними, платіжними документами, які є документами первинного бухгалтерського обліку, оформлені відповідно до вимог Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність здійснення господарських операцій позивачем на виконання договору з ПП „Технології будівельного сервісу".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що основним видом діяльності ТОВ „ВК „ДорБудТехнології" в періоді, що перевірявся, зокрема, є виробництво сухих будівельних сумішей, будівництво будівель, будівництво доріг тощо. Ця обставина, зокрема, підтверджується довідкою ЄДРПОУ, в якій вказані зазначені види діяльності за КВЕД.

Як зазначалось раніше, в межах господарської діяльності позивачем були укладені ряд договорів з ПП „Технології будівельного сервісу", за умовами яких позивач придбавав у вказаного підприємства роботи, товари, послуги.

Фактичне виконання господарських операцій підтверджено як в суді першої інстанції, так й при апеляційному розгляді справи.

Придбані товари були оплачені позивачем, що підтверджується платіжними документами, наявними в матеріалах справи.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", який був чинним на час здійснення спірних господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отримавши податкову накладну, покупець товару (в даному випадку - отримувач послуг) набув право на включення суми податку, вказаної в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В даному випадку позивач придбавав товари, які призначались для використання в господарській діяльності, придбання цих товарів підтверджується податковими накладними, тому суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням таких послуг підлягають включенню до складу податкового кредиту.

З огляду на зазначені обставини колегія суддів приходить до висновку про безпідставність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Така безпідставність обумовлює неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Проблемою даного спору є доказування, чи посадовою особою підприємства-постачальника були виписані первинні документи.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо неприйняття обвинувального висновку та копії висновку фахівця в якості доказів в адміністративній справі, з огляду на наступне.

Як встановлено ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ст. 70 цього кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відтак, процесуальне законодавства чітко встановлює вимоги щодо належності та допустимості доказів, на підставі яких адміністративний суд повинен вирішувати адміністративні справи.

Правова позиція відповідача ґрунтується на поясненні директора підприємства-постачальника позивача. Проте, як зазначалось вище, в судовому засіданні при розгляді справи у суді першої інстанції директор ПП „Технології будівельного сервісу" ОСОБА_4 підтвердила, що підписувала первинні документи на виконання договорів з позивачем.

Що стосується висновку фахівця про підписання первинних документів не ОСОБА_4, а іншою особою, на який також посилається відповідач як на доказ того, що посадовою особою контрагента не підрисувались договори з позивачем, а також не виписувались відповідні первинні документи, суд також вважає їх недопустимими доказами в адміністративній справі.

З аналізу положень ст. ст. 81-85 КАС України випливає, що доказове значення при вирішенні адміністративної справи мають лише висновки експертиз, призначених та проведених в рамках розгляду саме цієї адміністративної справи.

Отже, з огляду на принцип допустимості доказів, суд вважає, що доказове значення при вирішенні адміністративної справи можуть мати висновки експертиз, проведених судом при розгляді цієї адміністративної справи, а не копії висновків експертиз, проведених при розслідування кримінальної справи, не підтверджені відповідними висновками про належність та допустимість, а також достовірність таких експертних висновків, які б містились у вироку суду, постановленого за наслідками розгляду кримінальну справу.

З урахуванням того, що інших доказів, які б свідчили про обґрунтованість позиції відповідача, суду не надано, враховуючи приписи ч. 2 ст. 71 КАС України щодо обов'язку суб'єкта владних повноважень, який заперечує проти позову, доведення правомірності рішення, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено в судовому засіданні, що первинні документи від імені ПП „Технології будівельного сервісу" на адресу позивача були виписані не уповноваженими на це особами.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду від 28 листопада 2011 року є законною і обґрунтованою, доводами апеляційних скарг висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 р. у справі № 2а-9454/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробнича компанія „ДорБудТехнологія" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28.09.2011 р. №0000302320/0 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 р. у справі № 2а-9454/11/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 6 лютого 2012 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Бадахова Т.П.

Компанієць І.Д.