Ухвала суду № 24198676, 07.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2012 р. Справа № 151310/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді: Гінди О.М.

суддів: Багрія В.М., Ніколіна В.В.

при секретарі судових засідань Долинській А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

встановив:

27 квітня 2011 року позивач - ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Яворівському районі у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.04.2011р. № 0000412320/0 та № 0000422320/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки про безтоварність та нікчемність фінансового-господарських операцій щодо неможливості здійснення таких з підстав відсутності трудових ресурсів, відсутності матеріальних ресурсів, виробничих потужностей є безпідставні та ґрунтуються на припущеннях, спростовуються первинними документами щодо факту отримання послуг від ТзОВ «Будівельна компанія «Сіті», в наслідок чого правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати. Надані роботи ТзОВ «Будівельна компанія «Сіті» мали реальний характер, а необхідність надання таких робіт була викликана технічною необхідністю.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення № 0000412320/0 та № 0000422320/0 від 20.04.2011 року.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Яворівському районі подала на неї апеляційну скаргу. Вважає, що дана постанова прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що взаємовідносини позивача з його контрагентом ТзОВ «Будівельна компанія «Сіті» мають ознаки нікчемності, оскільки перевіркою встановлено, що ТзОВ «Будівельна компанія «Сіті» не володіє майном, матеріальними ресурсами, які необхідні для здійснення робіт, що були предметом згідно договорів, відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, внаслідок чого вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій без мети настання правових наслідків. А відтак, подані до перевірки первинні документи не можуть бути підставою для підтвердження господарських операцій і не можуть мати юридичної сили та доказовості.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі і з'явилися в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 05.04.2011 року по 11.04.2011 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «НВП «Енергія-Новояворівськ» з питань правових відносин з ТзОВ «Будівельна компанія «Сіті» за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, результати якої оформлені актом № 444/23-2/32789941 від 13.04.2011 року.

Відповідно до висновків даного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3, п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого неправомірно включено до податкового кредиту податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 1 143 135,00 грн., що призвело до заниження ПДВ у грудні 2010 року на суму 1 105 369,00 грн.. Крім цього, податковим органом встановлено порушення товариством п. 5.1, п.п. 5.2.10 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого за рахунок неправомірного включення до складу валових витрат у четвертому кварталі 2010 року прямих витрат у сумі 5 715 675,00грн. та витрат на модернізацію основних фондів у сумі 1 429 250,00грн., занижено податок на прибуток на загальну суму 1 786 213,00грн..

До таких висновків податковий орган прийшов виходячи з того, що згідно аналізу податкової звітності контрагента позивача - ТзОВ «Будівельна компанія «Сіті» встановлено, що в останнього відсутні трудові ресурси необхідні для здійснення господарської діяльності. Окрім того, з інформації з зовнішніх джерел не встановлено наявність у останнього власних, орендованих, одержаних по договору лізингу, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, транспортних засобів. Від органу ДПС по місцю взяття на облік контрагента отримана відповідь 04.04.2011р. в якій зазначено, що неможливо провести перевірку, так як підприємство відсутнє за місцезнаходженням, що свідчить про відсутність можливості здійснення господарських операцій у грудні 2010 року.

На підставі вказаного вище акта перевірки, ДПІ у Яворівському районі винесла податкове повідомлення-рішення № 0000412320/0 від 20.04.2011 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 786 213,00грн. за основним платежем та 446 558 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000422320/0 від 20.04.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 105 369,00 грн. за основним платежем та 276 432,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Будівельна компанія «Сіті», а також висновки про заниження податку на прибуток та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість не обґрунтовані належними та допустимими доказами, оскільки реальність господарських операцій щодо виконання робіт ТзОВ «Будівельна компанія «Сіті» підтверджується наявними у позивача усіма первинними документами, які характерні для даного виду договорів, а отримані позивачем послуги безпосередньо пов'язані з його господарською діяльності, що виключає фіктивність правочинів.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - далі Закон N 334/94-ВР.

Так, пунктом 5.1 Закону N 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 5.2 Закону N 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що визначальною ознакою віднесення платником податку витрат, до валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, проведені господарські операції повинні бути підтверджені необхідними первинними документами, які вказують на реальність та товарність проведення господарських операцій.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5. статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, однак не безумовними підставами для визначення податкового кредиту. При цьому, обов'язковій перевірці підлягає реальність проведення господарських операцій.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що між позивачем та ТзОВ «Будівельна компанія «Сіті» було укладено ряд договорів, а саме:

№ 05/11-МТ від 05.11.2010 року, предметом якого було виконання робіт по монтажу та демонтажу збуджувача до турбогенератора Р-6-35/ЗМ, загальною вартістю 563 100,00грн. в т.ч. ПДВ - 93 850,00грн.;

№ 02/11-ЗМ від 02.11.2010 року, предметом якого було виконання робіт по заміні комплектів лопаток на турбіні Р-6-35/ЗМ, загальною вартістю 1 152 000,00грн.в т.ч. ПДВ -192 000,00грн.;

№ 29/09-ТО від 29.09.2010 року, предметом якого було виконання робіт по технічному обслуговуванні ГТУ, загальною вартістю 1 872 000,00грн.в т.ч. ПДВ -312 000,00грн.;

№ 19/10-ЗМ від 19.10.2010 року, предметом якого було виконання робіт по очистці та заміні фільтрів на градирні Максі-600, загальною вартістю 1 281 600,00грн.в т.ч. ПДВ -213 600,00грн.;

№ 14/10-ЗМ від 14.10.2010 року, предметом якого було виконання робіт по заміні фільтрів на КВОУ для ГТУ, загального вартістю 1 040 010,00грн.в т.ч. ПДВ - 173 335,00грн.;

№ 05/10-ЗМ від 05.10.2010 року, предметом якого було виконання робіт по очистці та заміні фільтрів на градирні ИВА-1000, загальною вартістю 1 204 200,00грн.в т.ч. ПДВ - 200 700,00грн.;

На виконання умов вказаних вище договорів ТзОВ «Будівельна компанія «Сіті» виконано роботи, за результатами виконання яких було складено акти приймання-передачі № 147, № 148, № 149, № 150, № 151, № 152, № 153 від 31.12.2010 року.

Розрахунки між суб'єктом господарювання за отримані роботи проводились у вексельній формі: акти прийому-передачі векселів від 17.01.2011р. - прості векселі в погашення заборгованості по договорам. Сальдо розрахунків станом на 01.12.2010р. становило К-т рах. 631 -53 178,00 грн..

Як вбачається із акта перевірки оприбуткування одержаних робіт частково проведено з віднесенням на собівартість продукції та включено до складу валових витрат у четвертому кварталі 2010 року в сумі 5 715 675,00грн. без ПДВ, та частково проведено з віднесенням вартості ремонтів на загальну суму 1 429 250,00грн. до складу балансової вартості основних фондів на модернізацію цих засобів, що в податковому обліку визначено у межах 10 % залишкової вартості основних засобів на вищевказану суму у четвертому кварталі 2010 року. Одержані роботи позивачем проведено наступними бухгалтерськими проводками: Дт. рах. 84 та Кр. рах. 631; Дт. рах. 6442 та Кр. рах. 631; Дт. рах. 1522 та Кр. рах. 631; Дт. рах. 104 та Кр. рах. 1522.

Отримані позивачем роботи, що виконані ТзОВ «Будівельна компанія «Сіті» на підставі вказаних договорів, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача та викликані періодичністю забиття фільтрів при роботі паро- та газопроводів на Новояворівській ТЕЦ. Для дотримання технологічного процесу комбінованого виробництва теплової та електричної енергії виникає потреба в спрямуванні відпрацьованих газів під час спалювання природного газу на лопатки турбін та газотурбінної установки, куди також подається водяна пара під високим тиском, що зумовлює обертання ротора турбіни і веде до отримання змінного електричного струму, відповідно газопарова суміш потребує фільтрації та очистки через велику кількість різноманітних домішок та бруду. В результаті фільтри на КВОУ ГТУ потребують регулярної заміни. Що стосується градирень, що виконують відвідну функцію, то наявність фільтрів забезпечує очистку тепло відвідної водо та газів. Дані обставини, окрім того, підтверджуються технічними паспортами обладнання на яких проводились спірні роботи, що долучені до матеріалів справи. Для визначення степені забруднення фільтрів очистки позивач згідно різноманітних приписів та технологічних регламентів використовує різні типи тискомірів та манометрів, за показами яких служба КпіА (начальник) подає службову директору ТЕЦ, який в свою чергу подає службову директору Товариства. Дані роботи носять періодичний характер в залежності від обсягів виробництва та характеристик природного газу та забрудненості технологічної води.

З наявної у матеріалах справи копії декларації з ПДВ за грудень 2010 року вбачається, сума ПДВ в розмірі 1 143 135,00грн. за вищевказаним податковими накладними включено до податкового кредиту грудня 2010 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають Додаткам 5 до декларації з ПДВ грудня 2010 року.

Враховуючи викладені обставини справи суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що у позивача наявні усі належним чином оформлені податкові накладні та інші первинні документи, які характерні для даного виду правовідносин, що підтверджують реальність проведення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Будівельна компанія «Сіті» по вказаних вище договорах. Наявні у позивача також і документи, які підтверджують факт сплати ПДВ в ціні виконаних робіт, що підтверджується актами приймання-передачі векселів. Крім цього, отримані позивачем послуги по виконанню робіт ТзОВ «Будівельна компанія «Сіті» на підставі вказаних договорів, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, що у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» надає право на віднесення витрат на придбання таких робіт до складу валових витрат.

Встановлені вище судом обставини та досліджені первинні документи спростовують висновки податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів, оскільки проведені між позивачем та ТзОВ «БК «Сіті» господарські операції мають реальний характер, що підтверджується усіма характерними для даного виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства. Оплата за виконані роботи позивачем реально проведена, що підтверджується наявними й матеріалах справи копіями векселів та актами приймання-передачі векселів.

Крім цього, відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто обов'язковою умовою, для визнання договору нікчемник є наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи.

Відповідачем не наведено жодних доказів, які б вказували на наявність умислу та мети у позивача на порушення укладеним договором публічного порядку та на спрямовання його на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання у випадку, коли перший виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання.

Даний висновок суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Бульвес» АД проти Бельгії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Помилковим є також посилання податкового органу на відсутність ТзОВ «БК «Сіті» за місцем реєстрації як на підставу для збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки відсутність платника податків за місцем реєстрації, не може бути підставою для відмови в формуванні податкового кредиту позивачу.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З наведених вище правових положень випливає, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, на момент проведення з позивачем господарських операцій, відомості про ТзОВ «БК «Сіті» було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, яке також мало належним чином оформлене свідоцтва платника ПДВ.

Несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Дані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України з відповідного питання, висловленою зокрема у постановах цього Суду від 13.01.2009 року по справі 21-1578во08 та від 30.09.2009 року по справі № 21-949во09.

Наведене вище свідчить про недоведеність податкового органу нікчемності господарського зобов'язання та про відсутність в діях ТзОВ «НВП «Енергія-Новояворівськ» вини та умислу. Договори реально виконувалися, що підтверджується необхідними первинними документами, які відповідають вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до переконання, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат, витрати понесені на підставі спірних договорів з ТзОВ «БК «Сіті» та включено відповідні суми ПДВ на підставі виписаних ТзОВ «БК «Сіті» податкових накладних, які підтвердженні належними первинними документами, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задоволив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року по справі № 2а-4843/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.В. Ніколін

Д.М. Старунський

Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 11.05.2012 року.