Ухвала суду № 24198187, 16.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 р. Справа № 8657/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2009р. у адміністративній справі за позовом Малого приватного підприємства «Бітуммаст» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

13.07.2009р. позивач Мале приватне підприємство /МПП/ «Бітуммаст» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Залізничному районі м.Львова № 0000522302/0/6330 від 05.03.2009р., № 0000522302/1/13492 від 18.05.2009р., № 0000522302/2/16917 від 22.06.2009р.; судові витрати покласти на відповідача (а.с.3-7).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2009р. заявлений позов задоволено, скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м.Львова № 0000522302/0/6330 від 05.03.2009р., № 0000522302/1/13492 від 18.05.2009р., № 0000522302/2/16917 від 22.06.2009р.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 03 грн. 40 коп. (а.с.175-176).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ у Залізничному районі м.Львова, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заявленого позову (а.с.178-181).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом не враховані доводи податкового органу про те, що контрагент позивача - ТзОВ «Профліга» - податкові зобов'язання не декларував; останній не мав матеріально-технічної бази для виконання значного обсягу робіт, вказаних у договірних документах; в трудових стосунках з цим підприємством в 2008 році перебувало лише чотири особи; також відносно посадових осіб ТзОВ «Профліга» порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.191, 205, 209, 212 КК України.

За наведених обставин ТзОВ «Профліга» виконати роботи та поставити товари, які передбачені в укладених з позивачем договірних документах, не мало реальної можливості, через що позивачем фактично отримано податкову вигоду шляхом надмірного формування валових витрат у зв'язку з несплатою його контрагентом податку до бюджету. За таких умов вказані угоди слід вважати нікчемними, останні не створюють жодних правових наслідків, а відтак позивач втратив право на формування податкового кредиту.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 16.02.2009р. - 20.02.2009р. ревізорами ДПІ у Залізничному районі м.Львова проведено виїзну позапланову перевірку МПП «Бітуммаст» з питань правових відносин з ТзОВ «Профліга» за період квітень, червень, серпень 2008 року, по результатам якої складено Акт перевірки № 330/23-2/19166329 від 20.02.2009р. (а.с.8-12).

Перевіркою встановлено порушення вимог пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим позивачем занижено податок на додану вартість /ПДВ/ за квітень, червень, серпень 2008 року на суму 27576 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000522302/0/6330 від 05.03.2009р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 41506 грн., з яких 27576 грн. за основним платежем та 13788 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.13).

За результатами процедури апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань скарги позивача щодо донарахування податкових зобов'язань з ПДВ були відхилені, а податковим органом прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0000522302/1/13492 від 18.05.2009р., № 0000522302/2/16917 від 22.06.2009р. на аналогічні суми визначених податкових зобов'язань (а.с.14-26).

Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення є висновки податкового органу по результатах проведеної перевірки про відсутність фактичного та реального здійснення господарських операцій зі сторони ТзОВ «Профліга», оскільки вказане підприємство не звітує, у такого відсутні матеріальні та трудові ресурси для надання розглядуваних послуг; також по факту неправомірних дій посадових осіб порушено кримінальну справу.

За таких обставин позивачем отримано податкову вигоду без належних правових підстав.

Задовольняючи заявлений позов і скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що факт понесення позивачем витрат підтверджується укладеними договорами та іншими первинними документами; вагомих доказів нікчемності вказаних правочинів податковим органом не представлено.

За таких обставин висновки відповідача, що викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими, а тому підстави для визначення податкового зобов'язання з ПДВ були відсутніми. Також позивач не може нести відповідальність за дії свого контрагента.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи і не відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обов'язкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету та завищення податкового кредиту, чи мали операції із придбання послуг реальний характер, яким чином надавалися послуги, а також існувала реальна можливість здійснення таких операцій.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи підтверджуються висновки податкового органу про відсутність реального проведення розглядуваних господарських операцій, з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, у квітні 2008 року позивач отримував від ТзОВ «Профліга» матеріали (фарба, ґрунтовка, ін.) згідно видаткової накладної № РН-4-07009 від 07.04.2008р. на загальну суму 10525 грн. 44 коп. (в т.ч. ПДВ - 1754 грн. 24 коп.); оплату товарів проведено згідно платіжного доручення № 76 від 19.05.2008р. в сумі 10525 грн. 44 коп., постачальником виписано податкову накладну № 4070000010 від 07.04.2008р. на загальну суму 10525 грн. 44 коп. (в т.ч. ПДВ - 1754 грн. 24 коп.), яку позивачем включено до складу податкового кредиту.

Згідно договору № 3-ТОВ від 02.04.2008р., укладеного між позивачем (замовник) та ТзОВ «Профліга» (підрядник), підрядник прийняв на себе зобов'язання по виконанню робіт щодо оздоблення зовнішніх вікон, влаштування відмостки та стічного водопроводу часткового відновлення покрівлі котельні ЛМКП «Львівтеплоенерго». У рамках цього договору ТзОВ «Профліга» виконано у червні 2008 року робіт на загальну суму 76204 грн. 01 коп., видано податкову накладну № 6300000003від 30.06.2008р. на суму 76204 грн. 01 коп., в т.ч. ПДВ - 12700 грн. 67 коп., позивачем проведена часткова оплата на суму 40000 грн. згідно платіжного доручення № 101 від 07.07.2008р., суму ПДВ з вказаної операції включено позивачем до складу податкового кредиту.

Впродовж червня 2008 року позивач отримував від ТзОВ «Профліга» матеріали (щити з досок, ґрунтовка) згідно видаткової накладної № РН-6-20005 від 20.06.2008р. на загальну суму 2571 грн. 11 коп. (в т.ч. ПДВ - 428 грн. 52 коп.); оплату товарів проведено згідно платіжного доручення № 100 від 07.07.2008р. в сумі 2571 грн. 11 коп., постачальником виписано податкову накладну № 6200000005 від 20.06.2008р. на загальну суму 2571 грн. 11 коп. (в т.ч. ПДВ - 428 грн. 52 коп.), яку позивачем включено до складу податкового кредиту червня 2008 року.

Відповідно до договору № 1-ТОВ від 08.07.2008р., укладеного між позивачем (замовник) та ТзОВ «Профліга» (підрядник), підрядник прийняв на себе зобов'язання по виконанню робіт щодо капітального ремонту покрівлі бойлерної № 4 ЛМПК «Львівтеплоенерго». У рамках цього договору ТзОВ «Профліга» виконано у серпні 2008 року робіт на загальну суму 74490 грн., видано податкову накладну № 8290000004 від 29.08.2008р. на суму 74490 грн., в т.ч. ПДВ - 12415 грн., станом на 16.02.2009р. позивачем не проведена оплата вартості виконаних робіт, суму ПДВ з вказаної операції включено позивачем до складу податкового кредиту серпня 2008 року (а.с.27-63).

Разом з тим, податковим органом представлені документи про те, що протягом охопленого перевіркою періоду в ТзОВ «Профліга» працювало чотири особи (а.с.146-150), у вказаного підприємства були відсутні об'єкти нерухомості та транспортні засоби (а.с.151, 155-158); податкові зобов'язання останнім в рамках розглядуваних операцій не декларувалося (остання податкова декларація з ПДВ подана за лютий 2008 року, з березня 2008 року звітність по цьому податку не подається); також відносно посадових осіб ТзОВ «Профліга» порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.191, 205, 209, 212 КК України (а.с.71-75, 87-88).

Окрім цього, відповідно до матеріалів справи позивачем були укладені з ЛМКП «Львівтеплоенерго» договори підряду № 2-03/08-026 від 14.03.2008р. та № 3-03/08-027 від 20.03.2008р. відповідно на виконання робіт по оздобленню стелі котельні по вул.Чернігівській, 7А в м.Львова та на виконання робіт по оздобленню вікон, влаштування відмостки та стічного водовідведення, часткового відновлення покрівлі котельні на вул.Чернігівській, 7А в м.Львова.

Також 06.03.2008р. між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та позивачем був укладений підрядний контракт № 1 на виконання робіт по капітальному ремонту об'єкта, предметом якого було проведення капітального ремонту покрівлі бойлерної № 4 по вул.Мазепи, 23А в м.Львові.

Відповідно до умов вказаних договірних документів позивач виступав виконавцем робіт; факт виконання робіт засвідчується договірної ціною, актами приймання виконаних підрядних робіт, оформленими податковими накладними (а.с.93-139).

Разом з тим, співставлення складених позивачем актів приймання виконаних підрядних робіт (з ТзОВ «Профліга», ЛМКП «Львівтеплоенерго») вказує на ідентичність їх даних; також у актах, які складені з участю ЛМКП «Львівтеплоенерго», не вказується про виконання робіт субпідрядником (натомість, субпідрядником зазначено МПП «Бітуммаст»).

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

У розглядуваній справі приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що позивач фактично товари та роботи (послуги) у контрагента ТзОВ «Профліга» не придбавав, а лише провів документальне оформлення розглядуваних операцій, через що вказані операції були нікчемними. Вказані висновки також стверджуються частковою оплатою вказаних робіт.

На підтвердження своїх доводів ДПІ у Залізничному районі м.Львова надала суду письмові документи про те, що позивач товари та роботи (послуги) не придбавав, а фактично співпрацював з фіктивним суб'єктом господарювання.

За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою згаданої статті, є нікчемним.

Визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За таких обставин податковий орган підставно прийшов до висновку про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТзОВ «Профліга».

Твердження суду про те, що розглядувані договори (угоди, правочини) породжують для його сторін певні права та обов'язки у зв'язку з тим, що його не визнано недійсним, є помилковими, оскільки відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Посилання суду на те, що договори виконані з огляду на надані відповідачем докази, є непереконливими, а тому до уваги не приймаються.

При цьому, суд першої інстанції мав право самостійно у справі з урахуванням доводів податкового органу про протиправний характер укладених угод дійти висновку щодо їх нікчемності чи правомірності і викласти його в мотивувальній частині рішення.

При цьому, положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочини, які вчинені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечать моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемними, і визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається. Висновок суду про нікчемність правочинів має міститися у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Доводи щодо визнання нікчемними розглядуваних правочинів заявлялися відповідачем під час розгляду справи, однак таким суд оцінки не дав (а.с.67-70).

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак й покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, приймаючи до уваги вірне застосування останнім приписів Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає безпідставними і помилковими, оскільки такі не відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2009р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Малого приватного підприємства «Бітуммаст» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

І.І.Запотічний