Ухвала суду № 24198183, 23.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2012 р. Справа № 130820/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Гінди О.М., Заверухи О.Б.,

з участю секретаря судового засідання Грущенко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, третя особа - арбітражний керуючий Зубачик Віталій Романович, про визнання неправомірними дій,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2011 року ОСОБА_1 через свого представника за довіреністю ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, третя особа - арбітражний керуючий Зубачик В.Р., про визнання неправомірними дій.

Позивачка просила визнати протиправними дії відповідача, які полягають у проведенні невиїзної документальної перевірки ПП «Західспецпостач» з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 1.01.2010 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 28.12.2010 року № 685/23-2/33665804. Посилалася на невідповідність дій податкового органу вимогам чинного законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 року позов задоволено.

Визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова по проведенню невиїзної документальної перевірки приватного підприємства «Західспецпостач» з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 1.01.2010 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 28.12.2010 року № 685/23-2/33665804.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову позивачці в задоволенні позову.

Обгрунтовуючи свої апеляційні вимоги, посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що на підставі направлення керівника податкового органу від 25.10.2010 року посадовими особами відповідача повинна була бути проведена планова документальна перевірка ПП «Західспецпостач». Однак така не була проведена в силу відсутності підприємства за своєю адресою. Вжитими заходами не виявилося можливим встановити місце перебування засновників підприємства, тому було проведено невиїзну документальну його перевірку, за результати якої складено акт від 28.12.2010 року № 685/23-2/33665804, згідно якого зафіксовано виявлені порушення ПП «Західспецпостач» чинного податкового законодавства. Оскільки податковий орган діяв у відповідності до своїх повноважень та за результатами перевірки прийшов до висновків на підставі чинного законодавства, суд першої інстанції повинен був в задоволенні позову позивачці відмовити, чого він безпідставно не зробив.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, представника позивачки, яка просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, що Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова провела невиїзну документальну перевірку ПП «Західспецпостач» з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 1.01.2010 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 28.12.2010 року № 685/23-2/33665804.

В акті перевірки зазначено, що ПП «Західспецпостач» порушило вимоги ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог цих статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Західспецпостач» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по зазначених правочинах не був переданий в порушення вимог ст. 662, 655 та 656 ЦК України. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) податком з прибутку підприємств та податком на додану вартість.

Законність проведення даного виду перевірки випливає з положень п.1 ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», згідно якого органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також з положень п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо він внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

З матеріалів справи видно, що за результатами автоматизованого співставлення даних, задекларованих в деклараціях з податку на додану вартість за період з 1.01.2010 року по 30.09.2010 року станом на 27.12.2010 року податковим органом встановлено розбіжності з даними податкового обліку підприємств-контрагентів. Податковий орган вважав, що приватним підприємством «Західспецпостач» було занижено податкові зобов'язання з даного виду податку на суму 331185,92 грн. та завищено податковий кредит на суму 317846,54 грн.

Планову виїзну перевірку цього приватного підприємства, заплановану з 25.10.2010 року по 19.11.2010 року, провести не вдалося в силу відсутності підприємства за адресою та неможливістю встановлення місця знаходження його засновників за запитом податкового органу.

Задовольняючи позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган здійснив невиїзну позапланову перевірку незаконно, в її процесі прийшов до не обгрунтованих висновків про порушення приватним підприємством податкового законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивачки як головного бухгалтера цього підприємства, негативно вплинуло на її професіоналізм та ділову репутацію.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.1 ст. 6 цього ж Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, тому позивачка, вважаючи порушеними свої права та інтереси оскаржуваними діями та висновками податкового органу в процесі перевірки, вправі була звернутися до суду з даним позовом.

Проте, такий позов не підлягає задоволенню з огляду на те, що діями відповідача щодо проведення невиїзної документальної перевірки, а також його висновками щодо наявності порушень законодавства підприємством, де вона за наймом працювала головним бухгалтером, не порушено жодних прав та законних інтересів позивачки.

При цьому колегія суддів бере до уваги те, що предметом податкової перевірка була діяльність ПП «Західспецпостач» як платника податку на додану вартість, а не діяльність позивачки як посадової особи. В процесі перевірки податковий орган не прийшов до висновку про допущення позивачкою норм чинного законодавства, а вважав, що такі порушення мали місце з боку підприємства. Крім того, відповідачем не прийнято жодного рішення, яке б призвело до порушення прав та законних інтересів як самого приватного підприємства «Західспецпостач», про що свідчить факт не подання ним до суду позову, так і позивачки.

В позовній заяві позивачка не конкретизувала і не подала доказів, а суд першої не встановив, в чому полягає порушення відповідачем прав та інтересів позивачки оскаржуваними нею діями, внаслідок чого безпідставно задовольнив позов.

В зв'язку з порушенням судом першої інстанції вимог матеріального права оскаржувана його постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в позові з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 року в справі № 2а-8694/11/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою позивачці в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : О.М.Гінда

О.Б.Заверуха

Повний текст виготовлено 25.05.2012 року