Ухвала суду № 24197286, 17.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 р. Справа № 52726/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Улицького В.З., Каралюса В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2012 року у справі за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта «Надія» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0006471501/0 від 27.06.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що контролюючим органом неправомірно нараховано штрафні санкції, оскільки товариством сплачено суму узгодженого податкового зобов»язання визначеного податковою декларацією, що підтверджується платіжними дорученнями, а тому вважає податкове повідомлення-рішення, винесене ДПІ у Сокальському районі Львівської області протиправним.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2012 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області №0006471501/0 від 27.06.2007 року.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Сокальському районі Львівської області подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просить скасувати вищезгадану постанову і прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог ДВАТ « Шахта «Надія» відмовити повністю.

Враховуючи те, що представники жодної із сторін не прибули в судове засідання, хоч належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ст.197 КАС України.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що ДВАТ «Шахта «Надія» зареєстроване як юридична особа Сокальською районною державною адміністрацією Львівської області 16.03.2001 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 546104.

ДПІ у Сокальському районі Львівської області було проведено перевірку дотримання ДВАТ «Шахта «Надія» вимог п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за період з 31.10.2002 року по 18.06.2007 року.

За наслідками перевірки складено Акт № 507/150/00178175 від 22.06.2007 року, на підставі висновків якого відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0006471501/0 від 27.06.2007 року, яким на позивача за затримку 1681 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 372 039,00грн. накладено штраф у розмірі 186 019,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив до бюджету наступні платежі:

- платіжне доручення за № 811 від 10.05.2007 року сплата до бюджету ПДВ в розмірі 100 000,00 грн. з призначенням платежу: «ПДВ за травень 2007 року»;

- платіжне доручення за № 957 від 07.06.2007 року сплата до бюджету ПДВ в розмірі о00 000,00 грн. з призначенням платежу: «ПДВ за травень 2007 року»;

-платіжне доручення за № 1044 від 18.06.2007 року сплата до бюджету ПДВ в розмірі 500 000,00 грн. з призначенням платежу: «ПДВ за травень 2007 року».

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (діючого на момент виникнення спірних правовідносин), податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами-у рівних пропорціях.

У відповідності до вимог п. п. 7.1.1 п. 7.1 зазначеної статті, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, таким чином грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов»язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, ствердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків, або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі.

При цьому, наявність податкового боргу за інші податкові періоди не позбавляє права платника податків виконати свої поточні податкові зобов'язання.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Не передбачено таких повноважень і згідно вимог Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 року за № 509-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбачено п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Серед розглядуваних порушень відсутні порушення, пов'язані з недотриманням порядку погашення ггодаткового боргу та податкових зобов'язань, встановленого п. 7.7 ст. 7 вказаного вище Закону.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування будь-якої відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення.

Слід зазначити, що згідно з п. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому, при сплаті податкових зобов'язань за конкретні періоди, обов'язок платника податків щодо сплати податку припиняється зі сплатою податку за вказані періоди.

Відтак, органи державної податкової служби не наділені повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно черговості сплати податкових зобов'язань чи погашення юдаткового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків та розпоряджання його коштами.

Аналізуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідач в порушення п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», самостійно, без узгодження з позивачем, змінив призначення платежу та погасив існуючий податковий борг, і як наслідок протиправно застосував до позивача штрафні санкції, передбачені п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету , є неправомірним.

Податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, але не пізніше закінчення 1095 днів. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 17.3 статті 17 вказаного Закону встановлено, що сплата штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати податку.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є складовою податкового зобов'язання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону.

Отже, прийняття податковим органом оскаржуваного повідомлення- рішення за № 0006471501/0 від 27.06.2007 року було здійснено в порушення п.п.15.1.1 гі. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень, які передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст..ст.,195,196,197,198,200,205,206,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2012 року у справі № 2а-11843/11/1307 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий : Гулид Р.М.

Судді : Улицький В.З

Каралюс В.М.