Рішення № 2418623, 24.11.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.11.08 р. Справа № 38/159

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Какуша Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Фабрики котлів “RAFAKO” Акціонерне товариства, Польща

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка Донецької області

про стягнення стягнення збитків

за участю

представників сторін:

від позивача: Самойленко Ю.В. адвокат за дов. № б/н від 12.03.2008р.

від відповідача: Гапич Є.А. представник за дов. № 345-08 від 10.04.2008р.

У судовому засіданні оголошувалася

перерва з 14.30 до 15.30 24.11.2008р.

згідно вимог ст. 77 ГПК України

Суть спору:

Позивач, Акціонерне товариство “Фабрика котлів “RAFAKO” Польща, звернувся до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка Донецької області про стягнення збитків у розмірі 20247,94 дол. США, що становить 98 000 грн. грн. за курсом НБУ.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 27.06.2002р. господарським судом Донецької області по справі № 38/380 за позовом Фабрики котлів “RAFAKO”, Польща до ВАТ “Донецькобленерго” м.Горлівка Донецької області прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволені частково: зобов”язано відповідача виконати договірні зобов”язання за контрактом PL/270217865/94-0210 від 16.05.1994р., прийняти 77% виготовлених позивачем металоконструкцій та оплатити їх грошовими коштами протягом 30-ти днів після прийняття кожної партії обладнання за умовами DDU ( Інкотермс-1990р.) та стягнути з відповідача судові витрати.

По справі був виданий наказ, який було передано на виконання до виконавчої служби за місцем знаходження відповідача, але відповідачем в добровільному порядку виконано наказ лише в частині відшкодування судових витрат за додатковим рішенням від 03.07.2002р. по справі № 38/380 без врахування залишку судових витрат у вигляді 3% від вартості поставленого обладнання. Позивач вважає, що оскільки рішення господарського суду набрало законної сили, до теперішнього часу не виконано відповідачем, то у нього виникли збитки у зв”язку з його невиконанням. Тривале невиконання судового рішення, на думку позивача, тлумачиться Європейським судом з прав людини, як порушення його права на мирне володіння своїм майном, гарантованого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

30.09.2008р. на адресу господарського суду Донецької області надійшов витяг із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, в якому повідомлено, що станом на 30.09.2008р. у ЄДРПОУ значиться Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” як юридична особа (ідентифікаційний код 00131268), який судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

06.10.2008 р. відповідач надіслав відзив на позовну заяву від 03.10.2008р. № 03юр-310/08, в якому заперечує проти позову з наступного.

Відповідач вважає, що позов подано неналежним позивачем. З тексту контракту № PL/270217865/94-0210 від 16.05.1994р. вбачається, що він був укладений між Фабрикою котлів “RAFAKO” Акціонерне товариство, а у позовній заяві вказано – Акціонерне товариство “Фабрика котлів “RAFAKO”. З статутних документів позивача, на думку відповідача, вбачається, що позивач створений у 2007р. в результаті перетворення державного підприємства Раціборська Фабрика Котлів “RAFAKO”, тому ніяким чином не міг укладати контракт № PL/270217865/94-0210 від 16.05.1994р.

Позов підписаний особою за довіреністю, яка не відповідає формі довіреності та не легалізована у встановленому порядку.

На думку відповідача, до позовної заяви не додані документи, які б підтверджували сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки державне мито сплачене не на той рахунок, який вказаний в Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита.

Господарський суд Донецької області вже розглядав спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог, тому відповідач вважає, що суд повинен припинити провадження у справі.

До позову не доданий розрахунок суми збитків, а також не зазначені докази, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а якщо позивач без поважних причин не подав витребувані документи тому, як вважає відповідач, суд повинен залишити позов без розгляду.

Відповідач заявив про застосування позовної давності по справі № 38/159 та просить суд у позові відмовити, оскільки вважає, що строк позовної давності почав раховуватися з 1998р.

Відповідно до Додатку № 8 до Контракту поставка обладнання повинна була відбутися на умовах DDU (Інкотермс-90). У додатку № 2 до контракту місце поставки визначено Миронівська ГРЕС, пос. Мироновський, Донецька області, м.Дебальцеве. Згідно з рішенням суду від 27.06.2002р. по справі № 38/380 ВАТ “Донецькобленерго” зобов”язано виконати свої договірні зобов”язання по контракту – прийняти 77% виготовлених позивачем металоконструкцій та оплатити їх грошовими коштами протягом тридцяти днів після прийняття кожної партії обладнання на умовах DDU (Інкотермс-90). Але на цей час позивач не виконав свої зобов”язання по поставці обладнання. Згідно ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов”язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Таким чином, як вважає відповідач, прострочення ВАТ “Донецькобленерго” за контрактом в частині оплати 77% вартості обладнання не наступило у зв”язку з невиконанням позивачем своїх обов”язків щодо поставки 77% обладнання за контрактом на умовах DDU (Інкотермс-90), тому немає підстав для стягнення збитків.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Позивачем були надіслані суду доповнення № 1 до позовної заяви від 29.09.2008р. № 29/09-08, в яких позивач просить суд, керуючись ст.22 ГПК України, стягнути з відповідача збитки у розмірі 15 136 550,44 дол. США, що становить 73 605 396,81 грн. по курсу НБУ, що становить основний борг 7 934 566 дол. США, що становить 38 570 718,78 грн., інфляційні у розмірі 5 855 709,72 дол. США, що становить 28 465 190,52 грн. та 3% річних у розмірі 1 346274,72 дол. США, що становить 6 544 376,04 грн., судові витрати: витрати по сплаті державного мита у розмірі 5 165,80 дол. США, витрати, пов”язані з оплатою послуг адвоката у розмірі 22 000 євро, що становить 156 565,20 по курсу НБУ

та 454096,51 дол. США, що становить 2 207 408,54 грн. за вимогами додаткового рішення по справі № 38/380, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Відповідач надіслав суду відзив на доповнення № 1 до позовної заяви від 16.10.2008р. № 03юр-354/08, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Зокрема, у відзиві відповідач зазначив про те, що для доказування факту нанесених збитків позивач повинен довести протиправну поведінку другої сторони за зобов”язанням, фактичний розмір збитків, вину боржника та причинний зв”язок між нанесенням збитків та протиправною поведінкою другої сторони за договором.

Протиправної поведінки ВАТ “Донецькобленерго” не було, так як зобов”язання по сплаті грошових коштів за поставлене обладнання за контрактом відбувається після поставки обладнання за контрактом на умовах DDU (Інкотермс –90), місце поставки Миронівська ГРЕС, пос. Мироновський, Донецька область, 343811 м.Дебальцеве. Враховуючи, що позивач не здійснив поставку обладнання, то й обов”язка по сплаті такого обладнання у ВАТ “Донецькобленерго” не виникло, й не виникло протиправної поведінки відповідача.

На думку відповідача, суми, які позивач просить стягнути з відповідача не є збитками у розумінні діючого законодавства, а позивач не довів факт порушення відповідачем своїх зобов”язань за контрактом, наявність збитків та причинний зв”язок між цими фактами і тому, позовні вимоги є безпідставними.

Представник позивача за довіреністю посилається на додаткове рішення від 03.07.2002р. по справі № 38/380, але він не надав суду та відповідачу розрахунок витрат, що передбачені додатковим рішенням, тому відповідач вважає, що в цій частини позовних вимог суд повинен припинити провадження у справі.

Вимоги представника позивача щодо оплати послуг адвоката Самойленко Ю.В. відповідач вважає безпідставними, оскільки Самойленко Ю.В. не є представником позивача, оскільки довіреність на нього не відповідає вимогам діючого законодавства. Крім того, ним не надано доказів у підтвердження оплати цих послуг, а відтак ці вимоги є безпідставними.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем не сплачено держмита та витрат, то і права на покладання цих судових витрат на ВАТ “Донецькобленерго” не виникло.

24.10.2008р. відповідач звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі, в якому просить суд зупинити провадження по справі № 38/159 до розгляду господарським судом заяви ВАТ “Донецькобленерго” про роз”яснення додаткового рішення від 02.07.2002р. по справі № 38/380.

Суд, розглянувши клопотання, відхилив його з наступного.

Причиною зупинення згідно ч. 1 ст. 79 ГПК України є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов”язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

В даному випадку вимоги позивача щодо стягнення судових витрат за додатковим рішенням не можуть бути прийняті судом в порядку ст. 22 ГПК України, як заява про збільшення розміру позовних вимог, оскільки під збільшенням розміру позовних вимог ( ч. 2 ст. 33 ГПК України) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов”язано з пред”явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Крім того, з цих же причин у суду не має підстав прийняти до розгляду доповнення № 1 до позовної заяви в частині вимог позивача, що заявлені на підставі додаткового рішення, тому суд не розглядає ці вимоги позивача.

Враховуючи наведене суд вважає, що підстав для зупинення провадження у справі немає.

03.11.2008р. від позивача надійшла заява в порядку ст. 22 ГПК України, в якій позивач уточнив позовні вимоги в частині стягнення збитків на підставі додаткового рішення від 03.07.2002р., прийнятого по справі №38/380 та відкликав їх.

Позивач у судовому засіданні 03.11.2008р. надав суду листа № 33/10 від 30.10.2008р., яким представив витребувані судом документи, який судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

11.11.2008р.до суду надійшла заява від позивача, в якій він просить суд стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 12 363 484,65 дол. США, що становить 60 125 246,70 грн. по курсу НБУ ( основна сума 7 934 566 дол. США, що становить 38 570 718,78 грн., інфляційні 3 721 311,46 дол. США, що становить 18 089 667,14 грн., 3% річних – 707 607,19 дол. США, що становить 3 439 749,31 грн.), судові витрати – витрати по сплаті державного мита у розмірі 5 165,80 дол. США, витрати, пов”язані з оплатою послуг адвоката у розмірі 8 000 євро та 4 975 дол. США, що становить 56 932,80 та 25 123,75 грн. по курсу НБУ, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

У заяві позивач вказує на те, що позовні вимоги, які висувалися на підставі додаткового рішення від 03.07.2002р., прийнятого по справі № 38,380 в частині стягнення судових витрат у вигляді 3% загальної суми збитків – 454096,51 дол. США, що становить 2 207 408,54 грн. – відкликає.

20.11.2008р. у судовому засіданні відповідач заявив про те, що не наполягає на заявленому клопотанні про зупинення провадження у справі, а позивач свої вимоги стосовно додаткового рішення відкликав.

20.11.2008р. позивач надіслав суду клопотання, в якому просить долучити до матеріалів справи правовстановлюючі документи, яке судом розглянуто, прийнято до уваги та задоволено.

24.11.2008р. відповідач у судовому засіданні надав суду пояснення від 21.11.2008р. б/н, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні представники сторін надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2002 року господарським судом Донецької області було прийнято рішення у справі № 38/380 за позовом Фабрики котлів “RAFAKO”, Польща до Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” про стягнення 9200322 дол. США, згідно якого позовні вимоги були задоволені частково, а саме:

Відкрите акціонерне товариства “Донецькобленерго” зобов”язано виконати свої договірні зобов”язання за контрактом PL/270217865/94 – 0210 від 16.05.1994р. (доповнення № 13 від 14.09.2000р.) - прийняти 77% виготовлених позивачем металоконструкцій та оплатити їх грошовими коштами протягом тридцяти днів після прийняття кожної партії обладнання на умовах DDU (Інкотермс-1990р.).

Відмовлено у позовних вимогах Фабрики котлів “RAFAKO” А.О., Польща до Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка про стягнення збитків та суми основного боргу на загальну суму 2190384,18 дол. США у зв”язку з безпідставністю та недоказаністю.

Підлягали стягненню з Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” витрати по сплаті держмита у розмірі 322 дол. США, витрати за надання інформаційних послуг у розмірі 118 грн., судові витрати у розмірі 3% від вартості кожної поставленої партії обладнання.

До теперішнього часу рішення суду в частині задоволених позовних вимог не виконано.

Позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою у порядку, встановленому ч. 2 ст. 530 ЦК України про відшкодування спричинених збитків у зв”язку з невиконанням судового рішення.

Відповідач своїм листом від 29.09.2005р. № 07-27/3212 повідомив, що погоджений відшкодувати збитки, понесені позивачем у повному обсязі, але до теперішнього часу свої зобов”язання не виконав.

Позивач вважає дії відповідача у справі неправомірними та такими, що порушують його права, в тому числі права, передбачені Конвенцією про захист прав та основних свобод людини (ч. 1 ст. 6 Конвенції, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції), норми Цивільного та Господарського кодексів України, оскільки сторони за контрактом домовилися про застосування норм українського законодавства до спірних правовідносин з купівлі-продажу обладнання (доповнення до контракту № 14 від 12.09.2002р.), а контракт діє до повного виконання сторонами їх зобов”язань ( п.10.2 Контракту).

З урахуванням остаточних уточнень позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 12 363 484,65 дол. США, що становить 60 125 246,70 грн. по курсу НБУ ( основна сума 7 934 566 дол. США, що становить 38 570 718,78 грн., інфляційні 3 721 311,46 дол. США, що становить 18 089 667,14 грн., 3% річних – 707 607,19 дол. США, що становить 3 439 749,31 грн.), судові витрати – витрати по сплаті державного мита у розмірі 5 165,80 дол. США, витрати, пов”язані з оплатою послуг адвоката у розмірі 8 000 євро та 4 975 дол. США, що становить 56 932,80 та 25 123,75 грн. по курсу НБУ, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Позовні вимоги, які висувалися на підставі додаткового рішення від 03.07.2002р., прийнятого по справі № 38,380 в частині стягнення судових витрат у вигляді 3% загальної суми збитків – 454096,51 дол. США, що становить 2 207 408,54 грн. позивач відкликав.

Згідно актуальної копії Національного судового реєстру станом на 22.07.2008р. значиться юридична особа Фабрика котлів “Рафако” Акціонерне товариства, Польща. За Статутом назва фірми Товариства: “Фабрика котлів “RAFAKO” Акціонерне Товариство. Відповідно до параграфа 3 Статуту Товариство створено в результаті перетворення державного підприємства під назвою Раціборська Фабрика Котлів “RAFAKO” за місцезнаходженням у м. Рацібож.

Статутом позивача (параграф1) допускається використання скорочених назв “RAFAKO S. A.” з перекладами назви товариства іноземними мовами.

Статут складений в 1993 році на підставі нотаріального акту (реєстр А № 133/93р.) згідно параграфу 3 товариство створилося в результаті перетворення державного підприємства у зареєстроване в районному суді, що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на рішення господарського суду Донецької області від 27.06.2002р. у справі № 38/380, контракт № PL/270217865/94 – 0210 від 16.05.1994р., лист від 23.09.2005р.. відповідь від 29.09.2005р. № 07-27/3212, лист від 18.03.2004р. № 18/03-08, доповнення до позовної заяви, заяву від 03.11.2008р.,

лист від 30.10.2008р. № 33/10, заяву від 04.10.2008р., клопотання від 20.11.2008р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач посилається на відзив від 03.10.2008р. № 03юр-310/08, відзив на доповнення до позовної заяви від 16.10.2008р. № 03юр-354/08, клопотання від 23.10.2008р. № 03сд-376/08, пояснення від 21.11.2008р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на приписи статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції щодо визнання обов’язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно п.1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов”язків цивільного характеру.

Стаття 1 Першого Протоколу Конвенції від 20.03.1952р. передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського Суду одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, No.22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11. 2007).

Згідно вимог ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов”язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Статтєю 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.( п. 2 ст. 224 ГК України).

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитки (п.3 ст.612 ЦК України).

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорі, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського Донецької області від 27.06.2002р. по справі № 38/380 частково задоволені позовні вимоги позивача до відповідача, предметом розгляду в даній справі був вищезазначений контракт. Таким чином, факт невиконання відповідачем його договірних зобов”язань не потребує доказування, як встановлений рішенням суду, яке вступило в законну силу та часткове виконано відповідачем в частині відшкодування судових витрат.

З вказаного рішення вбачається, що у позивача на складі в м.Рацибуж, Польща, знаходиться виготовлене технічне обладнання конструкцій котла на загальну суму 7 934 566 дол. США, які заявлені позивачем в якості збитків, що становить 38 570 718,78 грн. по курсу НБУ на момент подачі позовної заяви.

У зв”язку з тим, що відповідач дуже тривалий час не виконував рішення суду, позивач втратив інтерес у подальшому наполяганні на виконанні рішення суду, але у позивача виникли збитки у вигляді вартості обладнання, яке повинен був вивезти відповідач.

Згідно ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На вимогу позивача щодо відшкодування збитків, відповідач відреагував погодженням, але до теперішнього часу збитки не відшкодував.

Після отримання від позивача такої вимоги, у відповідача виникло грошове зобов”язання перед позивачем.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача стосовно стягнення збитків у розмірі 38 570 718,78 грн. є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги про стягнення збитків заявлені в грошовій одиниці України, тому не має підстав задовольняти позовні вимоги, розраховані в іншій валюті.

На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 18 089 667,14 грн., грн. та 3% річних у розмірі 3 439 749,31 грн. згідно розрахунку за період з 01.10.2005р. по 22.09.2008р.

Суд, розглянувши цю вимогу вважає, що вона підлягає задоволенню частково, в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 18 089 667,14 грн. за період з 01.10.2005р. по 22.09.2008р., оскільки збитки підлягають відшкодуванню з урахуванням офіційного індексу інфляції.

Щодо стягнення 3% річних суд вважає, що ця вимога задоволенню не підлягає, оскільки 3% річних за своєю правовою природою є платою за користування чужими грошовими коштами. В даному випадку суд вважає, що факту користування відповідачем чужими грошовими коштами не має.

Статтею 44 ГПК України чітко визначений склад судових витрат. Встановлено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2008р. між Фабрикою котлів ““RAFAKO” S.A. та суб”єктом підприємницької діяльності Самойленко Ю.В. був укладений контракт № ПЛ-01/2008 про надання юридичних послуг, предметом якого зазначено досягнення між Рафако та Донецькобленерго мирової угоди та/або виконання у повному обсязі рішення суду про спонукання до виконання умов контракту № PL/270217865/94 – 0210 від 16.05.1994р. із доповненнями з поставки металоконструкцій у сумі 7 934 566 дол. США з урахуванням інфляції та 3% річних, але не більш як на 18 місяців, тобто до 09.09.2009р.

За умовами контракту ( п.4.1) замовник сплачує виконавцю на протязі дії контракту 22 000 євро на підставі рахунку-фактури виконавця.

Оплата послуг адвоката підтверджується банківськими виписками від 03.10.2008р. та 30.05.2008р. у сумі 8 000 євро та 4975 дол. США, що становить по курсу НБУ відповідно 62 520,94 грн. та 25 123,75 грн., а всього 87 644,69 грн.

У судових засіданнях інтереси підприємства позивача представляв Самойленко Юрій Володимирович, який є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2264/10 від 29.05.2003р.

В контексті норми ст. 44 ГПК України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Заперечення відповідача стосовно неналежного позивача у справі суд відхиляє, оскільки наданими документами підтверджений його правовий статус і й те, що саме з цим підприємством відповідачем був укладений контракт PL/270217865/94 – 0210 від 16.05.1994р.

В порядку правонаступництва на території України є чинними договори, укладені колишнім СРСР, зокрема з Польською Народною Республікою ( Договір між СРСР та Польською Народною Республікою про правову допомогу та правові відносини з цивільних, сімейних та кримінальних справ від 28.12.1957р., ст.ст.15 та 16 якого передбачено відмову від легалізації офіційних документів, тому заперечення відповідача з цього приводу є безпідставними.

Пунктом 12 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції від 22.04.1993р. № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993р. за № 50 із змінами, внесеними наказом ДПА № 243 від 24.04.2004р. встановлено, що відповідно до статті 6 Декрету “Про державне мито” державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджетів місцевого самоврядування ( в іноземній валюті мито сплачується через уповноважені на це банки). Частина 4 п. 13 цієї Інструкції передбачає, що державне мито з позовних заяв, що надходять з інших держав та розглядаються відповідними органами України, зараховується до Державного бюджету України, зокрема іноземній валюті – зараховується до Державного валютного фонду України.

На представлених позивачем фінансових документах, що підтверджують сплату державного мита визначено, що воно перераховано до Державного бюджету повністю. Цей запис підтверджений підписами посадових осіб у встановленому порядку.

Доводи відповідача відносно неналежного зарахування державного мита спростовуються наданою позивачем довідкою Державного Казначейства України № 14-04/2414-18106 від 27.10.2008р. про зарахування до державного бюджету України 08.08.2008р. та 04.08.2008р. державного мита у сумі 4963,32 дол. та 300 дол. США.

Доводи відповідача щодо перерахування держмита СПД Самойленко Ю.В., а не юридичною особою – позивачем по справі, спростовуються тим, що згідно п.3.1 Контракту № ПЛ-01/2008 від 10.03.2008р. про надання юридичних послуг до зобов”язань замовника входить своєчасне перерахування коштів виконавцю для сплати держмита за розгляд справи у суді.

Заперечення відповідача стосовно припинення провадження у справі суд відхиляє, оскільки в даній справі предметом позову між тими ж сторонами є стягнення збитків внаслідок невиконання рішення суду у справі № 38/380, а відтак підстав для припинення провадження немає.

Судом застосована позовна давність (ч. 3 ст. 267 ЦК України) за заявою відповідача.

Встановлено, що строк, у межах якого особа може звернутися до суд із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу ( ч 1 ст. 257 ЦК України), не порушений, а відтак відсутні підстави для відмови у позові.

Інші заперечення відповідача спростовуються представленими позивачем доказами, тому суд не приймає їх до уваги.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та оплаті послуг адвоката треба віднести на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. і Протоколами до неї, ст.224 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 612, 623, 625 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фабрики котлів “RAFAKO” Акціонерне товариство, Польща до Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка Донецької області про стягнення збитків задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка Донецької області (84601, Донецька область, м. Горлівка, пр-т Леніна, 11 п/р 26001307550283 у ЦМВ ПІБ м.Горлівка, МФО 334464, код ЄДРПОУ 00131268) на користь Фабрики котлів “RAFAKO” Акціонерне товариство, Польща (Польща, F.K. RAFAKO S.A. 47-401 Raciborz UI. Lakowa 33, ідентифікаційний № 270217865) збитки у розмірі 38 570 718,78 грн., інфляційні у розмірі 18 089 667,14 грн., держмито в сумі 19 123,40 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 88,22 грн., судові витрати, пов”язані з оплатою послуг адвоката у сумі 65 523,17 грн.

В іншій частині позову відмовити.

У судовому засіданні 24.11.2008р. оголошено повний текст рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

Надруковано 4 примірника:

1 – до справи

3– сторонам у справі