Рішення № 24176279, 16.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/3514-2012 16.05.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»

до Приватного акціонерного товариства «Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія»

про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) в розмірі 13 204,71 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № ГН-95-Ю, від 03.01.2012 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО»(далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(далі - відповідач) про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу в розмірі 13 204,71 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 13 714,71 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/3514-2012, розгляд справи призначено на 12.04.2012 р.

У судове засідання 12.04.2012 р. представник позивача з'явився, подав документи для долучення до матеріалів справи, вимоги ухвали від 20.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/3514-2012 позивач виконав.

Представник відповідача у судове засідання 12.04.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали від 20.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/3514-2012 відповідач не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в судове засідання представників сторін, неподання витребуваних доказів.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 12.04.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 20.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/3514-2012, розгляд справи відкладено на 16.05.2012 р.

13.04.2012 р. судом було направлено судовий запит № 06-37.1/5011-71/3514-2012 на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України про надання господарському суду міста Києва інформації щодо полісу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/3861269.

03.05.2012 р. до господарського суду міста Києва надійшов лист -відповідь Моторного (транспортного) страхового бюро України на судовий запит № 06-37.1/5011-71/3514-2012 від 27.04.2012 р.

У судове засідання 16.05.2012 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

У судове засідання 16.05.2012 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 20.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/3514-2012 відповідач не виконав.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2010 р. між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО»(далі - позивач) та ОСОБА_2 (далі - страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 085732-02-10-01 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Део», державний номерний знак НОМЕР_1.

Рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»від 07.09.2010 р., з метою приведення діяльності товариства у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»змінено назву товариства з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО».

10.12.2010 р. о 18 год. 30 хв. гр. України ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, у місті Тетіїв, не врахував погодні умови, дорожньої обстановки при переїзді вул. Гоголя на головну вулицю Будьоного, не надав перевагу в русі автомобілю марки «Део», державний номерний знак НОМЕР_1. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, та завдано матеріальні збитки.

Відповідно до постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2010 р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 425 грн.

Страхувальником було подано заяву на виплату страхового відшкодування № 1013/У від 13.12.2010 р.

Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Део», державний номерний знак НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, станом на 24.12.2010 р. вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Део», державний номерний знак: НОМЕР_1, в результаті пошкодження при ДТП, станом на 24.12.2010 р. складає 16 959,07 грн.

Позивачем був складений та підписаний страховий акт № 2/26-02 від 13.07.2011 р., згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки «Део», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, що сталася 10.12.2010 р. о 18 год. 30 хв. у місті Тетіїв, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 13 714,71 грн.

На підставі сформованого страхового акту № 2/26-02 від 13.07.2011 року, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 13 714,71 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8474 від 13.07.2011 р.

Згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

13.04.2012 р. на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України направлено судовий запит про надання суду інформації щодо страховика та страхувальника, забезпеченого транспортного засобу, типу полісу, ліміту відповідальності, строку дії полісу та розміру франшизи за полісом страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/ 3861269.

03.05.2012 до господарського суду міста Києва надійшов лист -відповідь з Моторного (транспортного) страхового бюро України, відповідно до якого цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_4, на момент ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська екологічна страхова компанія», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/3861269.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № ВЕ/3861269 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_4, який на законних підставах керував автомобілем марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, в момент скоєння вищезазначеного ДТП, застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № ВЕ/3861269, відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу, в межах ліміту відповідальності.

Позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, в сумі 14 144,71 грн. (в порядку регресу).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав вищезазначену заяву, але відповіді на неї не надав, відшкодування не здійснив.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 13 204,71 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5-б, ідентифікаційний код: 30729278) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»(83055, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, ідентифікаційний код: 31650052) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 13 204 (тринадцять тисяч двісті чотири) грн. 71 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Суддя О.В. Нечай

Повне рішення складено 21.05.2012 р.