Рішення № 24171368, 14.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/472 14.05.12За позовом Селянського (фермерського) господарства "РИСК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНАД"

про стягнення 72 100,00 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю № 7 від 05.09.11.

від відповідача: ОСОБА_2 -представник за довіреністю від 09.09.11, ОСОБА_3. -директор

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНАД" заборгованості за товарно-транспортними накладними в розмірі 72 100,00 грн. основного боргу.

Свою позовну заяву позивач обґрунтовує тим, що позивач на підставі усної домовленості власним транспортом здійснював перевезення товарної сільськогосподарської продукції відповідача із села Турівка Згурівського району Київської області до пункту призначення -Рокита та Миронівка, що підтверджується товарно-транспортними накладними, проте відповідач за здійснене перевезення не розрахувався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2011 порушено провадження по справі № 53/472, розгляд справи призначено на 24.10.2011.

У відзиві на позов, поданому відповідачем 24.10.2011, зазначено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 7, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався передати відповідачу насіння соняшника. В строк до 11.10.2010р. товар був частково поставлений відповідачу відповідно до видаткових накладних: № 56 від 21.09.2010р., № 57 від 23.09.2010р., № 58 від 25.09.2010р., № 59 від 25.09.2010р., № 60 від 27.09.2010р., № 61 від 29.09.2010 р., № 62 від 30.09.2010р., № 64 від 04.10.2010р., № 65 від 05.10.2010р., № 72 від 05.10.2010р., № 78 від 07.10.2010р., № 79 від 08.10.2010р., № 80 від 10.10.2010р., № 81 від 11.10.2010р. За усною домовленістю сторін, СФГ «Риск»запропонував надати свої послуги по перевезенню продукції до с. Рокита Великобагачанського району Полтавської області та м. Миронівка Київської області (в обидві сторони), що мав поставити згідно договору № 7 від 01.09.2010р. Але ТОВ «МАНАД»відмовився від такої пропозиції, бо не міг найняти автотранспорт СФГ «Риск»оскільки останній не мав ані ліцензії на надання таких послуг, ані прав на надання таких послуг згідно витягу з ЄДРПОУ. Тоді СФГ «Риск»запропонував за свій кошт та власним автомобільним транспортом доставити продукцію по якій мав зобов'язання згідно договору поставки № 7 від 01.09.2011р. у визначені місця доставки. Причина такої пропозиції від СФГ «Риск» була обумовлена бажанням останнього отримати найвищу ціну згідно договору № 7 від 01.09.2010р. Якщо би ТОВ «МАНАД»найняв сторонню організацію по наданню послуг по перевезенню автотранспортом вищевказаної продукції, то СФГ «Риск»отримав би меншу ціну за продукцію, що він мав поставити за договором поставки № 7 від 01.09.2010р., приблизно на 140грн./тонна. Маючи свій автотранспорт СФГ «Риск»наполягав на перевезенні за власний кошт та власним автотранспортом. Позивач включив вартість перевезення у вартість продукції по Договору № 7. Позивач скористався товарно-транспортними накладними з печаткою відповідача для відвантаження на найманий автотранспорт іншої автотранспортної компанії. Позивач умисно сфальсифікував представлені до суду товарно-транспортні накладні в частині наступних записів - замовник, вантажовідправник, вантажоодержувач, для перевезення здав, відпуск дозволив.

В судовому засіданні 24.10.2011, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 21.11.2011.

16.11.2011 представник позивача через канцелярію суду подав додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що умовами Договору № 7 від 01.09.2010 не передбачено поставки товару відповідача за рахунок позивача; відповідачем не заявлено претензій щодо якості та кількості поставленого товару; відповідачем надано в судовому засіданні видаткові накладні, відповідно до яких позивачем поставлено товар за місцем його призначення; позивач відвантажив товар відповідачу у відповідності до норм чинного законодавства.

В судовому засіданні 21.11.2011 представник відповідача заявив клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою суду від 21.11.2011 зупинено провадження у справі № 53/472 до проведення судової почеркознавчої експертизи та отримання висновку експерта.

Матеріали справи були направлені до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової почеркознавчої експертизи.

27.04.2012 на адресу Господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист № 13978/13970/11-32, яким повернуто матеріали справи № 53/472 з висновком судової почеркознавчої експертизи документів № 13978/13970/11-32 від 19.04.2012.

Ухвалою суду від 28.04.2012 поновлено провадження у справі та розгляд справи призначено на 14.05.2012.

14.05.2012 від позивача по справі через канцелярію суду надійшли письмові пояснення по справі, в яких зазначено, що в матеріалах справи є письмове пояснення ОСОБА_4, що в дійсності директор ТОВ «Манад» ОСОБА_3 в її присутності та водія ОСОБА_5 передав голові СФГ «Риск»ОСОБА_6 ТТН з печаткою ТОВ «Манад»та попросив її відпускати машини зі складу за даними ТТН за її підписом, посилаючись на те, що у ОСОБА_3 не має працівників, які можуть постійно перебувати на території СФГ «Риск»; відповідач не заперечував, що позивач за попередньою домовленістю у 2010 році відвантажив товар до перевезення в порядку визначеному Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та в ТТН є перелік товару, який позивач здав за місцем його призначення та за зданий товар відповідачем сплачено грошові кошти відповідачу.

14.04.2012 від відповідача по справі надійшли письмові пояснення по справі, в яких відповідач наголосив, що висновком експертизи встановлено, що підписи в ТТН наданих позивачем по справі були виконані ОСОБА_4 та ОСОБА_6, проте вказані особи не мають жодних законних підстав на вчинення будь-яких дій від імені ТОВ «Манад»; на поданих ТТН відсутні будь-які підписи зі сторони відповідача, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача плати за перевезення.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.05.2012 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 72 100,00 грн. за перевезення продукції.

На підтвердження перевезення продукції на користь відповідача позивач надав суду товарно-транспортні накладні серії ААВ: № 27000 від 21.09.2010, № 26999 від 21.09.2010, № 26998 від 23.09.2010, № 26997 від 25.09.2010, № 26996 від 25.09.2010, № 26995 від 27.09.2010, № 26994 від 27.09.2010, № 26989 від 29.09.2010, № 26988 від 29.09.2010, № 26987 від 30.09.2010, № 26986 від 30.09.2010, № 26985 від 05.10.2010, № 26984 від 05.10.2010, № 26983 від 04.10.2010, № 26982 від 04.10.2010, № 26981 від 07.10.2010, № 26980 від 07.10.2010, № 26979 від 08.10.2010, № 26978 від 08.10.2010, № 26977 від 10.10.2010, № 26976 від 10.10.2010, № 26950 від 11.10.2010.

Розрахунок вартості перевезення позивач здійснив за власним розрахунком з урахуванням відстані до с. Рокита Великобагачанського району Полтавської області та до м. Миронівка Київської області, а також середньої вартості перевезення вантажу (сільськогосподарської товарної продукції) на відстань 1 км у 2010р., яка становила 7,00 грн., що підтверджує довідкою управління агропромислового розвитку.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажів, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 72 100,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено в ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Таким чином, істотною умовою договору є умова про предмет, яким є послуги щодо доставки ввірених перевізникові матеріальних цінностей (вантажу) до пункту призначення. До таких послуг відносять не лише саме переміщення вантажу, а й інші дії, зокрема, збереження, видача вантажу одержувачеві, завантаження та вивантаження тощо.

Відповідно до статті 47 Статуту автомобільного транспорту Української РСР (далі - Статут) товарно-транспортні накладні і акти заміру (зважування) є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями.

Товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Облік транспортної роботи і розрахунки за перевезення провадяться виключно на підставі путьових листів та прикладених до них товарно-транспортних накладних або актів заміру (зважування).

Автотранспортне підприємство або організація видає вантаж у пункті призначення вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній.

Одержання вантажу засвідчується підписом і печаткою (штампом) вантажоодержувача в трьох примірниках товарно-транспортної накладної, два з яких залишаються у шофера-експедитора, а один вручається вантажоодержувачу ( стаття 72 Статут).

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.1997 та Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства транспорту від 07.08.1996. N 228/253, виконання положень якої є обов'язковим всіма суб'єктами підприємницької діяльності установами і організаціями незалежно від відомчого підпорядкування, форми власності, які здійснюють перевезення вантажів автомобільним транспортом або для яких виконуються такі перевезення, надання такого роду послуг можливе лише за наявності первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом, зокрема, подорожнього листа вантажного автомобіля - типова форма N 2 (що діє у межах України), товарно-транспортної накладної - типова форма N 1-ТН та талону замовника - типова форма N 1-ТЗ (при роботі автомобіля за погодинною формою оплати транспортних послуг).

Відповідно до п. 11 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником. Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил. У випадку перевантаження вантажу в процесі його перевезення на інший автомобіль складається акт довільної форми, в якому обов'язково зазначаються реквізити: повна назва власника транспорту та його адреса, прізвище, ім'я та по батькові водія, державний номер автомобіля Перевізника, який здав вантаж, і Перевізника, який його прийняв. Акт складається у двох екземплярах, які підписуються представниками (водіями) обох Перевізників (по одному для кожного). Це зазначається в товарно-транспортній накладній.

Правила визначають, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Пунктом 14.4. Правил встановлено, що остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 7, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався передати відповідачу насіння соняшника. На підтвердження поставки товару відповідач надав суду належним чином завірені копії видаткових накладних. А також відповідач вважає, що позивач включив вартість перевезення у вартість продукції по Договору № 7. В тому числі відповідач наголошує на тому, що на поданих позивачем товарно-транспортних накладних відсутні підписи уповноважених осіб відповідача.

Судом встановлено, що надані позивачем товарно-транспортні накладні видавалися не на виконання Договору поставки № 7, оскільки у вказаних накладних відсутнє посилання на Договір поставки № 7. В тому числі необхідно зазначити, що сторони у справі не визначали в Договорі № 7 порядок та оплату перевезення товару, який поставлявся відповідачем позивачем.

Для дослідження товарно-транспортних накладних наданих позивачем щодо наявності підписів уповноважених осіб відповідача за клопотанням останнього ухвалою суду від 21.11.2011 призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: чи підписані ОСОБА_3 наступні товарно-транспортні накладні: товарно-транспортна накладна серія ААВ № 26985 від 05.10.2010 року; товарно-транспортна накладна серія ААВ № 26986 від 30.09.2010 року; товарно-транспортна накладна серія ААВ № 26983 від 04.10.2010 року; товарно-транспортна накладна серія ААВ № 26984 від 05.10.2010 року; товарно-транспортна накладна серія ААВ № 26981 від 07.10.2010 року; товарно-транспортна накладна серія ААВ № 26982 від 04.10.2010 року; товарно-транспортна накладна серія ААВ № 26979 від 08.10.2010 року; товарно-транспортна накладна серія ААВ № 26980 від 07.10.2010 року; товарно-транспортна накладна серія ААВ № 26978 від 08.10.2010 року; товарно-транспортна накладна серія ААВ № 26977 від 10.10.2010 року; товарно-транспортна накладна серія ААВ № 26976 від 10.10.2010 року; товарно-транспортна накладна серія ААВ № 26950 від 11.10.2010 року; товарно-транспортна накладна серія ААВ № 26988 від 29.09.2010 року; товарно-транспортна накладна серія ААВ № 26987 від 30.09.2010 року; товарно-транспортна накладна серія ААВ № 26989 від 29.09.2010 року; товарно-транспортна накладна серія ААВ № 26994 від 27.09.2010 року; товарно-транспортна накладна серія ААВ № 26995 від 27.09.2010 року; товарно-транспортна накладна серія ААВ № 26996 від 25.09.2010 року; товарно-транспортна накладна серія ААВ № 27000 від 21.09.2010 року; товарно-транспортна накладна серія ААВ № 26999 від 21.09.2010 року; товарно-транспортна накладна серія ААВ № 26998 від 23.09.2010 року; товарно-транспортна накладна серія ААВ № 26997 від 25.09.2010 року?; чи виконано ОСОБА_6 підпис на зазначених товарно-транспортних накладних?;- чи виконано ОСОБА_4 підпис на зазначених товарно-транспортних накладних?

У висновку експерта Київського науково-дослідного інститут судових експертиз № 13978/13979/11-32 від 20.04.2012 експертизою встановлено, що підписи в графах «Здав»та «Відпуск дозволив»в товарно-транспортних накладних серії ААВ №№ 26985 від 05.10.2010; 26986 від 30.09.2010; 26983 від 04.10.2010; 26984 від 05.10.2010; 26981 від 07.10.2010; 26982 від 04.10.2010; 26979 від 08.10.2010; 26980 від 07.10.2010; 26978 від 08.10.2010; 26977 від 10.10.2010; 26976 від 10.10.2010; 26988 від 29.09.2010; 26989 від 29.09.2010; 26994 від 27.09.2010; 26995 від 27.09.2010; 26996 від 25.09.2010; 27000 від 21.09.2010; 26998 від 23.09.2010; 26997 від 25.09.2010 та в графах «Масою брутто, т», «Відпуск дозволив»в товарно-транспортній накладній серії ААВ № 26999 від 21.09.2010 виконані ОСОБА_4; підписи в товарно-транспортній накладній серії ААВ № 26950 від 11.10.2010 в графах «Здав» та «Відпуск дозволив»виконані ОСОБА_6

Разом з тим у висновку експертизи зазначено, що дослідження з приводу виконання підписів в товарно-транспортних накладних серії ААВ №№ 26985 від 05.10.2010; 26986 від 30.09.2010; 26983 від 04.10.2010; 26984 від 05.10.2010; 26981 від 07.10.2010; 26982 від 04.10.2010; 26979 від 08.10.2010; 26980 від 07.10.2010; 26978 від 08.10.2010; 26977 від 10.10.2010; 26976 від 10.10.2010; 26988 від 29.09.2010; 26989 від 29.09.2010; 26994 від 27.09.2010; 26995 від 27.09.2010; 26996 від 25.09.2010; 27000 від 21.09.2010; 26998 від 23.09.2010; 26997 від 25.09.2010; 26999 від 21.09.2010, 26950 від 11.10.2010 в графах «Здав»та «Відпуск дозволив»ОСОБА_3, не проводилося з причини встановлення виконавців даних підписів в категоричній формі.

Чинним законодавством встановлено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі (ч.2 ст. 307 ГК та ч. 2 ст. 909 ЦК). Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Аналогічні положення містяться в Законі України «Про автомобільний транспорт»та Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363

Доказів укладення договору перевезення у будь-який спосіб суду не надано.

Позивач також не надав суду доказів виставляння відповідачу рахунків на оплату за здійснене перевезення та не надав суду подорожніх листів.

Надані позивачем на підтвердження здійсненого перевезення товарно-транспортні накладі серії ААВ: № 27000 від 21.09.2010, № 26999 від 21.09.2010, № 26998 від 23.09.2010, № 26997 від 25.09.2010, № 26996 від 25.09.2010, № 26995 від 27.09.2010, № 26994 від 27.09.2010, № 26989 від 29.09.2010, № 26988 від 29.09.2010, № 26987 від 30.09.2010, № 26986 від 30.09.2010, № 26985 від 05.10.2010, № 26984 від 05.10.2010, № 26983 від 04.10.2010, № 26982 від 04.10.2010, № 26981 від 07.10.2010, № 26980 від 07.10.2010, № 26979 від 08.10.2010, № 26978 від 08.10.2010, № 26977 від 10.10.2010, № 26976 від 10.10.2010, № 26950 від 11.10.2010 не приймаються судом як доказ здійсненого перевезення на користь відповідача, оскільки на вказаних накладних відсутні підписи уповноважених осіб відповідача (замовника), що також підтверджується висновком судової експертизи.

Надані позивачем письмові пояснення ОСОБА_4 про те, що в дійсності директор ТОВ «Манад»ОСОБА_3 в присутності останньої та водія ОСОБА_5 передав голові СФГ «Риск»ОСОБА_6 ТТН з печаткою ТОВ «Манад»та попросив її відпускати машини зі складу за даними ТТН за її підписом, посилаючись на те, що у ОСОБА_3 не має працівників, які можуть постійно перебувати на території СФГ «Риск»до уваги судом не приймаються, оскільки не підтверджено жодними доказами.

Згідно зі статями 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст.33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Позивачем не надано жодних документальних доказів, що підтверджували замовлення відповідачем перевезення вантажу, факт його перевезення та отримання відповідачем.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати (державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на проведення експертизи) покладаються на позивача.

Як вбачається з акту здачі-приймання висновку судового експерта № 13978/13979/11-32 від 19.04.2012, відповідачем було сплачено за проведення експертизи суму в розмірі 6986,76 грн.

Таким чином, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню витрати пов'язані з проведенням експертизи в розмірі 6986,76 грн., оскільки суд відмовив у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "РИСК" (07631, Київська область, Згурівський район, село Турівка, вул. Тичини, 6, код ЄДРПОУ 20623424, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНАД" (04111, м. Київ, вул. Щербакова, 60-Б, кв. 88, ідентифікаційний код 32670436) витрат за проведення експертизи в розмірі 6986,76 грн. (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят шість гривень 76 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.А.Грєхова

Повне рішення складено 17.05.2012