Рішення № 24171156, 15.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/18 15.05.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа

Страхування»

До Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-

Гарант»

Третя особа ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 25 945,94 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2

Від відповідача ОСОБА_3

Від третьої особи не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 26 445,94 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2011р. порушено провадження у справі.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 17.01.2012р. в зв'язку з перебуванням судді Домнічевої І.О. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, було вирішено передати дану справу для розгляду судді Самсіну Р.І.

Ухвалою від 17.01.2012р. суддя Самсін Р.І. призначив розгляд справи на 28.02.2012р.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 27.02.2012р. в зв'язку з виходом судді Домнічевої І.О. з лікарняного було вирішено передати дану справу від судді Самсіна Р.І. для розгляду судді Домнічевій І.О.

Представниками сторін 28.02.2012р. подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів по справі.

Судом 28.02.2012р. було оголошено перерву в судовому засіданні на 13.03.2012р.

Представником позивача 13.03.2012р. подано письмові пояснення по суті спору та заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму шкоди в порядку регресу в розмірі 25 945,94 грн., а отже має місце нова ціна позову в розмірі 25 945,94 грн.

Представник відповідача 13.03.12р. подав письмовий відзив по справі, в якому позовні вимоги визнає частково в сумі 12 141,36 грн.

Судом 13.03.2012р. було оголошено перерву в судовому засіданні на 20.03.2012р.

Представником відповідача 20.03.2012р. подано письмові пояснення по суті спору.

Судом 20.03.2012р. було оголошено перерву в судовому засіданні на 03.04.2012р.

Ухвалою від 03.04.2012р. суд відклав розгляд справи на 24.04.2012р., залучив до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -ОСОБА_1, зобов'язав позивача та залучену третю особу надати визначені ухвалою письмові докази, і також зобов'язав сторони висловити свої міркування стосовно доцільності проведення автотоварознавчої експертизи, виходячи з наявності двох звітів про оцінку автомобіля.

В судовому засіданні 24.04.2012р. представники сторін висловились, що не вважають за потрібне у відповідності до ст. 41 ГПК України призначати автотоварознавчу експертизу.

Ухвалою від 24.04.2012р. суд відклав розгляд справи на 10.05.2012р. та задовольнив усні клопотання представників сторін стосовно виклику в судове засідання експертів ОСОБА_4, що проводив авто товарознавче дослідження (звіт № 07.11.41 від 21.07.11р.) та ОСОБА_5, оцінювача ЗАТ Український центр післяаварійного захисту «Експерт-Сервіс»Лівобережна філія (звіт № 124 від 08.07.11р.).

Ухвалою від 24.04.2012р. судом за клопотанням представника позивача було продовжено строк вирішення спору у відповідності до ст. 69 ГПК 2України на 15 днів.

В судовому засіданні 10.05.2012р. судом було оголошено перерву на 15.05.2012р.

В судовому засіданні 15.05.2012р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

24.05.2011 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування»(Позивач, Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0120029.111 (Договір страхування), за яким Страховиком було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Сузукі», д.р.н. НОМЕР_2 (Застрахований автомобіль); Вигодонабувач за Договором страхування -ПАТ «БТА Банк».

Згідно розгорнутої довідки УДАІ, 06.07.2011 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Мітсубісі», д.р.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6, під керуванням водія ОСОБА_7, та Застрахованого автомобіля, під керуванням водія ОСОБА_8

Відповідно до Постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2011 р., ОСОБА_9 було визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Матеріальна шкода, яка була заподіяна ОСОБА_1 в результаті ДТП склала 28 195,94 грн., що підтверджується Рахунком-фактурою № 427932 РФ 00184795 від 08.07.11 р., наданим «Авто Інтернешнл», та Актом виконаних робіт № 427932 Н 00358288 на суму 28 216,91 грн.

Згідно з висновком оцінювача -Звіт №124 від 08.07.2011 р., матеріальний збиток, завданий власнику Застрахованого автомобіля в результаті його пошкодження в ДТП, складає 28 195,09 грн.

На підставі заяви Страхувальника на виплату страхового відшкодування, листа Вигодонабувача від 05.08.2011р., Страхового акту №2511.206.11.01.01 від 11.08.2011р., Розрахунку страхового відшкодування від 11.08.2011р. Позивачем було розраховано та вирішено на підставі умов Договору та Правил страхування Позивача виплати 26 445,94 грн. страхового відшкодування, що було фактично зроблено згідно з платіжним дорученням № 1784 від 30.08.2011р.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_9 в момент ДТП була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»(Відповідачем) відповідно до полісу № ВЕ/5014089, тип І, тобто за вказаним полісом відповідно до редакції Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»що діяв станом на час укладення полісу, застрахована цивільно-правові відповідальність будь-якої особи, що керувала Застрахованим транспортним засобом на законних підставах. В матеріалах справи відсутні докази (та Відповідачем в порядку ст.ст. 32, 34, 38 ГПК України не заявлено про їх витребування), що ОСОБА_9 під час скоєння ДТП керував автомобілем «Мітсубісі», д.р.н. НОМЕР_1 не на законних підставах.

Згідно з полісом № ВЕ/5014089 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 50 000 гривень, при цьому франшиза складає 500 гривень.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у Позивача виникло право звертатися до страховика винної у ДТП особи про виплату страхового відшкодування у порядку регресу, з огляду на те, що Відповідач є особою, відповідальною за завдану шкоду, оскільки відповідно до наведеного вище укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу Відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто Відповідач здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

При цьому суд приймає до уваги те, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжні доручення про виплату, при цьому розмір виплати встановлюється страховим актом (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 42/92 від 23.08.2011р.).

Крім того, слід зазначити, що дані, зазначені у доданій Позивачем до позову ремонтній калькуляції Застрахованого автомобіля, відповідають встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Як зазначалось вище, вина ОСОБА_9 встановлена Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2011р.

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

При виплаті страхового відшкодування, Позивачем вже було вирахувано франшизу, передбачену Договором страхування, а при розрахунку та заявленні позовних вимог Позивач також обґрунтовано відняв франшизу, що передбачена виданим Відповідачем Полісом № ВЕ/5014089, та заявляє до стягнення 25 945,94 грн. (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.2012р.).

Виходячи зі змісту ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»відшкодуванню шкоди в порядку регресу має передувати звернення страховика зі зворотною (регресною) вимогою до особи, відповідальної за завдані збитки.

Приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги , кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги .

Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак, виходячи з системного аналізу змісту ч. 2 ст. 530, ст. 993 та ч. 1 ст. 1191 ЦК України цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) зворотної (регресної) вимоги до Відповідача (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 16/335 від 06.12.2011р. та №7/088-11 від 28.02.2012р.).

Як свідчать матеріали справи, вимогу № 5410 від 25.10.2011р. про виплату страхового відшкодування в порядку регресу Відповідач отримав нарочно 26.10.2011р., що підтверджується його вхідним штампом № 12/2281 від 26.10.2011р.

Враховуючи наведене та приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що строк добровільного виконання Відповідачем зобов'язання перед Позивачем є таким, що вже сплив, в тому числі і станом на дату звернення Позивача до суду з даним позовом.

Отже, до порушення провадження у справі та на момент винесення даного рішення, 7-денний строк добровільного виконання зобов'язання Відповідача по відшкодуванню позивачу шкоди в порядку регресу вже настав та сплив, однак, в добровільному порядку страхове відшкодування сплачено не було; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

При цьому суд зауважує, що не підлягають застосуванню норми ст. ст. 35, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»до спірних правовідносин, пов'язаних з відшкодуванням шкоди в порядку регресу за участю двох страховиків, оскільки вказаними статтями врегульовано відносини щодо виплати страхового відшкодування, які виникли між страхувальником (вигодонабувачем) та страховиком, зокрема, в частині порядку та строку виплати страхового відшкодування на користь страхувальника (вигодонабувача) (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 16/335 від 06.12.2011р.).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Сплачена позивачем сума судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»(м. Київ, вул. Десятинна, 4/6; ідентифікаційний код 30968986) 25 945 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. 94 коп. страхового відшкодування та 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 16.05.12р.