Ухвала суду № 24169318, 22.05.2012, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/4234/12

Номер провадження 2/1522/6869/12

У Х В А Л А

22 травня 2012 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Науменко А.В.,

при секретарі - Дяченко А.В.,

розглянувши заяву представника відповідача -ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, що оформлена розпискою від 23.02.2003 року.

30 червня 2011 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1.

22.05.2012 року від представника відповідача -ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову, а саме арешту на квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що зазначена квартира належить ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 23.10.2008 року та витягом з реєстрації прав власності.

Сторони у судове засідання з'явилися.

Представник відповідача ОСОБА_2 на заяві наполягав, просив її задовольнити, посилаючись що квартира не належить відповідачу. Пояснив, що спірні відносини пов'язані тільки з позикою коштів, вимог пов'язаних з договором застави квартири на яку накладений арешт у забезпечення позову по справі не має.

Позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 заперечували у задоволенні заяві, вказали, що позика коштів була надана за наявністю у відповідача на той час даної квартири, яка за домовленістю була заявлена як застава. Підтвердили, що письмової угоди застави не оформлювали. Наполягали на тому, що під час розгляду справи підлягає перевірці обставини правомірності виникнення під час приватизації права власності на цю квартиру у ОСОБА_4

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін встановив наступне.

Відповідно до положень статті 151 ЦПК України метою вжиття заходів забезпечення позову по вимогах матеріального характеру є сприяння виконанню судового рішення за рахунок майна відповідача. Підставою забезпечення позову є можливість утруднення чи неможливість у майбутньому виконання рішення суду. Необхідність вирішення цих питань випливає і з положень статті 10 ЦПК України, за змістом якої цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та рівноправності сторін, а суд зобов'язаний створити умови, за яких дотримувався б необхідний баланс їхніх процесуальних прав та обов'язків та була б гарантована реальна можливість захисту майнових та особистих (немайнових) прав сторін.

Заходи забезпечення позову, як правило, діють до виконання судового рішення або закінчення розгляду справи по суті ( пункт 6 статті 154 ЦПК), за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування (пункт 10 Постанови Пленуму верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Згідно ч.3 ст.154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Зі змісту ч. 1 ст. 152 ЦПК України вбачається, що інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідачів, які можуть відчужити майно, яке належить саме їм. Накладення арешту на майно, яке не належить відповідачу законодавством не передбачене.

Згідно п.4 Постанови Пленума Верховного Суду України, від 22.12.2006, № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини пов'язані з виконанням договору позики грошей. Суд розглядає справу у межах позовних вимог, тому умови укладення та виконання сторонами усної домовленості щодо застави вказаної квартири, для забезпечення позики не відносяться до предмету спору та доказування по справі. Крім того, суд враховує положення ст. ст. 13, 14 Закону України «Про заставу»щодо форми цього договору, обов'язковості його нотаріального посвідчення та наслідків недотримання цих вимог. З тих же підстав до предмету спору та доказування по справі не відносяться висловлення позивача, щодо неправомірності виникнення права власності ОСОБА_4 на вказану квартиру, яке на час розгляду заяви є діючим та не скасованим.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що забезпечення позову по справі шляхом арешту на квартиру АДРЕСА_1, що не належить відповідачу та не відноситься до предмету спору, не відповідає вимогам діючого законодавства, та вжиті передчасно, тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 154, 209, 210, 293 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача -ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та шкоди-задовольнити.

Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка зареєстрована за ОСОБА_6, який накладений 30 червня 2011 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси.

Копію ухвали для виконання направити до ДП „Інформаційний центр Міністерства юстиції України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя А.В. Науменко

22.05.2012