Рішення № 24168928, 18.05.2012, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 1109/1126/2012

Номер провадження 2/1109/1464/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2012 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.

при секретарі - Матірна Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття з реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про зняття з реєстрації ( вказано мовою оригіналу). В позовній заяві, яку уточнив ( а.с. 53-57) позивач зазначив, що являється власником домоволодіння, що розташовано за адресою АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.03.1992 року , що видано відділом комунального господарства виконавчого комітету Кіровської райради. 13.08.1985 року зареєстрував у вказаному домоволодінні відповідача ОСОБА_2, який є його рідним сином . Проте , з 24.01.2007 року вони із відповідачем розірвали всі родинні стосунки , на даний період знаходяться в неприязнених відносинах. Відповідач , якого вважає квартиронаймачем, за весь час проживання у його будинку не сплачує комунальні послуги , якими користується , а саме за : електро-, водопостачання ; не приймає участі в ремонті будинку. В свою чергу, він(направив) відповідачу Договір найму(оренди) кімнати від 01.01.2012 року , яку той займає, на що отримав від ОСОБА_2 відповідь 28.01.2012 року про відмову підписувати або укладати зазначений договір. Тому, вважає, що оскільки відповідач не проводить оплати за комунальні послуги , відмовився від укладання договору найму кімнати , не приймає участі в ремонті будинку, то є всі правові підстави у відповідності до ст.ст. 156, 162, 168 ЖК України, ст. ст. 391, 403, 406, 610, 615 ЦК України виселити ОСОБА_2 з домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком, що знаходиться по провулку АДРЕСА_1 , усунути перешкоди в користуванні вищезазначеним житловим приміщенням, шляхом зняття його з реєстраційного обліку ВГІРФО Кіровського ВМ Кіровоградського МВ УМВС України в області.

В судовому засіданні позивач вимоги підтримав, просив задовольнити та додатково пояснив, що дійсно до 2010 року відповідач не сплачував за комунальні послуги , не приймав участі у ремонті будинку, однак останні місяці, через свою матір , а 07 травня 2012 року особисто йому, надав кошти в рахунок оплати за комунальні послуги , на що були написані відповідні розписки. Договір найму відповідач відмовився підписувати, звільнити його будинок та перейти до свого власного відмовляється . Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з викладених в позовній заяві обставин.

Відповідач в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив, вказав, що дійсно він із батьком не спілкується із своїх міркувань, з матір»ю підтримує нормальні родинні відносини , надає їй кошти в рахунок оплати за комунальні послуги , останні місяці кошти надавав батькові, що підтверджують розписки, будинок має 100 кв.м., у нього є відокремлена кімната , в якій він і проживає з 1985 року, та нічим не заважає своїй родині. Так дійсно, він отримав від батька Договір найму кімнати , з умовами якого не погодився , оскільки розмір плати складає 700 доларів США, що є завищеною, а тому повернув договір та висловив свою відмову від його укладання.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку проте те, що позов безпідставний , не обґрунтований та задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником АДРЕСА_1 ( а.с. 10-17).

Відповідач ОСОБА_2 є сином позивача, зареєстрований та проживає в його будинку як член сім»ї з 1985 року( а.с 11-12).

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК УРСР члени сім»ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім»ї вправі вселяти в займане ним приміщення інших членів сім»ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім»ї власника будинку належать особи,зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.

Аналогічні положення містяться і у ч.1 ст. 405 ЦК України.

Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користуванняжилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР регламентує, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Суд вважає, що неприязнені стосунки між батьком та сином, а також належність відповідачу власного будинку, не позбавляє останнього права користування кімнатою у будинку позивача, в якому він зареєстрований та проживає з 1985 року.

Позивач , як на підставу своїх вимог посилається на норми ст.ст. 156, 162, 168 ЖК України та ст.ст. 391, 403, 406, 610, 615 ЦК України та вважає, що оскільки відповідач не проводить оплати за комунальні послуги , відмовився від укладання договору найму кімнати , не приймає участі в ремонті будинку , то його позов щодо виселення відповідача, визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням та усунення перешкод в користуванні житлом, шляхом зняття з реєстраційного обліку має бути задоволеним.

Нормами ст. 162 ЖК України встановлено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.

Згідно ст. 168 ЖК України, договір найму жилого приміщення, укладений як на визначений так і на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо наймач або особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним

порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку, а також у разі систематичного невнесення наймачем квартирної плати і плати за комунальні послуги.

В суді з»ясовано, що позивач на адресу відповідача направив Договір найму(оренди) кімнати від 01.01.2012 року , в якому розмір оплати за кімнату , в якій мешкає син , визначив в 700 доларів США . Проте, отримав відповідь від відповідача 28.01.2012 року , згідно якої останній висказав свою незгоду із умовами договору та не підписав його ( а.с. 24) .

Суд вважає, що вказаний договір не є укладеним правочином між сторонами, у нього відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для його укладення ( відсутня згода за всіма істотними умовами договору, його підписання) , а тому він є нікчемним та не може бути взятий за основу для виселення відповідача з домоволодіння позивача, а відтак судом не можуть розглядатися такі висунуті позивачем підстави виселення відповідача, як систематичне невнесення наймачем квартирної плати і плати за комунальні послуги, передбачені ст.ст.162, 168 ЖК України.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ч.ч. 2,3.ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ст.ст. 10,11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст.ст. 58,60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може грунтується на припущеннях. Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому, суд вважає, що якщо власник не згоден, щоб відповідач безоплатно проживав у його житлі, то на нього може бути покладено тільки обов'язок сплачувати за користування приміщенням та за комунальні послуги відповідно до тих же правил, що і наймач (ст. 162 ЖК України). Але, як правильно відзначено у правовій літературі, це ще не означає, що член сім'ї автоматично стає наймачем, а власник - наймодавцем.

Вимоги щодо стягнення з відповідача відповідного розміру оплати за комунальні послуги позивач до суду не заявляв.

Доводи позивача про те, що відповідач не проводить оплати за комунальні послуги , не бере участі у ремонті будинку спростовано відповідачем та не заперечувалось в суді самим і позивачем щодо отримання останнім за два місяці оплати за комунальні послуги, про що свідчать розписки від 07.04.2012 року та 07.05.2012 року ( а.с. 65, 76).

Суд критично відноситься до наданих свідчень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3., які є рідними сестрами відповідача та перебувають з ним у неприязнених стосунках.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на норми ЦК України, зокрема на ст. ст. 403, 406, як на обґрунтування заявлених вимог, оскільки в даному випадку мають місце житлові правовідносини, а не речове право. Відповідно до п. 5 Постанови пленуму ВСУ «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» при розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства. В даному випадку ЖК України містить норми, які відповідають спірним правовідносинам, такими є ст. ст. 156, 162, 168, 116, 64 ЖК України, тому застосування норм ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникають з приводу речових прав на чуже майно, є безпідставним. Тобто, застосуванню підлягають спеціальні норми.

Також, суд зазначає, що є вже рішення судів , які набрали законної сили , щодо звернення позивача з позовом в суд до відповідача про виселення та усунення перешкод в користуванні зазначеним житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку, з посиланням на норми ст. ст.116 , 157 ЖК України ( а.с. 40-46).

Судові витрати вважати по фактично понесеним стороною позивача.

З урахуванням вищевикладеного ст. 47 Конституції України, ст.ст. 321 ЦК України, ст.ст. 3,64,156,162 , 168 ЖК України, керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 213- 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення, визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням-будинком , що по АДРЕСА_1 усунення перешкод в користуванні вищевказаним житлом, шляхом зняття його з реєстраційного обліку - відмовити.

Судові витрати вважати по фактично понесеним стороною позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення

Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда О. В. Бершадська