Рішення № 24160005, 15.05.2012, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 1620/1081/2012

Номер провадження 2/1620/451/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 травня 2012 року

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Городівського О.А.

при секретарі -Ніколаєнко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про стягнення сум пені та 3% річних,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 -

В С Т А Н О В И В:

05 квітня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Райффайзен банк Аваль»про стягнення пені та 3% річних згідно умов договору банківського вкладу. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що рішенням Миргородського міськрайонного суду від 20.09.2011 року були частково задоволені його позовні вимоги до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Стягнуто на його користь 55000 дол. США в рахунок повернення банківського вкладу 5362,5 дол. США відсотків по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/13 від 13 червня 2009 р, суму пені у розмірі 10037,5 дол. США. Рішення суду набрало законної сили 15 лютого 2012 року, але виконане було тільки 05 березня 2011 року. Посилаючись на обставини, встановлені зазначеним рішенням, ст. 9 та 41 Конституції України, ст.ст. 8, 61 ЦПК України та ст.ст. 549, 599, 625, 1060, 1061 ЦК України позивач просив стягнути з відповідача на його користь: по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/13 від 13.06.2008 р. -пеню за прострочення виплати суми грошового вкладу в розмірі 4592,5 дол. США. за період з 20.09.2011 року по 5 березня 2012 року та суму 3% річних від суми боргу у розмірі 4941,46 дол. США. Також просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Григораш Наталія Анатоліївна, що діє на підставі довіреності позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні в зв'язку з його безпідставністю та неправомірністю. У заперечення позову пояснила, що грошові зобов'язання у банку перед ОСОБА_1 до набрання чинності рішенням суду від 20.09.2011 року були відсутні, але банк добровільно виконав рішення суду 05 березня 2012 року після надходження відповідної постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Крім того, у наданому суду письмовому запереченні на позов викладено прохання застосувати до вимог позивачки позовну давність - та відмовити у задоволенні даної позовної вимоги і з цих підстав.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлений позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 20.09.2011р. по справі № 2-650/11 (а.с.6-8) встановлено, що 13 червня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»було укладено Договір № 20/02-02/13 на вклад Універсальний (без пролонгації). Сума вкладу до повернення становила 60362,5 дол. США.

За період часу, що пройшов від укладення позивачем договору Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль».

Вищевказаним рішенням договір між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем на вклад Універсальний № 20/02-02/13 від 13.06.2008 р визнаний укладеними і дійсними, що вказує на існування між позивачем та відповідачем договірних правовідносин.

Рішення Миргородського міськрайонного суду від 20 вересня 2011 року у справі № 2-650/11 набрало законної сили відповідно до ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 15 лютого 2012 року.

У відповідності з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Оскільки у справі № 2-650/11 брали участь ті самі особи, що й у даній справі, обставини, встановлені рішенням суду від 20.09.2011 року не підлягають доказуванню.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналіз цієї норми закону вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплаті кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 3.2.3. вищезгаданого договору (а.с.9) вкладник має право по закінченню строку договору отримати всі належні йому суми коштів за договором готівкою або шляхом безготівкового перерахування на рахунки вкладника.

Стаття 1060 ЦК України встановлює, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умови договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Виходячи з системного аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи обставини встановлені рішенням суду від 30 вересня 2011 року, суд вважає, що відповідач повинен сплатити позивачу: по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/13 від 13.06.2008 р. - пеню в розмірі, передбаченому п.4.1. цього договору та 3% річних, що також є платою від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Щодо сум коштів, які підлягають стягненню з відповідача по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/13 від 13.06.2008 р. суд виходить з наступних розрахунків:

Сума пені за період з 20.09.2011 р. (дати постановлення рішення Миргородським міськрайонним судом ) по 05.03.2012р.(дати платіжного доручення відповідно якого перерахована заборгованість за виконавчим листом) складає:

55000 дол. США Ч 0,05% Ч 167 днів = 4592,5 дол. США

Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України розрахунок 3% за час прострочення виконання грошового зобов'язання становить 60362,5 дол. США х 3% / 365 днів х 996 днів = 4941,46 дол. США.

де, 996 днів період з 14 червня 2009 року (наступний день після закінчення строку дії депозитного договору) по 5 березня 2012 року.

60362,5 дол. США заборгованість за договором встановлена рішенням суду, яка включає суму вкладу та процентів.

У зв'язку з повним задоволенням позову суд вважає необхідним відповідно ст.ст.81, 88 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати щодо сплати судового збору.

Керуючись ст. 9 Конституції України, ст.ст. 258, 267, 525, 526, 533, 599, 625, 1060, 1061 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212, 215, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 по договору № 20/02-02/13 на вклад Універсальний від 13 червня 2008 року пеню за несвоєчасне повернення суми вкладу в розмірі 4592,5 дол. США. та 4941,46 дол. США. в рахунок відшкодування 3 % річних. Всього по договору стягнути 9533,96 дол. США, що по курсу НБУ еквівалентно 76156 грн. 32 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 761, 56 грн. (сімсот шістдесят одну гривню 56 коп.) у відшкодування понесених судових витрат на сплату судового збору.

Всього стягнути Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 76917 грн. 88 коп. (сімдесят шість тисяч дев'ятсот сімнадцять гривень вісімдесят вісім копійок).

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: О. А. Городівський