Постанова № 24157528, 11.04.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2011 р. справа № 2а-2036/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -Панченко О.М. (доповідач),

суддів - Коршуна А.О., Католікяна М.О.,

при секретарі -Негер Е.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізькій металургійний комбінат «Запоріжсталь»

на постанову: Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2010 року в справі № 2а-2036/10/0870 (головуючий в першій інстанції Татаринов Д.В.)

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Запорізькій металургійний комбінат «Запоріжсталь»

до: 1. Запорізької митниці

2. Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області

про: стягнення надмірно сплачених коштів,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії Запорізької митниці щодо відмови в поверненні ВАТ «Запоріжсталь»суми митних та інших платежів в розмірі 81 324,15 гривні, надмірно сплачених до бюджету по ВМД №№ 112030000/8/024708 від 06 серпня 2008 року, 112030000/8/024844 від 07 серпня 2008 року, 112030000/8/025271 від 11 серпня 2008 року, 112030000/8/025272 від 11 серпня 2008 року, 112030000/8/025270 від 11 серпня 2008 року, 112030000/8/025520 від 13 серпня 2008 року, 112030000/8/025525 від 13 серпня 2008 року, 112030000/8/025518 від 13 серпня 2008 року, та стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Запоріжсталь»81 324,15 гривні, які були перераховані на підставі рішень Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів.

Позов було обґрунтовано тим, що митниця неправомірно відмовила позивачу у наданні висновку митного органу, якій необхідний для повернення Держказначейством зарахованих до бюджету митних платежів.

Постановою суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд мотивував своє рішення посиланням на положення ст. 264 Митного кодексу, п. 1.12 ст. 1 та п. 2.1.1 ст. 2, п. 5.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 - III від 21 грудня 2000 (далі Закон № 2181), наказ ДМСУ № 130 від 17 березня 2008 року «Про Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України», затверджений в Міністерстві юстиції України від 27 березня 2008 року (фактично -це наказ ДМСУ № 230 від 17.03.2008 року).

Суд виходив з того, що позивач, заявляючи вантажну митну декларацію для митного оформлення, самостійно визначив суму податкового зобов'язання (вказавши відповідний код у графі 47 ВМД), сплатив необхідні платежі до бюджету та не скористався правом оскарження рішення митного органу, з яким він не згоден, що підтверджує факт відсутності надмірно сплачених митних та інших платежів.

Суд не знайшов підстав для задоволення позовної вимоги позивача про визнання дій Запорізької митниці щодо відмови в повернені ВАТ «Запоріжсталь»суми митних та інших платежів в розмірі 81 324,15 грн. надмірно сплачених до бюджету, у зв'язку з тим, що в обов'язки митного органу не входить повернення сум надмірно сплачених до бюджету, а митний орган повинен лише видавати відповідний висновок.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Вважає, що безпідставним є висновок суду про те, що позивач з метою збереження свого права на повернення надмірно сплачених платежів, а фактично і на судовий захист, повинен був виконувати Наказ ДМСУ від 17 березня 2008 року №230, оскільки він обрав іншій, на відміну від випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, спосіб захисту свого права - оплата податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом. Вважає, що це не виключає подальшої можливості оскарження декларантом рішень митного органу, посилаючись, зокрема, на ч. 6 ст. 264 МКУ.

Вважає, що митниця мала застосувати Порядок, затверджений наказом ДМСУ від 20.07.2007 року № 618, оскільки рішення судів у справі № 23/442/08-АП є немайновими, а тому не можуть бути підставою для застосування Порядку № 611/147.

Заявник апеляційної скарги вважає, що суд безпідставно відмовив в позові , посилаючись на формальні підстави, та вказує на те, що відповідно до норм КАС України, суд мав можливість прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заперечень на апеляційну скаргу на адресу суду не надходило.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представник відповідача-1 проти її задоволення заперечував, просив залишити судове рішення без змін.

Представник відповідача-2 в письмовому клопотанні, що надійшло до суду, просив розглянути справу в його відсутності.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 08 січня 2008 року між ВАТ «Запоріжсталь»та фірмою Resources UK Ltd.»(Лондон, Великобританія) було укладено контракт № ЗП. 1323.37515.08.01И, відповідно до якого фірма взяла на себе зобов'язання поставляти ВАТ «Запоріжсталь»вогнетривкі вироби та магнезитовий порошок. В подальшому, 05 травня 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1.

На виконання своїх зобов'язань у липні та серпні 2008 року Продавець здійснив поставку товару. Митна вартість товару була визначена декларантом відповідно до ст.ст. 266, 267 Митного кодексу України в розмірі відповідно до ціни угоди (метод визначення митної вартості № 1) виходячи з ціни, встановленої сторонами у Контракті на умовах поставки DAF «Інокотермс-2000».

Запорізька митниця самостійно здійснила митну оцінку вартості товарів за шостим резервним методом, про що було видано відповідні Рішення про визначення митної вартості

Враховуючи факт видання Запорізькою митницею рішення про визначення митної вартості (здійснення митної оцінки) та необхідність отримання відповідного товару у виробництво, ВАТ «Запоріжсталь»було вимушено здійснити митне оформлення вантажу за митною вартістю, визначеною митницею, шляхом подання нових ВМД.

При цьому, ВАТ «Запоріжсталь»здійснило надмірну сплату митних та інших платежів на суму 81 324,15 гривні, так як митна вартість товарів визначена у відповідних рішенням митного органу є необґрунтовано завищеною.

Вищевказані обставини стали предметом спору в справі № 23/442/08-АП, за наслідками розгляду якої всі рішення митного органу про визначення митної вартості було скасовано, а в частині позову щодо зобов'язання Запорізької митниці здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів за методом оцінки № 1 -відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ВАТ «Запоріжсталь»листом від 09 лютого 2010 року звертався до Запорізької митниці та Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області із заявою №20/2007399 від 09 лютого 2010 року щодо проведення перерахунку платежів по відповідним ВМД за методом оцінки №1 та поверненню з Державного бюджету України надмірно сплачених платежів в розмірі 81 234,15 гривень.

Листом від 26 лютого 2010 року за №061-26/437-1894 Відповідач 2 - Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області повідомило позивача про те, що саме Порядок №611/147 від 20 липня 2007 року регламентує взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Відповідач 1 - Запорізька митниця листом від 10 березня 2010 року №07-02-14-24/1149 відмовила підприємству в задоволенні вимог, оскільки дія Наказу ДМСУ та ДКУ №611/147 від 20 липня 2007 року не поширюється на виконання судових рішень про повернення надмірно сплачених коштів.

Колегія суддів вважає, що заявник апеляційної скарги помилково тлумачить зміст ст. 264 МКУ, вважаючи, що декларант у разі незгоди із митною вартістю, визначеною митницею, має право або отримати товари у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку, або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом. На думку колегії суддів зазначену норму слід розуміти таким чином, що декларант може обрати обидва шляхи, але при цьому він має звернутися з відповідною заявою до митниці про випуск товарі в у вільний обіг, як це передбачає п.п. 2, 6 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого Наказом ДМСУ N 230 від 17.03.2008 року. При цьому, гарантійні зобов'язання надаються декларантом шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, або надання гарантії уповноваженого банку.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач із такою заявою не звертався до митного органу, та випуск товарів у вільний обіг не оформлював.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду щодо неможливості повернення надмірно сплачених податків та зборів з огляду на приписи п.5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181.

Дійсно, згідно п. 1.12 ст. 1 та п. 2.1.1 ст. 2, п. 5.1. ст. 5 Закону № 2181 митні органи є контролюючими органами стосовно ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України. Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене в адміністративному та судовому порядку.

Однак, а ні Митним Кодексом України, а ні вказаним Порядком № 230 не ставиться в залежність від звернення декларанта до митниці із заявою про випуск товарів у вільний обіг право імпортера звернутися до суду за захистом порушеного незаконним рішенням митного органу права.

Відповідно до ч. 3 ст. 90 Митного кодексу України, зміна, доповнення та відкликання митної декларації після її прийняття митним органом до митного оформлення не допускаються. Внесення до митної декларації змін чи доповнень, які мають істотне значення для застосування процедур митного контролю щодо товарів і транспортних засобів або впливають на умови оподаткування товарів чи застосування до них заходів нетарифного регулювання, здійснюється шляхом подання митному органу нової митної декларації, якщо це дозволяється відповідно до цього Кодексу.

Подання нової митної декларації після скасування рішення митниці про визначення митної вартості Митним кодексом України не передбачено. Водночас, ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України передбачає можливість повернення надміру сплачених податків та зборів у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та /або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами», затвердженого наказом ДМСУ від 20.07.2007 року № 618, платних податків має звернутися до загального відділу митного органу, яким здійснювалося оформлення митної декларації, із заявою довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою, не пізніше 1095-го дня з наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету. Після відповідної перевірки, митним органом готується Висновок про повернення зазначених платежів. Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України. Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду щодо непоширення вказаного порядку на спірні правовідносини та погоджується з доводами апелянта про те, що рішення судів у справі № 23/442/08-АП є немайновими, а тому не можуть бути підставою для застосування Порядку № 611/147.

Колегія суддів вважає, що слід застосувати норми п.п. 4.4.1 п.4.4 ст. 4 Закону України № 2181, який передбачає, що у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Слід також зазначити, що єдиною підставою, зазначеною митницею в листі від 10.03.2010 року (а.с. 27), яким відмовлено у поверненні надмірно сплачених платежів, є непоширення на спірні відносини Порядку, затвердженого наказом ДМСУ № 618 від 20.07.2007 року. Отже, всі інші обставини, які піддає дослідженню та правовій оцінці суд першої інстанції, не вплинули на рішення Запорізької митниці, а тому не можуть бути підставами для відмови в задоволенні вимоги щодо визнання протиправними дій щодо відмови в поверненні митних платежів.

Виходячи з цього, колегія суддів доходить висновку, що позивач має право на повернення надмірно сплачених платежів до бюджету, а його позовні вимоги є законними та обгрунтованими.

Щодо невірного визначення позивачем предмету данного спору, колегія суддів погоджується з доводами апелянта та наголошує, що статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист, зокрема, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносін від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст.162 КАС України, суд зобов'язаний прийняти всі належні заходи для відновлення порушених прав повному обсязі, в тому числі прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В результаті розгляду справи суд першої інстанції не відновив порушених майнових прав позивача. Отже, судом не було виконано первісного завдання адміністративного судочинства вміщеного у ст.2 КАСУ, а саме не винесено рішення, яке б захищало і відновлювало повною мірою права та охоронювані законом інтереси підприємства.

Колегія суддів вважає, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, а тому постанову суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити вимоги щодо визнання протиправними дій по відмові в поверненні надмірно сплачених платежів та стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачені платежі в сумі 81 324,15 гривень.

Керуючись п.3 ч. 1 ст. 198, п.3,4 ч. 1 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2010 року в справі № 2а-2036/10/0870 скасувати.

Визнати протиправними дії Запорізької митниці щодо відмови у поверненні Відкритому акціонерному товариству «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»суми митних платежів в розмірі 81 324,15 гривень, надмірно сплачених до бюджету по ВМД №№ 112030000/8/024708 від 06 серпня 2008 року, 112030000/8/024844 від 07 серпня 2008 року, 112030000/8/025271 від 11 серпня 2008 року, 112030000/8/025272 від 11 серпня 2008 року, 112030000/8/025270 від 11 серпня 2008 року, 112030000/8/025520 від 13 серпня 2008 року, 112030000/8/025525 від 13 серпня 2008 року, 112030000/8/025518 від 13 серпня 2008 року.

Стягнути з Державного бюджету України (Головне управління Державного казначейства України в Запорізькій області, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 168, код ЄДРПОУ 23786842) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»( код ЄДРПОУ 00191230, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, рахунок № 26003032840001 в АКБ «Індустріалбанк»м. Запоріжжя, МФО 313849) суму надмірно сплачених до бюджету митних платежів 81 324,15 гривні.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Головуючий: О.М. Панченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: М.О. Католікян