Ухвала суду № 24077510, 02.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-0870/5795/11

02 квітня 2012 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

суддів Коршуна А.О., Панченко О.М.,

при секретарі Мамалат І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Запоріжжі про визнання протиправними та скасування рішень,

у с т а н о в и в:

21 липня 2011 року позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Запоріжжі про визнання протиправними та скасування рішень. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 31.03.2011 р. відповідачем за результатами перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства були ухвалені податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій. Згідно з актом позивач за зовнішньоекономічним контрактом порушив вимоги Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»щодо порушення строків розрахунків за імпортними та експортними операціями, що стало причиною нарахування штрафу та пені. Продукція позивача фактично надійшла на митну територію України своєчасно і лише розмитнена була після настання вказаного строку, що не є порушенням. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000640802, 0000670802 від 31.03.2011 р. (а.с.а.с. 3 -7).

10 серпня 2011 року судом було ухвалено постанову про задоволення позову. Постанова суду вмотивована тим, що за законом датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України є день фактичного переміщення товару через митний кордон України, який збігається з державним кордоном, тому висновок про порушення позивачем передбачених законом строків ввезення продукції за зовнішньоекономічним контрактом є необґрунтованим (а.с.а.с. 136 -138).

18 серпня 2011 року відповідач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначив, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України є не день фактичного надходження товару на територію України, а дата завершення оформлення вантажної митної декларації. Відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції і відмовити у позові (а.с.а.с. 142 -147).

У судовому засіданні представники позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином; до початку судового засідання не надав документи, які підтверджують поважність причин неявки, та не заявив клопотання про відкладення розгляду справи. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності з викладеними обставинами дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови від 10.08.2011 р. у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що 20.09.2007 р. між позивачем та фірмою on Works»(Сполучені Штати Америки) було укладено контракт № 1323/658-І07-219-СН756(FTD), за яким остання зобов'язалася поставити позивачу певну продукцію (спеціальне обладнання для спірально-конічних і гіпоїдних зубчастих коліс та інформаційні технології). Загальна сума контракту склала 2 100 000,00 доларів США.

На виконання умов укладеного контракту позивач 26.03.2010 р. здійснив передплату в сумі 121 001,91 доларів США. Кінцевий строк поставки -22.09.2010 р.

Продукція була відвантажена нерезидентом відповідно до інвойсу № 99039624С від 25.08.2010 р. на суму 121 430,00 доларів США.

Крім того, 11.04.2005 р. між позивачем та фірмою Europe Ltd.»(Велика Британія) було укладено контракт № 1323/658-І05-010-GB826/40601MSU, за яким остання зобов'язалася поставити позивачу певну продукцію (електроерозійні верстати »). Загальна сума контракту склала 1 730 292,00 Євро.

На виконання умов укладеного контракту позивач 17.03.2010 р. та 02.07.2010 р. здійснив передплату в сумі 212 485,60 Євро. Кінцевий строк поставки товару -13.09.2010 р. та 29.12.2010 р. відповідно.

Продукція була відвантажена нерезидентом відповідно до інвойсу № INV29203-МН63779 від 04.03.2010 р. на суму 265 607,00 Євро.

У період з 01.03.2011 р. по 09.03.2011 р. відповідачем було проведено позапланову документальну виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства.

За результатами проведеної перевірки 15.03.2011 р. було складено акт № 36/08-02/14307794, у якому було встановлено порушення позивачем статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме:

- ненадходження товару за імпортними операціями за контрактом № 1323/658-І07-219-СН756(FTD) від 20.09.2007 р. у встановлений законом строк;

- порушення строків розрахунків за імпортними операціями за контрактом № 1323/658-І05-010-GB826/40601MSU від 11.04.2005 р.

Крім того, відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог пункту 1 статті 9 декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а саме: не відображення дебіторської заборгованості в пункті 2.13 розділу ІІ декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами в сумі 121 001,91 доларів США.

На підставі складеного акту 31.03.2011 р. відповідачем було ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0000640802, яким визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 534 577,39 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000670802, яким визначено штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 680,00 грн.

Приведені вище спірні правовідносини врегульовано Законом України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(далі -Закон № 185/94-ВР), Митним кодексом України 2002 року (далі -МК України), Законом України від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність»(далі -Закон № 959-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно зі статтею 1 Закону № 959-ХІІ імпорт (імпорт товарів) -це купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

У відповідності з пунктом 2 статті 1 МК України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України -це сукупність дій, пов'язаних з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

За правилами частин 1, 2 статті 43 МК України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Частинами 1, 2 статті 72 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та супровідних документах.

Таким чином, аналіз приведених норм свідчить про те, що перебування товару «Під митним контролем»неможливе без його фактичного ввезення на територію України. При цьому фактичне переміщення товарів через митний кордон України, при якому на товаросупровідних документах проставлено відбиток штампу «під митним контролем»з відповідною датою, що засвідчує факт і дату перетину митного кордону України, є первинним.

Ураховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про те, що датою надходження продукції за імпортними операціями є не дата оформлення вантажної митної декларації типу ІМ-40, а дата фактичного перетину митного кордону України, є цілком обґрунтованим.

Суд також погоджується з аналізом суду першої інстанції посилань відповідача на приписи інструкції Національного банку України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999р. № 136, щодо того, що вона не може встановлювати чи змінювати положення нормативно-правових актів, які мають вищу юридичну силу, а саме -МК України та Закону № 959-ХІІ, що містять чітке визначення поняття «імпорт».

Таким чином, з'ясувавши у повному обсязі обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм належну оцінку, суд першої інстанції ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджені наявними у матеріалах справи доказами і не спростовуються доводами апеляційної скарги, тому її необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Запоріжжі залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Запоріжжі про визнання протиправними та скасування рішень, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку та строк, визначені статтею 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 18 травня 2012 року.

Головуючий суддя М.О. Католікян

Суддя А.О. Коршун

Суддя О.М. Панченко