Постанова № 24157243, 08.05.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

08 травня 2012 року Справа № 5019/56/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Кнапець М.В.

розглянувши апеляційні скарги Державної фінансової інспекції України та заступника прокурора Рівненської області на рішення господарського суду Рівненської області від 13.02.12р. у справі № 5019/56/12

за позовом прокурора Володимирецького району в особі Міністерства соціальної політики України

до комунального підприємства "Володимирецький комбінат громадського харчування"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Державна фінансова інспекція України

про стягнення 10 009 грн. 38 коп.

За участю представників:

прокурор - Криворучко Анатолій Олегович ( посв. №10 від 23.03.2009 р.)

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1 (довіреність №265/07 від 14.04.2008 р.)

третьої особи - ОСОБА_2 ( довіреність №25-12/118 від 27.01.2012 р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 13.02.12р. у справі № 5019/56/12 у позові прокурора Володимирецького району в особі Міністерства соціальної політики України до комунального підприємства "Володимирецький комбінат громадського харчування" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної фінансової інспекції України про стягнення 10 009 грн. 38 коп.- відмовлено

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна фінансова інспекція України подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Також, заступник прокурора Рівненської області подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Рівненської області від 13.02.12р. у справі № 5019/56/12, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задоволити.

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 15.03.2012р. та від 03.04.2012р. прийнято апеляційні скарги та призначено до слухання на 18.04.2012 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 р. апеляційні скарги Державної фінансової інспекції України та заступника прокурора Рівненської області на рішення господарського суду Рівненської області від 13.02.12 р.у справі № 5019/56/12 об'єднано в одне провадження.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник третьої особи підтримав апеляційну скаргу, в своїх поясненнях покладається на доводи наведені в ній. Просить суд рішення господарського суду Рівненської області від 13.02.12 р. у справі №5019/56/12 скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.

Прокурор підтримав апеляційну скаргу, з підстав викладених в ній. Просить суд рішення господарського суду Рівненської області від 13.02.12 р. у справі №5019/56/12 скасувати , а апеляційну скаргу задоволити.

Зокрема скаржники свої доводи обґрунтовують наступним:

При винесені рішення судом не взято до уваги та не надано відповідної правової оцінки тим обставинам, що договори між Міністерством праці та соціальної політики та КП «Володимерецький комбінат громадського харчування»від 24.01.2009 року та 01.02.2010 року №09/09 та 10/40 щодо організації безоплатного харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, були укладені на підставі проведеної процедури відкритих торгів як переможцем за лотом 50, 53, 55.

Додатком 2 до технічного завдання тендерної документації до зазначених торгів, передбачено набір продуктів у грамах , що становить 50% від денної норми харчування учнів навчальних закладів, визначеної додатком 3 постави Кабінету Міністрів України від 21.05.1992 року «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

В п. 3.2.1 договорів на організацію безоплатного харчування дітей зазначено, що виконавець зобов»язується забезпечити харчування дітей та виконання (в межах фінансування) фізіологічних (медичних) норм харчування, затверджених постановою КМУ №258.

Скаржники звертають увагу суду на те, що КП «Володимерецький комбінат громадського харчування», при укладанні договорів від 24.01.2009 року та 01.02.2010 року взяв на себе зобов»язання не лише щодо харчування дітей на відповідну суму, але і щодо дотримання асортименту і кількості продуктів передбачених у переліку додатку 3 до постанови КМУ № 258 на рівні 50%. Однак як встановлено ревізією та проведеною зустрічною звіркою в КП «Володимерецький комбінат громадського харчування», що учнями Каноницької та Воронківської ЗОШ протягом 2009 року та 1 кварталу 2010 року недотриманно певних продуктів харчування на загальну суму 10,0 тис. грн.

При цьому, факт самостійного, без узгодження із замовником, збільшення виконавцем кількості по окремих (інших, ніж недоотримані учнями) видах продуктів при організації харчування дітей, не може слугувати обґрунтуванням правомірності отримання бюджетних коштів, оскільки, відповідно до вищенаведених умов договорів та нормативно-правових актів, за рахунок бюджетних коштів оплачуються належним чином виконанні послуги з харчування, тобто в межах 50% фізіологічних норм(з дотриманням вимог щодо асортименту та кількості продуктів)

Скаржники також зазначають, що при вирішенні оскаржуваного рішення, судом неповно з'ясовано обставини справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального права (арк.справи 101-103, 122-129).

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні, щодо доводів викладених скаржниками в апеляційних скаргах заперечував, мотивуючи тим, що 24.01.2009р. та 01.02.2010 р. між Міністерством праці та соціальної політики (замовник) та КП «Володимирецький комбінат громадського харчування»(виконавець) укладено договори №09/09 та № 10/40 на організацію безоплатного харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Володимирецького району.

Згідно п.3.2.1 договорів відповідач зобов`язувався забезпечувати якісне харчування дітей та виконання (в межах фінансування) фізіологічних (медичних) норм харчування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 р. № 258.

При цьому всупереч тому, що вказано прокурором Володимерецького району в позовній заяві в укладених з Міністерством праці та соціальної політики України договорах відсутня норма щодо виконання кооперативним підприємством «Володимерецький комбінат громадського харчування»фізіологічних норм харчування дітей на рівні 50% передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.1992 року № 258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а вказується, що вони виконуються в межах фінансування.

На думку відповідача останній жодним чином не порушував п. 3.2.1 укладених договорів №09/09/ від 24.01.2009 року та №10/40 від 01.02.2010 р.

Оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.04.2012р. у справі №5019/56/12 явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

24.01.2009р. та 01.02.2010 р. між Міністерством праці та соціальної політики (замовник) та КП «Володимирецький комбінат громадського харчування»(виконавець) укладено договори №09/09 та № 10/40 на організацію безоплатного харчування дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Володимирецького району.

Відповідно до розділу 1 договорів виконавець надає послуги з організації харчування дітей за цінами згідно додатку 1 до договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначені послуги на умовах та в порядку, визначених договором.

Згідно п.3.2.1 договорів відповідач зобов`язувався забезпечувати якісне харчування дітей та виконання (в межах фінансування) фізіологічних (медичних) норм харчування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 р. № 258.

Позивач зобов`язувався оплачувати послуги виконавця, на підставі акту виконаних робіт за надані послуги згідно п.7 ст.51 Бюджетного кодексу України по мірі надходження бюджетних коштів (п.3.1.1).

Сторони погодили, що оплата проводиться за фактично надані послуги згідно рахунку та актів виконаних робіт виконавця по мірі надходження бюджетних коштів протягом 10 банківських днів . Зведений акт виконаних робіт затверджується замовником. До зведеного акту додаються акти виконаних робіт виконавця, погоджені керівником навчального закладу.

Загальна сума договору № 09/09 згідно п.4.4. складає 14 744 768 грн. 01 коп., договору № 10/40 - 2 994 456 грн. 32 коп. У подальшому позивач та відповідач узгоджували загальну суму договорів шляхом підписання додаткових угод (а.с.17-24, 26-27, т.1).

Вказані договори не заперечені сторонами, не визнані судом недійсним, не розірвано, не спростовані та є чинними і виконаними в об'ємах фінансування.

Суд також зазначає, що об'єми, строки, вартість наданих послуг з харчування дітей не заперечені сторонами, підтверджені двосторонніми актами виконаних робіт, що підписані без зауважень, в тому числі керівниками навчальних закладів та замовником.

Судом встановлено, що спірні договори не містять істотної умови про забезпечення дітей 50% від добової норми харчування, на що посилається прокурор як на підставу позову та порушення інтересів держави.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що між сторонами зобов'язання за договорами щодо надання послуг та оплати цих послуг, виконані належним чином.

Відносно тверджень скаржників, що заявлена до стягнення сума є збитками, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У розумінні статей 224, 225 Господарського кодексу України, збитками є витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З правового аналізу наведених норм вбачається, що загальними підставами для стягнення збитків з особи, яка їх заподіяла, є: настання збитків; неправомірна поведінка особи, що заподіяла збитки; безпосередній причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням збитків; вина.

Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України N 6 від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Враховуючи викладені обставини, місцевий господарський суд правомірно прийшов до висновку, що у позивача не виникало право вимоги від відповідача відшкодовувати збитки, оскільки відсутній факт порушення відповідачем майнових прав позивача, що унеможливлює існування з боку відповідача протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов'язок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.

Прокурором та позивачем не доведено як самого факту неправомірної поведінки відповідача, так і його вини, адже вартість наданих послуг, сплачена позивачем, погоджена сторонами умовами укладених договорів, які у свою чергу були виконані відповідачем, що не заперечується самим позивачем. Послуг відповідачем надано на всю суму перерахованих позивачем коштів, довідкою зустрічної звірки щодо документального підтвердження виду, обсягу операцій, стану розрахунків з Кооперативним підприємством "Володимирецький комбінат громадського харчування" за період з 01.01.2009 р. по 01.04.2010 р. нестачі не виявлено

Акт ГоловКРУ від 09.07.2010р. ревізії використання бюджетних коштів Міністерством праці та соціальної політики України за період з 01.01.2008р. по 01.04.2010р., яким обґрунтовано вимоги позивача, є лише одним із доказів, поряд з іншими, наявним в матеріалах справи, за яким суд встановлює обставини справи. Будь-які дії Головного контрольно-ревізійного управління щодо перевірки діяльності позивача не можуть бути підставою для стягнення грошових коштів з відповідача. Прокурор та позивач не вказали правової норми на підставі якої вони убачають можливість судового захисту своїх прав в такий спосіб.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційні скарги -без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Державної фінансової інспекції України та заступника прокурора Рівненської області на рішення господарського суду Рівненської області від 13.02.12 року у справі № 5019/56/12 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області-без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Дужич С.П.