Вирок № 24154238, 25.04.2012, Вижницький районний суд Чернівецької області

1-24/12

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2012

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Кибича І.А.

з участю секретаря Білак Т.І.

з участю прокурора Бойко О.В.

з участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вижниця кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, тимчасово не працюючого, в силу ст.89 КК України раніше не судимого, -

у вчиненні злочинів передбачених ст.ст. 286 ч.2, 135 ч.1 КК України ,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 25.04.2011 року біля 2200 год., перебуваючи у стані алкогольного спяніння, керуючи автомобілем марки ВАЗ-2101, номерний знак НОМЕР_1, на ближньому світлі фар, на швидкості більше 60 км/год., рухався по освітленій ділянці дороги в с. Іспас по вул.Шевченка Вижницького району Чернівецької області, в напрямку м. Вижниця. Наближаючись до будинку №72 проявив неуважність в своїх діях, маючи можливість об'єктивно спостерігати пішохода ОСОБА_3, який сидів на бордюрі лівого краю дороги, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить небезпеки чи перешкоди для інших учасників дорожнього руху змінив напрямок руху вліво, виконуючи маневр обгону попутного транспортного засобу, не дотримався безпечного бокового інтервалу з потерпілим ОСОБА_3, в результаті чого допустив наїзд на останнього. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_3 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя.

Дану дорожньо-транспортну пригоду ОСОБА_2 скоїв в результаті грубого порушення та невиконання вимоги п.п.2.3-б, 2.9-а, 12.4, 10.1, та п.13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, які вимагають: п.2.3-б - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п.2.9-а Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного спяніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин; п.12.4 У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.; п.10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п.13.1 Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Разом з тим, водій ОСОБА_2 безпосередньо після скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди поїхав з місця злочину, завідомо залишивши потерпілого ОСОБА_3 II.Д. в темну пору, у небезпечному для життя стані, в який він його поставив внаслідок травмування автомобілем, не вжив всіх необхідних заходів для надання потерпілому кваліфікованої медичної допомоги, хоча мав змогу надати йому вказану допомогу, чим спричинено тяжкі наслідки.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочинів передбачених ст.286 ч.2, ст. 135 ч.1 КК України визнав повністю та пояснив, що 25.04.2011 року о 22.00 год., випив пляшку алкогольного пива, керував автомобілем ВАЗ-2101. Рухаючись по вул. Шевченка в с. Іспас побачив автомобіль ВДАІ, який включив проблискові маячки наказав зупинитись. Перелякавшись, не зупиняючись, став тікати, при обгоні попутного автомобіля побачив біля лівого краю дороги пішохода, і коли проїжджав повз нього, той чи відскочив чи контактував з його автомобілем опинився в канаві. Що саме відбулось категорично стверджувати не може. Вважав, що на той час наїзду на потерпілого не здійснив і тому не зупиняючись поїхав, оскільки його переслідував автомобіль ВДАІ. Частково відшкодував заподіяну шкоду в сумі 8000,00 грн., зобовязався повернути завдані матеріальні збитки затрачені потерпілим на лікування. В скоєному щиро розкаюється, просить суворо не карати та не позбавляти права керування, скільки на його догляді хвора матір, яка самостійно не ходить і її необхідно періодично возити в лікарню.

Крім повного визнання своєї вини підсудним ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.286 ч.2, 135 ч.1 КК України, його вина повністю доведена в судовому засіданні сукупністю досліджених судом доказів.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 показав, що 25.04.2011 року вечором знаходився у гостях в с. Іспас у ОСОБА_4 разом з її подругою ОСОБА_5 в будинку. Приблизно о 22.00 год. вийшов на вулицю та присів на бордюр тротуару на краю дороги покурити. Очікуючи дівчат, раптово побачив світло фар автомобіля, який рухався зі сторони м. Чернівці в його напрямку, а коли відстань до нього склала біля 20 м, помітив світло фар іншого автомобіля, який рухався в попутному напрямку і почав виконувати обгін. Автомобіль, який здійснював обгін рухався на швидкості більше 80 км/год. їхав прямо на нього, намагаючись втекти стрибнув в канаву, і в той момент відбувся удар. Коли саме було здійснено наїзд, до стрибка чи в момент цього, визначити не може. Після падіння відчув сильну біль в лівій нозі, став кликати на допомогу. Автомобіль, який скоїв наїзд не зупиняючись поїхав. В подальшому на автомобілі Сітроєн, за допомогою водія та дівчат доставлений в лікарню. Цивільний позов в частині стягнення з підсудного завданої матеріальної шкоди в сумі 11704,97 грн. підтримав в повному обємі, що стосується стягнення моральної шкоди в сумі 2000,00 грн. просив залишити без розгляду.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що 25.04.2011 року разом з ОСОБА_3Д гостювала у подруги в с. Іспас по вул. Шевченка,72, Вижницького району Чернівецької області. Біля 2200 год. ОСОБА_3 вийшов з будинку покурити, через декілька хвилин почула його крик про допомогу. Вийшовши з будинку побачила ОСОБА_3Д, який знаходився в канаві та намагався піднятись, в цей час зі сторони центру села під'їхав автомобіль під керуванням ОСОБА_7, який зупинився та запропонував відвезти ОСОБА_3 у лікарню, разом допомогли сісти в автомобіль і поїхали у ОСОБА_8 ЦРЛ. При яких обставинах відбулась дорожньо-транспортна пригода не відомо, оскільки перебувала в будинку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 дала аналогічні покази, показам ОСОБА_6

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що у квітні 2011 року на власному автомобілі Сітроєн-Берлінго» рухався в с. Іспас по вул. Шевченка зі сторони с.Мілієве, Вижницького району Чернівецької області. Під час руху на відстані біля 20 м. попереду себе побачив хлопця, який сидів на лівому бордюрному камені, ноги останнього були на дорозі. Раптово позаду себе почув звук гальм автомобіля, який рухався на великій швидкості, після чого прийняв ближче до правого краю дороги, а водій попутного транспорту став виконувати маневр обгону рухаючись ближче до лівого краю. Все відбувалось на рівні невідомого хлопця, який сидів на бордюрі. Після завершення маневру обгону невідомим автомобілем, проїхав біля 100 м. та з цікавості повернувся. На місці в кюветі побачив хлопця, який скаржився на біль в нозі, біля якого були дві дівчині. Разом допомогли потерпілому піднятись і відвіз їх у лікарню. Автомобіля, який скоїв наїзд на пішохода на місці пригоди не було. Також зазначав, що інших автомобілів не бачив в тому числі і працівників ДАІ.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, показав, що перебуваючи в автомобілі під керуванням ОСОБА_2, який рухався по вул. Шевченка в с.Іспас, їх зупиняв автомобіль ВДАІ, який включив проблискові маячки. Водій ОСОБА_2 перелякавшись відсутності бампера, не зупиняючись поїхав, працівники ВДАЇ стали їх переслідувати. Підтвердив, що сидячи на передньому сидінні в якості пасажира бачив, що автомобіль зачепив лівим крилом невідомого, однак удару чути не було, про даний інцидент повідомляв ОСОБА_2, але останній не реагував. Після чого проїхавши біля 200 м. заїхали на подвіря до сестри ОСОБА_2, де був затриманий працівниками міліції.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що точної дати не пам'ятає, у складі слідчо-оперативної групи ОСОБА_8, разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 повертаючись з смт. Берегомет заїхали в с.Іспас, де їх зупинив невідомий та повідомив про ДТП, в ході опитування встановили, що ДТП скоїв ОСОБА_2. На подвір'ї сестри підсудного виявили автомобіль без бампера і тріснутим склом передньої лівої фари. В подальшому останнього було доставлено на медичне освідчення та у ОСОБА_8, ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що точної дати не пам'ятає, разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_12 здійснювали профілактичну роботу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Повертаючись з смт. Берегомет заїхали в с.Іспас, де з яких причин пояснити не зміг стало відомо про ДТП. Після чого ними затримано ОСОБА_2, який зізнався у вчиненому.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що 25.04.2011 року біля 22.00 год. здійснювали патрулювання с.Іспас. Один з автомобілів здійснював незрозумілі маневри на дорозі, після чого включив проблискові маячки для зупинки автомобіля. Однак автомобіль марки ВАЗ не зупинився, а прибавив швидкість став тікати. Після чого стали його переслідувати, автомобіль заїхав в одне із подвіря, де був затриманий та доставлений у ОСОБА_8 Стосовно ДТП стало відомо від повідомлення чергового з ОСОБА_8 Конкретних обставин ДТП пояснити не міг, підтвердив, що автомобіль був ними затриманий на відстані біля 200 м. від події, водій ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного спяніння.

Крім показів підсудного, потерпілого, свідків, вина ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ст. 286 ч.2. ст.135 ч.1 КК України доведена матеріалами справи.

Карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону, запис №719 від 25.04.2011 року з даних якої вбачається, що в с.Іспас Вижницького району ОСОБА_2 керуючи автомобілем НОМЕР_2, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 (а.с.10)

Протоколом огляду місця події від 25.04.2011 року з фототаблицею, з даних яких вбачається, що місцем події була ділянка проїзної частини дороги по вул.Шевченка в с.Іспас Вижницького району Чернівецької області. (а.с. 11-16).

Протоколом огляду транспорту від 06.05.2011 року, з даних якого вбачається, що на автомобілі НОМЕР_3 виявлено пошкодження, а саме, тріснута передня ліва фара, відсутній передній та задній бампер. (а.с. 24, 25)

З даних акту судово-медичного дослідження (обстеження) №779 мд від 04.05.2011 року вбачається, що у ОСОБА_3 ушкодження у вигляді відкритого скалкового перелому нижньої третини великогомілкової кістки та подвійного перелому нижньої третини малогомілкової кістки зі зміщенням відламків, садна в ділянці лівої кисті виникли в результаті дії твердих тупих предметів, по строку можуть відповідати вказаному в обставинах і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя. (а.с. 35-36)

Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 21.06.2011 року та фото таблиці, вбачається, що ОСОБА_2 детально відтворив обставини при яких він здійснював обгін, внаслідок якого ОСОБА_3 зазнав тілесних ушкоджень. (а.с.52-54).

Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 22.06.2011 року та фото таблиці, вбачається, що ОСОБА_3 детально відтворив обставини при яких ОСОБА_2М здійснюючи обгін здійснив на нього наїзд, внаслідок якого останній зазнав тілесних ушкоджень. (а.с.69-71).

З висновку експерта №822втор. від 17.05.2011 року вбачається, що ушкодження у ОСОБА_3 у вигляді відкритого скалкового перелому нижньої третини великогомілкової кістки та подвійного перелому нижньої третини малогомілкової кістки зі зміщенням відламків, садна в ділянці лівої кисті виникли в результаті дії твердих тупих предметів, можливо при ДТП, по строку та обставинах можуть відповідати вказаному в постанові і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя. Враховуючи характер та розташування вищевказаних тілесних ушкоджень, не виключається можливість виникнення їх внаслідок наїзду легкового автомобіля на ОСОБА_3 (а.с.88-89)

З висновку експерта №182-а від 24.06.2011 року та фото таблиці до нього вбачається, що гальмівна система, ходова частина автомобіля НОМЕР_4 перебувають у працездатному стані. В рульовому керуванні та системі зовнішнього освітлення автомобіля несправностей, які б з технічної точки зору спричинили ДТП не виявлено. (а.с.96-100).

З висновку експерта №193-а від 15.07.2011 року вбачається, що в даній дорожньо-транспортній обстановці, водію автомобіля НОМЕР_5 ОСОБА_2 необхідно було діяти у відповідності до вимог пунктів 12.2, 10.1, 13.1 ПДР. В даній дорожньо-транспортній обстановці, дослідити відповідність (невідповідність) вимогам пункту 12.2 ПДР, в діях водія автомобіля НОМЕР_5 ОСОБА_2, експертним шляхом не надається можливим. При умові заданого моменту виникнення небезпеки для руху, в його діях вбачається невідповідність вимогам пунктів 10.1 та 13.1 ПДР, невиконання яких, з технічної точки зору, перебуває у причинному звязку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, із-за причин вказаних в дослідницькій частині. (а.с.116-118)

Аналізуючи всі докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю. Дії підсудного за даною статтею необхідно кваліфікувати - порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження.

Таким чином, грубе порушення та невиконання ОСОБА_2 п.п.2.3-б, 2.9-а, 12.4, 10.1, та п.13.1 ПДР України знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками.

Вина підсудного ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 135 ч.1 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю. Дії підсудного за даною статтею необхідно кваліфікувати - завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, коли підсудний сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Обираючи підсудному вид і міру покарання суд, відповідно до вимог ст.65 КК України приймає до уваги ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а саме те, що скоєні підсудним злочини відносяться до категорії невеликої тяжкості та тяжкого злочинів.

Обставиною, що помякшує покарання підсудного ОСОБА_2, згідно вимог ст.66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненні злочину та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного ОСОБА_2, згідно вимог ст.67 КК України, суд визнає, вчинення злочину в стані алкогольного спяніння.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_2 визнав вину та розкаявся у вчиненому, за місцем проживання та реєстрації характеризувався позитивно, моральну шкоду відшкодував, обставин, які помякшують та обтяжують покарання, думку потерпілого, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства і відносно нього необхідно застосувати покарання у виді позбавлення волі у межах санкцій статей, що передбачає відповідальність за вчинені злочини, застосувавши ст.75 КК України, звільнивши від відбування покарання.

Стосовно додаткового покарання суд вважає, що для ОСОБА_2 транспортний засіб є єдиним джерелом доходу, хвороба матері вимагає постійного транспортування її до лікарні, а тому можливим не застосовувати до ОСОБА_2 позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд вважає, що саме таке покарання буде необхідне й достатнє для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Що стосується заявленого по справі цивільного позову ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди на суму 11704,97 грн. та моральної шкоди в сумі 2000,00 грн., то суд вважає, що позов в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки підсудний ОСОБА_2 завдану матеріальну шкоду визнав в повному обємі, оскільки вина підсудного у вчиненні злочинів доведена повністю. В частині стягнення моральної шкоди в сумі 2000,00 грн. суд вважає, що позов в цій частині необхідно залишити без розгляду, оскільки потерпілий подав відповідну заяву.

Суд, критично відноситься до посилань підсудного і захисника, та вважає їх необгрунованими в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 8000,00 грн. згідно поданих розписок, оскільки як вбачається з копій розписок від 11.09.2011 року та 06.10.2011 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 6000,00 грн. та відповідно 2000,00 грн. морального відшкодування, а тому підстав для зарахування даної суми в рахунок відшкодування матеріальної шкоди потерпілому суд не вбачає.

Арешт, накладений на автомобіль НОМЕР_6 необхідно скасувати, судові витрати покласти на підсудного.

Речовий доказ автомобіль НОМЕР_7, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_2, - залишити за ним, оскільки останній уповноважений власником ОСОБА_13 розпоряджатися даним транспортним засобом, згідно довіреностей наявних в матеріалах справи. (а.с. 29)

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.323- 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.286 ч.2, ст. 135 ч.1 КК України та призначити покарання:

- за ст.286 ч.2 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами;

- за 135 ч.1 КК України у виді одного року позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.1 КК України ОСОБА_2 остаточно призначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк чотири роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом одного року шести місяців не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обовязки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, протягом строку випробування періодично зявлятися на реєстрацію та повідомляти про зміну місця проживання.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_2 в частині стягнення завданої моральної шкоди в сумі 2000,00 грн. залишити без розгляду.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_2 в частині стягнення завданої матеріальної шкоди задовольнити.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, спричинену матеріальну шкоду в сумі 11704 (Одинадцять тисяч сімсот чотири) гривні 97 (Девяносто сім) копійок.

Арешт, накладений на автомобіль НОМЕР_7, який належить на праві власності ОСОБА_13, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія ІСС №177480 виданого ОСОБА_8 МРЕВ 2001 року, - скасувати.

Речовий доказ: автомобіль НОМЕР_7, який передано на зберігання ОСОБА_2 залишити за ним.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області р/р 31256272210002, ЄДРПОУ 25575279, МФО 856135 УДК в Чернівецькій області, витрати за проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу №182-а від 24.06.2011 року в сумі 393,96 грн., судової авто технічної експертизи №193-а від 15.07.2011 року в сумі 337,68 грн., а всього в сумі 731 (Сімсот тридцять одну) гривню 64 (Шістдесят чотири) копійки.

Вирок може бути оскаржений в Апеляційний суд Чернівецької області через Вижницький районний суд Чернівецької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

СУДДЯ: