Рішення № 24137111, 15.05.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/1437/12 15.05.2012 15.05.2012 15.05.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа N 22-ц/1490/1002/12 Головуючий у І інстанції Горбенко С.А.

Категорія - 25 Доповідач у апеляційної інстанції Самчишина Н.В.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 травня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої Шолох З.Л.,

суддів: Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,

при секретарі судового засідання Бобуйок І.Ф.,

з участю: представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача - Худякова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Первомайський завод будівельних матеріалів" на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 лютого 2012 року за позовом ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства "Первомайський завод будівельних матеріалів" (далі - Товариство), третя особа - Первомайська філія Південної Товарної Біржі про визнання договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна таким, що відбувся та визнання права власності,

встановила:

26 грудня 2011 року ОСОБА_4 пред'явила до суду зазначений позов, який обґрунтувала наступним.

Позивачка зазначала, що 20 серпня 2002 року між нею і Товариством Первомайською філією Південної Товарної Біржі за реєстровим № 7510 зареєстрований письмовий договір купівлі-продажу, за яким вона придбала у власність у останнього будівлю магазину АДРЕСА_1. Вона сплатила Товариству 4 460 грн. у рахунок вартості будівлі магазину, а останній передав їй майно. Проте, в подальшому від нотаріального посвідчення угоди відповідач ухилявся.

Посилаючись на повне виконання нею і Товариством умов вказаного договору купівлі-продажу будівлі магазину, а також на те, що укладений договір не відповідає вимогам цивільного законодавства щодо його обов'язкового нотаріального посвідчення та ухилення відповідача від нотаріального оформлення угоди, що позбавляє її можливості розпорядитися придбаним нерухомим майном, просила визнати таким, що відбувся укладений 20 серпня 2002 року між нею та продавцем Товариством договір купівлі-продажу вказаної будівлі магазину та визнати за нею право власності на цю будівлю.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на недоведеність передачі позивачці спірної будівлі та сплати нею грошових коштів за придбане майно.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 лютого 2012 року позов задоволено. Визнано дійсним договір № 7509 купівлі-продажу об'єкту нерухомості - магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений брокером ОСОБА_5, яка діяла за дорученням члена біржі "Первомайської брокерської агенції" в інтересах ВАТ "Первомайський завод будівельних матеріалів", та брокером ОСОБА_6, яка діяла за дорученням члена біржі "Первомайської брокерської агенції" в інтересах ОСОБА_4, зареєстрований в Первомайській філії Південної Товарної Біржі від 20 серпня 2002 року; визнано за ОСОБА_4 право власності на магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Товариство подало на це рішення апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, просило його скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржене рішення суду І інстанції слід скасувати і ухвалити нове рішення, оскільки той постановив його з порушенням норм матеріального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що укладений письмово між сторонами договір купівлі-продажу будівлі магазину підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню, а тому вважав, що виконання сторонами умов договору та ухилення відповідача від нотаріального посвідчення угоди є підставою для визнання договору дійсним та визнання за позивачкою права власності на придбане майно.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області не погоджується з такими обставинами та правовідносинами, висновки суду І інстанції щодо них і результату вирішення справи, вважає не вірними, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 44 Цивільного кодексу УРСР, яка діяла під час виникнення спірних правовідносин, передбачалось укладення у письмовій формі угод державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами. Ці письмові угоди повинні були бути підписані особами, які їх укладають.

Відповідно до положень ст. 47 цього Кодексу нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди, з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно статті 224 вказаного Кодексу за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Реєстрація права власності на нерухоме майно на час укладення угоди здійснювалася відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно № 7/5 затвердженого наказом Міністерства юстиції України в редакції від 03 червня 2002 року на підставі документів, визначених п.п.2.1,2.2 , зокрема, договору відчуження нерухомого майна, який не підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Із матеріалів справи вбачається, що будівля магазину АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва на право власності, виданого виконкомом Первомайської міської ради від 05 червня 2002 року належала ВАТ "Первомайський завод будівельних матеріалів".

20 серпня 2002 року між продавцем відкритим акціонерним товариством "Первомайський завод будівельних матеріалів" та покупцем - ОСОБА_4 укладений в письмовій формі договір купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна - будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_1, який зареєстрований Первомайською філією Південної Товарної Біржі за реєстровим № 7510 від 20 серпня 2002 року.

Відповідно до п. п. 4, 6 договору продаж будівлі проведений за ціною 4 460 грн., котрі отримані продавцем до підписання договору. Покупець набув права власності на магазин з часу реєстрації договору на біржі.

29 серпня 2002 року цей договір зареєстрований в Первомайському Міжміському бюро технічної інвентаризації за № 123 (а.с.25).

Оскільки у відповідності до ст. ст. 44, 47, 224 Цивільного кодексу УРСР договір купівлі-продажу будівлі магазину укладений сторонами у письмовій формі у встановленому законом порядку і не потребував обов'язкового нотаріального посвідчення, тому вимоги позивачки щодо визнання вказаного договору таким, що відбувся є безпідставними.

Також не ґрунтуються на законі позовні вимоги про визнання права власності на придбану будівлю магазину, оскільки таке право позивачки ґрунтується на договорі укладеному у письмовій формі й додаткового визнання не потребує. У разі порушення такого права, позивач має право вимагати усунення таких порушень у порядку, встановленому для захисту права власності.

За таких обставин, у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості таким, що відбувся та визнання за нею права власності на будівлю магазину слід відмовити.

Інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення для вирішення цього спору.

Оскільки суд першої інстанції був іншої думки і визнав спірний договір дійсним та визнав право власності на придбану будівлю магазину за позивачкою, то у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України таке рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційною інстанцією нового рішення про відмову у позові.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь Товариства підлягають стягненню 107 грн. 30 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Первомайський завод будівельних матеріалів" задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 лютого 2012 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства "Первомайський завод будівельних матеріалів" про визнання договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна - будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_1 укладеного 20 серпня 2002 року між продавцем відкритим акціонерним товариством "Первомайський завод будівельних матеріалів" та покупцем - ОСОБА_4, який зареєстрований Первомайською філією Південної Товарної Біржі за реєстровим № 7510 таким, що відбувся та визнання за ОСОБА_4 права власності на будівлю магазину за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь відкритого акціонерного товариства "Первомайський завод будівельних матеріалів" 107 грн. 30 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу протягом 20 днів може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча Судді