Рішення № 24128798, 15.05.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 221/318/2012 Провадження № 22-ц/0290/1373/2012Головуючий в суді першої інстанції:Нечипорук Л.Ф.Категорія: 6 Доповідач: Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Шемети Т.М.,

суддів: Сопрун В. В., Матківська М. В.,

при секретарі: Сніжко О. А.

з участю представника позивача Журавського О.А., представника відповідача ОСОБА_3, представника ОСОБА_3 -адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_3 на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 23 березня 2012 року ,

по цивільній справі за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_5 про знесення самочинно збудованих споруд та приведення земельної ділянки у первісний стан, -

в с т а н о в и л а :

Позивач звернувся до Староміського районного суду м. Вінниці із вказаним позовом зазначивши, що що відповідачкою самовільно, з порушенням встановленого законом порядку, без належного дозволу на виконання будівельних робіт, побудовано будинок з прибудовами та два гаража по АДРЕСА_1 направило відповідачці письмове попередження з вимогою про ліквідування самочинно збудованих будівель та приведення земельної ділянки у первинний стан. Однак ОСОБА_5 вимоги письмового попередження не виконала, самочинно збудовані будівлі та споруди не демонтовані. Вищезазначені споруди залишили її батьки після отримання квартири. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку у ОСОБА_5 відсутні. Просив винести рішення про знесення самочинно збудованого будинку з прибудовами та два гаража, а також звільнення та приведення земельної ділянку до первинного стану.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці позов задоволено. Зобов'язано знести самочинно збудований будинок з прибудовами під літерою "Б" розміром 8,2*6,8 м., гараж "М", розміром 3,5*4,45 м. та гараж "Л", розміром 5,05*3,1 м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 Вирішено звільнення та приведення земельної ділянки до первинного стану здійснити за рахунок ОСОБА_6, яка проживає в АДРЕСА_2

Не погодившись із вказаним рішенням представник ОСОБА_5 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила вказане рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити Вінницькій міській раді в задоволенні позовних вимог, визнати право власності за ОСОБА_5 на самочинно збудований гараж "М", розташований в домоволодінні АДРЕСА_1 Свої вимоги вона обґрунтувала тим, що:

- у зв'язку з тим, що під час розгляду справи в неї була травма, вона не змогла бути присутньою під час розгляду справи, що позбавило її права надати заперечення проти позову та відповідні докази;

- судом не враховано той факт, що вказане домоволодіння є спільною частковою власністю;

- судом було порушено принцип рівності усіх громадян, оскільки ним не надано правової оцінки самочинно збудованим спорудам інших співвласників;

- вирішуючи справу суд першої інстанції прийняв рішення щодо майна, яким користується ОСОБА_7 та користувався покійний ОСОБА_1,вона будь-якого відношення до цього майна не має;

- гаражем «М»ОСОБА_5 користується протягом 19 років, а тому має право на визнання за нею права власності на даний гараж.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон ним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підт верджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давнос ті, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвер дження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка пра вова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судо чинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухва лене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказа ми, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність вис новків суду обставинам справи.

Так, суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що будинок «Б»з прибудовами та два гаражі під літерами: «АДРЕСА_1 були самовільно споруджені ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (матеріали інвентарної справи №24). Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.06.1992 року ОСОБА_5 є спадкоємницею майна померлого ОСОБА_9 (а.с.45). Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.06.1992 року ОСОБА_5 на праві власності належить 19/100 часток домоволодіння розташованого в АДРЕСА_1 належних померлому ОСОБА_9 на підставі рішення нарсуду Староміського району м. Вінниці від 13.02.1980 року. Із свідоцтва також вбачається, що самовільно збудовані ОСОБА_9 будівлі, а саме будинок „Б" та гаражі „М" та „Л" до складу спадкового майна не входять (а.с. 45, а.с. 268 інвентарної справи № 24). Згідно матеріалів інвентарної справи №24, рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради депутатів трудящих від 27.08.1953р. за № 28/1063 за будинком АДРЕСА_1 була закріплена земельна ділянка площею 1833 кв. м.. Станом на 04.07.1979р. площа земельної ділянки по фактичному користуванню становить 954 кв. м. (а.с. 47-50. матеріали інвентарної справи № 24). Правовстановлюючі документи на вказане будинковолодіння у ОСОБА_5 відсутні. Однак, в спорах про знесення самочинного будівництва саме позивач повинен довести, що земельна ділянка належить йому, що зроблено не було, однак суд на це уваги не звернув.

Згідно ст. 376 ЦПК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

З аналізу ст. 376 ЦК України вбачається, що позов про знесення самочинно збудованих будівель може бути пред'явлено до особи, яка здійснила таке будівництво. За життя ОСОБА_9 та кий позов пред'явлено не було.

Право власності на самочинно збудовані житлові будинки, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статті 1218 ЦК України.

-2-

Суд першої інстанції вірно послався на п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008, № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", згідно якої «До спадкоємців, які прийняли спадщину, у разі знесення самочинного будівництва переходить обов'язок відшкодувати вартість витрат на його знесення і приведення земельної ділянки до попереднього стану (частини четверта, сьома статті 376 ЦК)». Однак витлумачив цю норму на власний розсуд. Вказане роз'яснення стосується випадків, коли спадкодавець за життя був зобов'язаний знести самочинне будівництво, тільки тоді до спадкоємців переходить і обов'язок, який був у спадкодавця. Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Таким чином, оскільки спадкодавець ОСОБА_9 за життя не мав обов'язку щодо знесення самочинного будівництва, такий обов'язок не може перейти і до його спадкоємців. В зв'язку з цим ухвалене судом першої інстанції судове рішення підлягає скасуванню, а в задоволенні позову Вінницької міської ради слід відмовити. Окрім того, слід зазначити, що суд першої інстанції не встановив, чи виносився припис про усунення виявлених порушень, що підлягає обов'язковому з'ясуванню відповідно до ст.. 376 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Виходячи з вказаної норми, вимоги апеляційної скарги в частині визнання за ОСОБА_5 права власності на гараж «М», яким вона користується протягом 19 років, а тому, на її думку, має право на нього, не заслуговують на увагу, так як таких вимог в суді першої інстанції нею заявлено не було, це не було предметом розгляду справи, вона не позбавлена права звернення до суду з відповідним позовом.

При зверненні до суду Вінницька міська рада сплатила 98 грн. 50 коп. судового збору (а.с.1), тоді як відповідно до ст. 4 ч. 2 п. 2 Закону України «Про судовий збір», повинна була сплатити 107 грн. 30 коп.. Враховуючи, що в задоволенні позову слід відмовити, недоплачену суму судового збору в розмірі 8 грн. 80 коп. слід стягнути з позивача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів -

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 -ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 23 березня 2012 року скасувати та ухвалити нове:

Відмовити в задоволенні позову Вінницької міської ради до ОСОБА_5 про знесення самочинно збудованих споруд та приведення земельної ділянки у первісний стан.

Стягнути з Вінницької міської ради 8 грн. 80 коп. судового збору на користь держави.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: Т.М. Шемета

Судді: В. В. Сопрун

М. В. Матківська