Ухвала суду № 24126543, 12.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2012 року м. Київ К-41221/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.

розглянула в порядку попереднього судового засідання касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Господарського суду Донецької області від 19 жовтня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «Албір»до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Господарського суду Донецької області від 19 жовтня 2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2010, позов Приватного підприємства «Албір»задоволено, визнано недійсними та скасовані податкові повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ від 14.12.2006 № 0000062344/0 та № 0000112344/0.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Жовтнева МДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права -пункту 1.4 ст. 1, пунктів 6.2, 6.5 ст. 6, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що період з 27.11.2006 року по 01.12.2006 року Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя була проведена перевірка Приватного підприємства «Албір»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2006 року, за результатами якої складено акт від 08.12.2006 року №2262/23-7/31317706.

Згідно з актом перевірки позивач в порушення пункту 1.14 ст. 1, пунктів 6.2, 6.5 ст. 6, пунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР відніс до обсягу експортних операцій вартість послуг з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів, які надавалися нерезидентам на митній території України, та оподаткував їх за нульовою ставкою, що призвело до збільшення від'ємного значення чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість і, як наслідок, до завищення суми бюджетного відшкодування.

Висновок судів про наявність підстав для задоволення позову обґрунтований тим, що нульова ставка з податку на додану вартість застосовується у разі сукупності таких юридичних фактів: здійснення експорту товарів; наявності супутніх такому експорту послуг; включення вартості супутніх послуг до митної вартості товарів, що експортуються.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно із пунктами 6.1, 6.2 ст. 6 Закону № 168/97-ВР об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (послуг). При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0»відсотків до бази оподаткування.

Супутні послуги згідно з пунктом 1.14 ст. 1 Закону № 168/97-ВР - це послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Статтями 259, 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом ціна, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, які переміщуються через митний кордон України, і обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Відповідно до ст. 274 цього ж Кодексу митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

В судовому процесі встановлено, що позивач надав нерезидентам -ВАТ «Торговий дім АДК», компанії CARBON LLP»(Великобританія), VЕRАСО LLС (США) компанії «НЕМFERT LTD»фірмі «Меtсоаl S.А.»(Женева, Швейцарія), Московському представництву фірми «Юніферт Інтернасіональ»(Ліван) послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів на підставі укладених договорів від 23.06.2006р. № 7/06, від 06.04.2004 року № 07-04/04, від 03.02.2006р. №1/02-06, від 01.07.2005р. № 01- 07, від 04.11.2003р. №22-1 11/03, від 08.07.2002р. №20-07/02, від 26.02.2004р. №33, від 23.12.2004р. №25-6/106/12, та на підставі договору доручення від 04.11.2003 року № 21-11/03 за період червень 2006 шляхом укладення з ДП «Маріупольський торговий порт»договорів на проведення робіт з навантаження, перезавантаження вантажів.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст.220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя відхилити, постанову Господарського суду Донецької області від 19 жовтня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович(підписи)Т.М. Шипуліна М.О. Федоров