Ухвала суду № 24126195, 26.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" квітня 2012 р. м. Київ К-18793/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 26.04.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2010

у справі № 2а-1585/09/0670

за позовом Закритого акціонерного товариства „Житомирські ласощі"

до Державної податкової інспекції в м. Житомирі

про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „Житомирські ласощі" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Житомирі про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення №0000132304/0 від 23.02.2009

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.04.2009 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2010 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.04.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена виїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого на розрахунковий рахунок платника у листопаді 2008 року, яка виникла у жовтні 2008 року за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.10.2008 по 30.10.2008 та складено акт №898/23-2/00382071 від 11.02.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення -рішення №0000132304/0 від 23.02.2009, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 166800 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 пп. 7.7.1 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість", відповідачем не визнано факт збільшення позивачем податкового кредиту, оскільки позивачем не доведено факт отримання та використання юридично-консультативних послуг від ТОВ „РІП" та їх зв'язок з господарською діяльністю, оскільки в актах виконаних робіт відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Між позивачем та ТОВ „РІП" було укладено договір про надання юридичних послуг № 2665 від 27.10.2008.

Згідно умов договору виконавець ТОВ „РІП" взяв на себе зобов'язання надавати юридичні послуги замовнику ЗАТ „Житомирські ласощі", а саме брати участь у судових процесах, складати процесуальні документи, надавати усні та письмові консультації з правових питань, а замовник зобов'язався прийняти такі послуги та оплатити їх.

Згідно п. 3.1 п. 3.3 угоди замовник за вказаним договором виплачує виконавцю плату за надання послуг. Розмір плати визначається сторонами в актах приймання-передачі наданих послуг. Підставою для оплати є акти приймання-передачі наданих послуг або рахунки виконавця.

Позивачем у листопаді 2008 року здійснювалась оплата за отримані юридичні послуги відповідно до умов вищезазначеного договору.

ЗАТ "Житомирські ласощі" в ході проведення перевірки були надані податкові накладні № 653 від 20.11.2008, № 669 від 27.11.2008.

Згідно з п. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

В свою чергу, за змістом ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги належним чином не дослідили угоду, оскільки в ній не зазначено конкретну юридичну роботу та вартість послуг.

Також, не дослідили фактично виконану роботу, відсутні дані про її виконання (звіти, копії процесуальних документів, документи про відрядження тощо) та акти виконаних робіт, які судами не було досліджено та не залучено до матеріалів справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2010 у справі № 2а-1585/09/0670 задовольнити частково, судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Житомирі задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2010 у справі № 2а-1585/09/0670 скасувати.

Справу № 2а-1585/09/0670 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко