Ухвала суду № 24125350, 29.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2012 року м. Київ К-36990/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е.,

Федорова М.О.,

Степашка О.І.

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року у справі за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до товариства з обмеженою відповідальністю «Шов-Торг», третя особа -начальник управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради -державний реєстратор про визнання недійсним запису про державну реєстрацію, припинення юридичної особи та визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ з моменту його видачі, -

в с т а н о в и л а :

Ленінська МДПІ в м. Луганську звернулась до суду з позовом про визнання недійсним запису про державну реєстрацію від 25.07.08. №13821020000015208 ТОВ «Шов-Торг», код НОМЕР_1 з моменту реєстрації, припинення юридичної особи ТОВ «Шов-Торг», 91011, м.Луганськ, вул. Звейнека, буд.145 Б, та визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ з моменту його видачі.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року, позов задоволено частково. Припинено юридичну особу відповідача -ОСОБА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради, про що було зроблено запис №13821020000015208 від 25 липня 2008 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняття нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач ТОВ «Шов-Торг»(ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрований як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Луганської міської ради, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію від 25 липня 2008 року №13821020000015208.

Засновником ТОВ «Шов-Торг»зареєстровано ОСОБА_3

Документи для державної реєстрації ТОВ «Шов-Торг»були подані у повному обсязі та відповідали вимогам діючого законодавства, державна реєстрація ТОВ «Шов-Торг»проведена у відповідності із вимогами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15 травня 2003 року №755-IV (далі -Закон №755).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ЄДР) 09 липня 2009 року до ЄДР було внесено інформацію щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу за №1 382 144 0002 015208, а 13 липня 2009 року -інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою за №1 382 143 0003 015208.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону №755-IV підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, зокрема, є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за її вказаним місцезнаходженням.

Згідно з пунктом 3 частини 1 ст. 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»(далі Закон №509) до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів. Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.

Враховуючи наведене, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених ст. ст. 38 та 46 Закону №755, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Зокрема, неподання податкових декларацій та документів податкової звітності податковому органу є порушенням п. 1 і 2 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року №1251-XII.

Таким чином, органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.

Судами попередніх інстанції встановлено факт неподання відповідачем протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій та документів фінансової звітності відповідно до закону, тобто суди правильно встановили наявність підстав для ухвалення судового рішення про припинення юридичної особи.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджує висновок судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем підстав для визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ, а також факту порушення закону під час створення юридичної особи, а відтак безпідставність заявлених ним вимог щодо визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ з моменту видачі та запису від 25.07.08. №13821020000015208 про державну реєстрацію. Позиція позивача ґрунтується на припущеннях про створення юридичної особи під впливом обману.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді С.Е. Острович(підписи)О.І. Степашко М.О. Федоров

Суддя С.Е. Острович