Постанова № 24124137, 26.04.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/793/12

категорія 8.2.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2012 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Семенюк М.М.,

при секретарі - Лисайчуку А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит",

до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області

про скасування податкового повідомлення-рішення №0000151640 від 30.05.2011 р. та стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 47207,00 грн.

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції №0000151640 від 30.05.2011 року та стягнення з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 47207,00грн.

В обґрунтування позову зазначив, що не погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки №268/23/32356128 від 04.08.2011 року, за результатами якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки в ході проведених документальних перевірок підприємства від 16.04.2011 року (акт №15-115/3/16/32356128) та від 02.06.2011 року (акт №183/23/32356128) перевірені первинні документи за лютий 2011 року та не встановлено порушень формування податкового кредиту за цей період.

Не погоджується з твердженням податкового органу про те, що єдиною підставою для зменшення бюджетного відшкодування в березні 2011 року є порушення того, що ТОВ "Лабрадорит" не веде відокремленого аналітичного обліку податкових накладних на придбання товарі (робіт) та оплати в розрізі кожної податкової накладної із визначенням платіжного доручення, оскільки жодною нормою Податкового кодексу України не передбачено ведення такого аналітичного обліку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник Коростишівської МДПІ проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на те, що підприємством завищено суму податкового кредиту за лютий 2011 року на 14462,00грн. (ТОВ "Континент Нафто Трейд", ТОВ "Фосдайк Груп", ПП "Виробничо-торгівельна фірма "Пролісок", ПП ОСОБА_1), що призвело до завищення від"ємного значення різниці між сумою податкового зобов"язання і сумою податкового кредиту у лютому 2011 року на 14462,00грн. та завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у березні 2011 року на 14462,00грн. Крім того, зазначив, що податковий кредит за лютий 2011 року, був сформований із ризикових контрагентів, які при здійсненні оподатковуваних операцій не задекларували податкові зобов"язання/завищили податковий кредит, щоб зменшити суму сплати до бюджету з податку на додану вартість або по яких наявна інформація щодо сумнівного податкового кредиту у ланцюгу постачання в сумі 32745,00грн., може використовуватися тільки на погашення позитивного значення між сумою податкового зобов"язання та сумою податкового кредиту наступних податкових періодів (рядок 24 податкової декларації з податку на додану вартість).

Представник ГУДКС України в Житомирській області в судове засідання не прибув, надав письмові заперечення на позов, в яких просив розглядати справу без його участі та відмовити в позові з огляду на те, що, враховуючи ч.2 ст.62 КАС України та п.200.12 ст.200 Податкового кодексу України, відшкодування податку на додану вартість можливе лише за процедурами, визначеними у Податковому кодексі України, а саме шляхом надання органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Оскільки висновок на вказану у позові суму про відшкодування податку на додану вартість до Головного управління не надходив, вважає, що останній не порушував прав позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

18.05.2011 року Коростишівською міжрайонною державною податковою інспекцією Державної податкової служби України проведено камеральну перевірку даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2011 року, про що складено акт №15-115/3/17/32356128.

За висновками податкового органу, дані камеральної перевірки позивача свідчать про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності з податку на додану вартість та про заниження або завищення суми податкових зобов"язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках. Актом перевірки зменшено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на суму 47207,00грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення №0000151640 від 30.05.2011 року.

Не погоджуючись з висновками податкового органу, ТОВ "Лабрадорит" подало скаргу до ДПА у Житомирській області за №221/М-С від 07.06.2011 року.

Під час розгляду скарги, Коростишівською МДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Лабрадорит" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2011 року у розмірі 47207,00грн., про що складено акт №268/23/32356128 від 04.08.2011 року.

Перевіркою підтверджено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за березень 2011 року в розмірі 47207,00грн.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Перевірка правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ охоплювала декларації, починаючи з попередніх звітних (податкових) періодів, в яких виникло від"ємне значення ПДВ до звітного (податкового) періоду, за який задекларовано бюджетне відшкодування ПДВ, включно. Частина залишку від"ємного значення, фактично сплачена одержувачем товарів (послуг) постачальниками таких товарів у лютому 2011 року за даними платника у сумі 47207,00грн.

Так, податковий орган вважає, що податковий кредит за лютий 2011 року завищено:

- по накладних, отриманих від ТОВ "Континент Нафто Трейд" на суму 1240,48грн., МПП "Нафторесурси" на суму 6694,00грн., ПП ОСОБА_1 на суму 184,50грн., ТОВ ВТ "Авіас" на суму 1165,37грн., СПД ОСОБА_2 на суму 3366,00грн., МП "Нафтосоюз" в сумі 6587,85грн. (відсутність найменування бензину в актах списання паливно-мастильних матеріалів та відсутність подорожніх листів по операціях з вказаними контрагентами);

- по накладних, отриманих від Державної екологічної інспекції в Житомирській області на суму 100,00грн. та Державного гемологічного центру при Міністерстві фінансів України на суму 2800,00грн. (отримання податкових накладних із запізненням);

- по податкових накладних, отриманих від ТОВ "Фосдайк Груп" на суму 10562,10грн., ПП "Виробничо-торгівельна фірма "Пролісок" на суму 2475,00грн. (відсутність оплати по операціях з вказаними контрагентами).

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Кодекс).

Так, пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Зміст наведених норм свідчить на користь того, що наявність господарських операцій з придбання товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Так, податковим органом було зазначено про те, що ТОВ "Лабрадорит" під час перевірки не було пред"явлено подорожніх листів, тобто не підтверджено факт використання нафтопродуктів у господарській діяльності позивача, чим порушено п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Континент Нафто Трейд", ПП ОСОБА_1, МП "Нафтосоюз", МПП "Нафторесурси", ТОВ ВТ "Авіас", СПД ОСОБА_2 нафтопродуктів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Так, зазначені обставини знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, під час якого було встановлено, що позивач належними доказами довів факт придбання нафтопродуктів, його отримання від вказаних контрагентів, що, зокрема, підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, а саме: актом №2 на списання паливно-мастильних матеріалів від 28.02.2011 року (а.с.62), подорожніми листами (а.с.64-105).

Відтак, наявні у позивача подорожні листи підтверджують фактичність здійснення господарської операції та суми податку на додану вартість.

Визначаючи дату виникнення у позивача права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за наслідками поставки, здійсненої контрагентами у лютому 2011 року, судом враховується, що приписи п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачають, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положення цього пункту щодо дати виникнення права на податковий кредит платника податку-покупця кореспондуються з положеннями п. 187.1 ст. 187 названого Кодексу щодо дати виникнення податкового зобов'язання у платника податку - продавця, яка також визначається по даті першої з подій: або даті зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - даті оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - даті інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або даті відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - даті оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформленої відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - даті оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З датами настання зазначених подій, які і визначають момент виникнення податкових зобов'язань продавця, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України пов'язує дату складання податкової накладної. Іншими словами, податкова накладна виписується, зокрема, по факту отримання продавцем оплати за товар, якщо такий передує факту постачання товару.

Твердження відповідача про те, що позивачем протиправно, згідно з наданими для перевірки документами, не надано заяв до податкового органу із скаргами на постачальників про ненадання податкових накладних є, на думку суду, безпідставним.

Відповідно до п.201.10 ст.200 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Проте вказана норма закону не зобов'язує платника податку додавати таку заяву до податкової декларації вона лише визначає його право на це.

Недотримання позивачем положень п.201.10 ст.200 Податкового кодексу України не може бути підставою для висновку про неправомірність віднесених витрат до податкового кредиту, позаяк підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податків.

Щодо посилання у акті перевірки на п.2 «Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів, звітності, розрахункових документів і декларацій", затвердженого постановою КМУ від 28.07.1997 р. № 799, як на підставу наявності у отримувача податкової накладної листа з рекомендованим повідомленням про вручення податкової накладної із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля яким підтверджується дата її отримання, то п.1 вказаного Порядку визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платником податку податковому органу, а не своєму контрагенту.

Відповідно до листа ДПА України № 8109/7/16-1117 від 18 квітня 2008 р. податковий кредит звітного періоду може складатися не тільки із сум податку, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних та одержаних у звітному періоді, а і податкових накладних, одержаних із запізненням та виписаних у попередніх податкових періодах.

У листі ДПА України № 15316/7/15-2417 від 11 серпня 2004 р. (з наступними змінами і доповненнями) вказано, що у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Згідно до листа ДПА України «про податкові накладні, отримані у періодах, відмінних від періодів їх виписування» № 16847/7/16-1517-26 від 18 серпня 2010 р. податкові накладні, отримані у періодах, відмінних від періодів їх виписки, відображаються у розділі 1 реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затверджених наказом ДПА України від 30 червня 2005 р. №244 за датою їх отримання. Податковий кредит, сформований на підставі таких накладних, розшифровується у відповідних розділах декларації, тобто, не заперечується можливість включення таких податкових накладних та зазначених в них сум до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи реєстр отриманих та виданих податкових накладних позивачем ведеться у відповідності до норм законодавства та податкові накладні отримані від Державної екологічної інспекції в Житомирській області на суму 100,00грн. та Державного гемологічного центру при Міністерстві фінансів України на суму 2800,00грн., що вказані в акті перевірки як отримані з порушенням, у вказаний реєстр були правомірно внесені позивачем.

Судом встановлено, що ТОВ "Фосдайк Груп" надавав позивачу послуги з морського перевезення, внутрішньопортового обслуговування, автоперевезення, оформлення документів, додаткові витрати згідно п.4.4 додаткової угоди, плата експедитору на загальну суму 10562,10грн. по податкових накладних №24 від 01.02.2011 року на суму ПДВ 7555,60грн. та №30 від 02.02.2011 року на суму ПДВ 3006,49грн.

На думку податкового органу, проплата по вказані угоді не здійснювалася.

З наданих суду актів надання послуг (звіт експедитора) №23 від 02.02.2011 року та №17 від 01.02.2011 року (а.с.143,145) вбачається реальність вчинення господарських операцій, більш того, виписками з банківського рахунку філії АТ "Укрексімбанк" та платіжних доручень (а.с.147-153) підтверджується сплата за надання вказаних послуг.

Також, відповідно до договору поставки №6/10 від 01.07.2010 року, постачальником ПП "Виробничо-торгівельна фірма "Пролісок" виписано податкову накладну №22 від 28.02.2011 року, де зазначено номенклатуру поставки - послуги митного оформлення на загальну суму 14850,00грн., в т.ч. ПДВ 2475,00грн. Однак, на думку податкового органу, ПП ВТФ "Пролісок", відповідно до бази даних -інформаційних ресурсів ДПА України не має такого виду діяльності, як надання послуг митного оформлення.

Згідно наданої позивачем належним чином завіреної копії ліцензії серії АВ №480196 виданої 08.07.2009 року Державною митною службою України, Приватному підприємству "Виробничо-торгівельна фірма "Пролісок" надано право зайняття посередницькою діяльністю митного брокера (а.с.169).

Що стосується посилання відповідача на те, що позивачем не ведеться відокремлений аналітичний облік податкових накладних на придбання товарів/послуг та оплати в розрізі кожної податкової накладної з визначенням платіжного доручення, то суд його до уваги не приймає, з огляду на те, що жодною нормою Податкового кодексу України не передбачено такого ведення.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Що ж стосується суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, то порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначається статтею 200 Податкового кодексу України.

Зокрема, відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 цієї ж статті).

Відповідно до пп. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Оскільки законодавчо закріпленою підставою для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а судом не встановлено правомірність висновків контролюючого органу щодо безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту лютого 2011 року податку на додану вартість у сумі 59845,00грн., здійснений позивачем розрахунок суми бюджетного відшкодування за березень 2011 року у розмірі 47207,0грн., з врахуванням суми податкового кредиту, яка була фактично сплачена, відповідає положенням пп. п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а тому суд вважає такими, що не ґрунтуються на наведених правових нормах, доводи ДПІ про відсутність у позивача права на врахування названої суми при визначенні суми податку, що підлягає поверненню з бюджету за березень 2011 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням встановлено порушення позивачем п.б п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, що на думку суду не можу бути підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене законодавче регулювання спірних правовідносин та на встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Податковим кодексом України умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, а також зважаючи на відповідність здійсненого розрахунку сум бюджетного відшкодування приписам Податкового кодексу України, суд вважає, що оскаржуване рішення Коростишівської МДПІ не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на що вважає позовні вимоги про їх скасування, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції від 30.05.2011 року № 0000151640.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року у розмірі 47207,00 грн.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" понесені ним судові витрати у розмірі 472,07 грн. з Державного бюджету України, зобов"язавши орган Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 03 травня 2012 р.