Постанова № 24123663, 24.01.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа №0670/394/11

категорія 8.2.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Майстренко Н.М.,

за участю секретаря - Гнітецької Т.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області, Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області та Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2010 року №0000531640/0, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 57299,00 грн., та стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" зазначену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

В обґрунтування своїх вимог зазначає про відповідність дій підприємства вимогам Закону України "Про податок на додану вартість", а також вказує на відсутність у контролюючого органу передбачених законом правових підстав для зменшення позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Відповідач - Коростишівська міжрайонна державна податкова інспекція Житомирської області - адміністративний позов не визнав, надав письмові заперечення проти нього, в яких зазначив, що відшкодування податку на додану вартість є можливим лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету під час руху відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників - від виробника до особи, що заявила своє право на відшкодування податку на додану вартість. Оскільки таких обставин під час проведення перевірки встановлено не було, вважає оскаржуване рішення таким, що відповідає вимогам закону.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги адміністративного позову не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Головне управління Державного казначейства України у Житомирській області також надіслало на адресу суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких вказало, що відшкодування податку на додану вартість можливе лише шляхом надання органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Оскільки позивачу такий висновок наданий не був, вважає, що відсутні правові підстави для стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України. Крім того, відповідач просив розглядати справу без участі його представника.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року ТОВ "Лабрадорит", за наслідками якої складено акт від 17.12.2010 року №15-115/3/70/32356128.

У ході здійснення перевірки зроблено висновок про порушення товариством вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 57299,00 грн.

Такий висновок пов'язаний з обставинами справи, відповідно до яких згідно автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість у ТОВ "Лабрадорит" за вересень 2010 року виявлені розбіжності на суму 8363,63 грн. по наступних контрагентах: ТОВ "Група компаній "Корпоративна безпека" (сума ПДВ - 7041,67 грн.), ТОВ "Гран Трейд" (сума ПДВ - 186,66 грн.), ТОВ "Перспектива Коростишів" (сума ПДВ - 1020,83 грн.) та за жовтень 2010 року - по контрагенту ТОВ "СКЦ "Альба" (сума ПДВ - 4283,33 грн.). Крім того, встановлено, що у ланцюгах постачання товарів виявлені платники із сумнівними станами - ТОВ "Маршал-Трейд-Ойл" (стан платника 10 - запит на встановлення місцезнаходження), ПП "Оптторгсервіс-Житомир" (стан платника 7 - внесено до ЄДР запис про відсутність підтвердження відомостей), ТОВ "Норвиг-Юг" (стан платника 8 - внесено до ЄДР запис про відсутність за місцезнаходженням).

Отже, не визнавши право позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сплаченого своїм безпосереднім постачальникам - ТОВ "Група компаній "Корпоративна безпека", ТОВ "Гран Трейд", ТОВ "Перспектива Коростишів", ТОВ "СКЦ "Альба" - в ціні придбаних товарів, відповідач вказує на те, що зазначені постачальники не у повному обсязі відобразили свої податкові зобов'язання та в ланцюгах постачання мали взаємовідносини з контрагентами, які мають ознаки сумнівності. Наведене, на думку відповідача, свідчить про те, що заявлена ТОВ "Лабрадорит" сума бюджетного відшкодування фактично не сплачена до бюджету підприємствами в ланцюгах постачання, що і призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на 57299,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 17.12.2010 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000531640/0, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 57299,00 грн.

Перевіряючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати його таким, що узгоджується з приписами Закону України "Про податок на додану вартість", враховуючи наступне.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У свою чергу, п. 7.5 ст. 7 названого Закону визначає події, з якими законодавець повязує виникнення у платника податку права на податковий кредит, однією з яких є дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить про те, що придбання товарів (послуг) з метою подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту і відповідно в подальшому бюджетного відшкодування.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з ТОВ "Група компаній "Корпоративна безпека", ТОВ "Гран Трейд", ТОВ "Перспектива Коростишів", ТОВ "СКЦ "Альба", на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

При цьому, судом встановлено, що ТОВ "Група компаній "Корпоративна безпека" надавало позивачу послуги зі здійснення організаційно-інформаційних заходів протидії протиправному захопленню власності, факт отримання яких підтверджується актом прийому наданих послуг та виконаних робіт до протоколу №1 погодження завдання та договірної ціни послуг та робіт до договору про надання послуг від 13.09.2010 року №2010/09-01, податковою накладною від 14.09.2010 року №1 (сума ПДВ - 7041,67 грн.) та платіжним дорученням про перерахування коштів від 14.09.2010 року №1462.

У свою чергу, ТОВ "Гран Трейд" поставило позивачу щебінь, що підтверджується видатковими накладними від 08.09.2010 року та від 10.09.2010 року, податковими накладними від 06.09.2010 року №90604 (сума ПДВ - 93,33 грн.) та від 09.09.2010 року №90905 (сума ПДВ - 93,33 грн.), рахунками-фактурами від 06.09.2010 року та від 08.09.2010 року, платіжними дорученнями про перерахування коштів від 06.09.2010 року №1370 та від 09.09.2010 року №1387.

Господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Перспектива Коростишів" підтверджуються складеною належним чином податковою накладною від 30.09.2010 року №23, яка була виписана за наслідками надання послуг по виготовленню бруківки на суму 6125,08 грн. (у тому числі ПДВ - 1020,85 грн.). Сплата податку на додану вартість в ціні придбаних послуг була здійснена відповідно до платіжного доручення від 29.09.2010 року №1583.

ТОВ "СКЦ "Альба" поставило позивачу автошини, що підтверджується видатковою накладною від 22.10.2010 року №1846 та податковою накладною від 22.10.2010 року №1768 (сума ПДВ - 4283,33 грн.).

Усі придбані товари були обліковані позивачем та використані в подальшій господарській діяльності, що підтверджується карткою рахунку 63.1.1 за вересень 2010 року та жовтень 2010 року.

Як було зазначено, щодо реальності здійснення наведених господарських операцій відповідач ні в акті перевірки, ні його представник в судовому засіданні не заперечували.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 138 КАС України визначено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на законодавче регулювання підстав формування податкового кредиту та розрахунку сум бюджетного відшкодування суд вважає, що визначальною умовою для висновку про протиправність або законність оскаржуваного податкового повідомлення є встановлення факту наявності у позивача податкових накладних та документів, які б підтверджували факт сплати сум податку, нарахованих у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на бюджетне відшкодування від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

У свою чергу, надані позивачем документи дають суду підстави для висновку про сплату товариством сум податку в ціні придбання товарів та послуг своїм безпосереднім постачальникам, які виписали позивачу податкові накладні, маючи статус платників податку на додану вартість.

Що ж стосується бюджетного відшкодування, то відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкових зобовязань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту цього звітного періоду.

Підпунктом "а" пп. 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Пунктами 5.11, 5.12 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 (зі змінами, внесеними наказом від 15.06.2005 року №213, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за №702/10982) встановлено, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (підпункт 5.12.2 пункту 5.12 Порядку).

За даними податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року різниця між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту мала відємне значення та становила 149919,00 грн., у зв'язку з чим позивачем до Коростишівської МДПІ був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року з зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 57299,00 грн. Зазначена сума дорівнює частині залишку від'ємного значення, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді (вересні 2010 року) постачальникам таких товарів (послуг).

Слід зазначити, що відповідач не заперечував обставин того, що позивачем у вересні 2010 року фактично було сплачено своїм постачальникам податок на додану вартість у ціні придбаних товарів (послуг) у сумі 57299,00 грн., що підтверджується змістом акту перевірки, яким не встановлено відхилень з даними платника щодо суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченої постачальникам товарів (послуг). Зазначені обставини також підтверджуються реєстром платіжних доручень за вересень 2010 року, копії яких надавались для проведення перевірки.

Оскільки законодавчо закріпленою підставою для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), то розрахунок суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року з врахуванням суми податкового кредиту у розмірі 57299,00 грн., яка була фактично сплачена, відповідає положенням пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п. 5.11, 5.12 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, а тому суд вважає такими, що не ґрунтуються на наведених правових нормах, доводи ДПІ про відсутність у позивача права на врахування названої суми при визначенні суми податку, що підлягає поверненню з бюджету за жовтень 2010 року.

Доводи відповідача стосовно того, що при перевірці розрахунку бюджетного відшкодування виявлені розбіжності у сумі 5800,00 грн. внаслідок неправильного заповнення позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, не спростовують наведеного висновку, оскільки зазначена сума не вплинула на розмір суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997 року №209/72, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.07.1997 року за №263/2067 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) або за рішенням суду.

При цьому, встановлений пп. 7.7.4 - 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що у разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованості з бюджетного відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларації за жовтень 2010 року у сумі 57299,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158, 163, 254 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області від 17.12.2010 року №0000531640/0, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 57299,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 57299,00 грн.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача 572,99 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: Н.М. Майстренко

Повний текст постанови виготовлено: 30 січня 2012 р.