Рішення № 24109194, 17.05.2012, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 1620/858/2012

Номер провадження 2/1620/380/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 травня 2012 року

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Городівського О.А.

при секретарі -Ніколаєнко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про стягнення сум пені, втрат від інфляції та 3% річних, -

В С Т А Н О В И В:

19 березня 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Райффайзен банк Аваль» про стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних згідно умов договорів банківського вкладу. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Миргородського міськрайонного суду від 17.10.2011 року були частково задоволені її позовні вимоги до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»- стягнуто на її користь по договору на вклад «Універсальний»№ 20/02-02/18 від 10 квітня 2008 року в рахунок повернення банківського вкладу 401000 грн. та 31181, 83 грн. відсотків по вказаному вкладу, по договору на вклад «Універсальний»№20/02-02/19 від 21 квітня 2008 року 100000 грн. в рахунок повернення банківського вкладу та 13667 грн. 12 коп. відсотків по казаному договору.

Рішення суду набрало законної сили 21 грудня 2011 року, але виконане було тільки 13 лютого 2012 року. Посилаючись на обставини, встановлені зазначеним рішенням, ст. 9 та 41 Конституції України, ст.ст. 8, 61 ЦПК України та ст.ст. 549, 599, 625, 1060, 1061 ЦК України позивача просила стягнути з відповідача на її користь: по вищевказаним договором в зв'язку із неналежним виконанням грошового зобов'язання відповідачем 277564 грн. пені передбаченої договором, 45626 грн. 3 % річних та 109169 грн. інфляційних, передбачених ст. 625 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Позивачка в судове засідання не з'явилась. До суду надала заяву в якій підтримала свої позовні вимоги та просила їх задовольнити провівши судовий розгляд без її особистої участі за участю її представника - адвоката ОСОБА_3

Представник відповідача ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності, позов заперечила в повному обсязі. Просила відмовити в його задоволенні в зв'язку з його безпідставністю та неправомірністю. У заперечення позову пояснила, що грошові зобов'язання у банку перед ОСОБА_1 до набрання чинності рішенням суду від 17.10.2011 року були відсутні, але банк добровільно виконав рішення суду 13 лютого 2012 року після надходження відповідної постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Крім того, у наданому суду письмовому запереченні на позов викладено прохання застосувати до вимог позивачки позовну давність - та відмовити у задоволенні даної позовної вимоги і з даних підстав також.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 17.10.2011 р. по справі № 2-747/11 (а.с.10-11) встановлено, що 10 квітня 2008 року між позивачкою ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»було укладено Договір № 20/02-02/18 на вклад Універсальний (без пролонгації). Сума вкладу на період закінчення дії договору становила 40100 Євро, а відсотки за договором становили 2831,61 Євро.

Також рішенням встановлено, що 21 квітня 2008 року між позивачкою ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»було укладено Договір № 20/02-02/19 на вклад Універсальний. Сума вкладу на період закінчення дії договору становила 100000 грн., а відсотки за договором становили 13667,12 грн.

За період часу, що пройшов від укладення позивачем договору Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»змінило свою назву на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль».

Вищевказаним рішенням договори між позивачкою ОСОБА_1 і відповідачем на вклад Універсальний (без пролонгації) № 20/02-02/18 від 10.04.2008 р. та на вклад Універсальний № 20/02-02/19 від 21.04.2008 року визнані укладеними і дійсними, що вказує на існування між позивачкою та відповідачем договірних правовідносин.

Рішення Миргородського міськрайонного суду від 17 жовтня 2011 року у справі № 2-747/11 набрало законної сили відповідно до ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 21 грудня 2011 року.

У відповідності з ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Оскільки у справі № 2-747/11 брали участь ті самі особи, що й у даній справі, обставини, встановлені рішенням суду від 17.10.2011 року не підлягають доказуванню.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналіз цієї норми закону вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплаті кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 3.2.3. вищезгаданих договорів (а.с.12,15) вкладник має право по закінченню строку договору отримати всі належні йому суми коштів за договором готівкою або шляхом безготівкового перерахування на рахунки вкладника.

Стаття 1060 ЦК України встановлює, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умови договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Виходячи з системного аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи обставини встановлені рішенням суду від 17 жовтня 2011 року, суд вважає, що відповідач повинен сплатити позивачу: по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/19 від 21.04.2008 р. - втрати від інфляції та 3% річних, що також є платою від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

По договору на вклад Універсальний (без пролонгації) № 20/02-02/18 від 10.04.2008 р. відповідач повинен сплатити позивачу 3% річних.

Щодо стягнення сум штрафних санкцій -пені у розмірі 0,05% від неповернутих сум вкладів за кожний день затримки виплати, відповідно до п 4.1. Договорів, то суд відмовляє у задоволенні даної позовної вимоги, взявши до уваги заяву представника відповідача та положення ст. ст. 258, 261 ЦК України.

Виходячи із змісту поняття позовної давності, яке визначається як строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого права або інтересу, ОСОБА_1 із змісту укладених нею договорів достовірно знала строк виконання договірних зобов'язань банком, до якого вона зверталась, однак за захистом своїх прав вона звернулась тільки в березні 2012 року, тобто з пропуском визначеного Законом строку, у зв'язку з чим вимоги позивачки в цій частині задоволенню не підлягають.

Не підлягає задоволенню позовна вимога позивачки щодо стягнення втрат від інфляції відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за договором № 20/02-02/18 на вклад Універсальний (без пролонгації), так як предметом даного депозитного договору являлись Євро валюта.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті -гривні, оскільки відповідно до ст. 99 Конституції України і Указу Президента України від 25 серпня 1996 року N 762/96 «Про грошову реформу в Україні»грошовою одиницею і єдиним законним засобом платежу на території України є гривня.

Аналіз вказаних норм права вказує на те, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом депозитного договору № 20/02-02/18 на вклад Універсальний (без пролонгації), індексації не підлягає . З огляду на викладене суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення втрат від інфляції є безпідставними, а тому в цій частині її вимог суд вважає необхідним відмовити.

Щодо сум коштів, які підлягають стягненню з відповідача по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/19 від 21.04.2008 р. суд виходить з наступних розрахунків:

Сума 3% річних за період з 22.04.2009 р. (наступний день після закінчення строку дії договору) по 13.02.2012 р. (дати платіжного доручення відповідно якого перерахована заборгованість за виконавчим листом) складає:

113667,12 грн. Ч 3% : 365 Ч 1024 днів = 9566 грн. 75 грн.

Сума втрат від інфляції відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України складає:

113667,12 грн. х 120% - 113667,12 грн. = 22733,42 грн.

де 120 % -індекс інфляції за період з травня 2009 року по лютий 2012 року.

113667,12 грн. -сума заборгованості за договором № 20/02-02/18 на вклад Універсальний (без пролонгації).

За договором на вклад Універсальний № 20/02-02/18 від 10.04.2008 року з відповідача підлягає стягненню 3 % річних за період 11.04.2009 р. (наступний день після закінчення строку дії договору) по 13.02.2012р.(дати платіжного доручення відповідно якого перерахована заборгованість за виконавчим листом), що складає:

42931,61 Євро х 3%: 365 х днів 1027 днів = 3623,89 Євро.

У зв'язку з частковим задоволенням позову суд вважає необхідним, відповідно ст.ст.81,88 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивачки 1091, 04 грн. в рахунок відшкодування понесених нею витрат на оплату судового збору та послуг адвоката, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволена на 16 % тому розрахунок становить 3219 грн. (судовий збір) + 3600 грн. оплата послуг адвоката х 16% = 1091 грн. 04 коп.

Керуючись ст. 9 Конституції України, ст.ст. 258, 267, 525, 526, 533, 599, 625, 1060, 1061 ЦК України, ст.ст. 8, 10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212, 215, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 по договору № 20/02-02/18 на вклад Універсальний від 10 квітня 2008 року в рахунок відшкодування 3 % річних 3623,89 Євро, що по курсу НБУ еквівалентно 37186 грн. 90 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 по договору № 20/02-02/19 на вклад Універсальний від 21 квітня 2008 року інфляційних втрат в розмірі 22733 грн. 42 коп. та 9566 грн. 75 коп. в рахунок відшкодування 3 % річних . Всього по договору стягнути 32328 грн. 17 коп.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»- відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 1091, 04 грн. в рахунок відшкодування понесених судових витрат на сплату судового збору та оплату послуг адвоката.

Всього стягнути Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01011, м. Київ, вул.Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 70606 грн. 11 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: О. А. Городівський