Ухвала суду № 24097240, 08.05.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Цицюра О. О.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2012 року справа №2а/1270/715/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Чумака С.Ю.

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.

при секретарі судового засіданні Полторацькій С.С.

за участю:

представника позивача Степаненко Т.О.

представника відповідача Масленнікової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 5 березня 2012 року в адміністративній справі № 2а/1270/715/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби (відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом і з урахуванням змінених позовних вимог просив визнати дії відповідача по винесенню податкових повідомлень рішень від 25.10.2011 року № 0001518013 та від 03.01.2012 року № 0000028013 такими, що не відповідають закону; визнати протиправними та скасувати вказані податкові повідомлення-рішення; визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську, що втілилася у ненаданні до Головного управління Державної казначейської служби у Луганській області (відповідач-2) висновку про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за липень 2011 року на суму 17489537 гривень та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за липень 2011 року, в розмірі 17489537 гривень.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 5 березня 2012 року позов задоволений частково, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення рішення відповідача-1 від 03.01.2012 року № 0000028013. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю ( т. № 13 а.с.164-167). В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що в податкових накладних не зазначено місцезнаходження юридичної особи продавця, зазначено назву покупця, відмінну від назви, зазначеної у статутних документах, відображено два різних підписи та одне прізвище особи, що уповноважена виписувати податкові накладні. Також апелянт зазначив, що бюджетне відшкодування у розмірі 5594489 гривень не підтверджено по причині неотримання довідок зустрічних звірок контрагентів позивача по ланцюгу постачання.

В частині відмови в задоволенні певної частини позовних вимог постанова суду не оскаржена. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснювався з урахуванням приписів ст. 195 КАС України, в межах доводів апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» зареєстровано в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську з 08.07.1997 року.

19 серпня 2011 року ПАТ «Луганськтепловоз» надав до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року, в якій задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 17489537 грн. \ т. № 1 а.с. 17-18\.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень та липень 2011 року, що мала місце у період з 06.10.2011 по 26.10.2011 складено акт від 25.10.2011 № 481/08-3/05763797 про завищення суми відємного значення в декларації за червень 2011 року та завищення бюджетного відшкодування на суму 17489537 грн. Згідно висновків акту перевірки позивачем порушені п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200, п.п. 201.7, 201.10 ст. 201 ПКУ, оскільки в податкових накладних вказано назву покупця відмінну від назви, зазначеної у статутних документах юридичної особи, а саме вказано ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» замість ПАТ «Луганськтепловоз», а також, що в податкових накладних, виписаних ДА «Електротяжмаш», відображено два різних підписи та одне прізвище особи, що уповноважена виписувати податкові накладні. Також відповідачем в акті перевірки зазначено про неможливість підтвердити суму податкового кредиту по певним контрагентам позивача, які мають у своєму ланцюгу ризикових контрагентів.\ т. № 1 а.с. 21-26\.

На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ по роботі з ВВП у м. Луганську було винесено податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011 № 0001518013, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 17489537 грн., яке було оскаржене до контролюючого органу вищого рівня Державної податкової адміністрації в Луганській області. За результатами розгляду скарги, яка задоволена частково СДПІ по роботі з ВВП винесено податкове повідомлення-рішення від 03.01.2012 № 0000028013, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6930211,52 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1732552,88 грн. \ т. № 1 а.с. 33-34\.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 200 Податкового кодексу України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2);

- при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3);

- якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4).

В пункті 201.1 статті 201 ПК України визначено обовязок платника податків надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою

податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, обов'язкові реквізити, перелік яких вказаний у п. а-и).

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Мінюсті 29.12.2010 за № 1401/18696 затверджений Порядок заповнення податкової накладної (який діяв на момент отримання позивачем податкових накладних).

Пунктом 16 Порядку передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Як вбачається із матеріалів справи, на податкових накладних, виписаних ДП завод «Електротяжмаш» на адресу ПАТ «Луганськтепловоз» містяться два підписи, які скріплені печаткою підприємства-Продавця.

Як вбачається із листа ДП «Електротяжмаш» від 21.02.2012 № 245/189, згідно рішення на підприємстві у податковій накладній ставиться два підписи, один підпис особи, яка заповнює податкову накладну, а другий підпис особи, яка уповноважена від імені підприємства підписувати податкові накладні згідно довіреності.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством не встановлена заборона розміщувати на податковій накладній більш ніж один підпис уповноваженої особи.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до законного та обґрунтованого висновку, що наявність двох підписів на податкових накладних, один із яких належить особі, яка уповноважена від імені підприємства підписувати податкові накладні та який скріплюється печаткою підприємства ніяким чином не ставить під сумнів правильність заповнення податкових накладних у порядку, передбаченому нормами діючого законодавства.

Крім того, відповідачем в акті перевірки зазначено про неможливість підтвердити правомірність суми сформованого податкового кредиту за червень 2011 року на загальну суму 3147369,75 грн по наступним контрагентам ПАТ «Луганськтепловоз»: ТОВ «Метінвест-Україна», ТОВ «АВ МЕТАЛ ГРУП», ДП «Трансмашінвест», ЗАТ "УКРТЕХПРИЛАД ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ", ТОВ «Сталь», ТОВ «Крок Г.Т.», ТОВ «Елконт», ТОВ «Транс Агенство Сервис», ВАТ «Ток», ТОВ «Новокаховський електромеханічний завод», НВП ТОВ «Телсіс», НВП ТОВ «Укрпромвпровадження»,НИВП ТОВ «Трансприлад», ДП «Ланквитцер-Україна», СВ Альтера, ВТ «Украинська гірничо-металлургійна компанія», ТОВ «Металобази Комекс», ДП «Точліт», ВАТ «ККЗ Центрокуз», ТОВ «ТД Содружество», ТОВ «Завод НВО Приват Кабель», які мають у своєму ланцюгу ризикових контрагентів.

Разом з тим, акт перевірки не містить доказів, що операції з придбання товарів позивачем у своїх контрагентів не мали реального товарного характеру, представниками відповідача, які проводили перевірку взагалі господарські операції із вказаними контрагентами не аналізувались та не досліджувались, висновки щодо неправомірності формування податкового кредиту відповідачем зроблені лише на підставі системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА, яка за своєю суттю є податковою інформацією і не може свідчити про реальність здійснених господарських операцій та правильність формування податкового кредиту.

Натомість, як правильно зазначив суд першої інстанції, матеріалами справи (договорами, специфікаціями, додатковими угодами до договорів, податковими накладними, накладними, видатковими накладними, товарними накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжними дорученнями, реєстрами платіжних доручень, вантажними митними деклараціями, залізничними накладними) повністю підтверджено здійснення позивачем експортних та імпортних операцій, товарність господарської діяльності позивача та фактичну сплату позивачем отримувачем товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість в ціні товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що право на отримання суми бюджетного відшкодування повязано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг). Податкове законодавство не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні таких товарів (послуг). Податковим кодексом України встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду. Крім того, Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту або бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника або імпортера.

Також суд вважає, що знаходження контрагентів контрагента позивача у незадовільному на думку відповідача стані (підприємства-банкроти, підприємства, які відсутні за місцезнаходженням, платники, по яким були оформлені акти по взаємовідносинам між підприємствами, що визнані нікчемними) (інформація системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України) не є підставою, передбаченою чинним законодавством з питань оподаткування, яка тягне за собою як наслідок зменшення і ненадання позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідачем не надано суду доказів доказів, що на час здійснення господарських операцій позивачу були відомі будь-які з вищезазначених обставин щодо дефектів у правовому статусі певних підприємств у ланцюгу постачання.

Порушення податкового законодавства контрагентами контрагента позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагентів контрагента позивача і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне законодавство не встановлює обовязок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець несе обовязок по сплаті цього податку до бюджету. З урахуванням вказаних вище вимог Податкового кодексу України покупець сплачує суму ПДВ в ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи не надходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що Податковий Кодекс України не повязує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки відємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні товарів (послуг).

З огляду на зазначені законодавчі норми доводи апеляційної скарги, що право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обовязкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, яке не повязує право на бюджетне відшкодування ПДВ зі сплатою останнього до бюджету. Право на бюджетне відшкодування законодавством повязується з іншими обставинами, які вище вказані судом.

З огляду на зазначене колегія суддів повністю погоджує висновки суду першої інстанції, що висновки в акті перевірки від 25.10.2011 року є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства, а тому є достатньо правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 03.01.2012 року № 0000028013.

При цьому доводи відповідача, що у податкових накладних за період з 13 по 27 травня 2011 року назва покупця зазначена як ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» замість необхідного ПАТ «Луганськтепловоз», не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки зміна назви підприємства відбулась у відповідності з вимогами Законів України «Про холдингові компанії» та «Про акціонерні товариства» і ця обставина не впливає на правильність формування позивачем податкового кредиту.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим підстав для її скасування чи зміни не вбачається, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Повний текст ухвали складений 14 травня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 5 березня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/715/2012 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, - з дня складення в повному обсязі.

Суддя-доповідач С.Ю.Чумак

Судді Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова