Ухвала суду № 24095662, 23.04.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2012 року справа №2а/1270/125/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Ханова Р.Ф., Яманко В.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/125/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна» до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області (відповідач-1), Управління Державної казначейської служби України у м.Луганську Луганської області (відповідач-2) про визнання протиправною бездіяльність, стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2010 року у розмірі 113587 гривен, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна" - задовольнити частково. Стягнуто з бюджету сплаченого ПДВ Товариству з обмеженою відповідальністю "Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна" за декларацією за жовтень 2010 року в сумі 113587,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.167, 168-171 т.4).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - 1 звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не досліджено та не встановлено факти щодо контрагентів позивача, не надано будь-якої правової оцінки таким операціям, не враховано ту обставину, що право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету. Вважають, що неможливість підтвердження податкового кредиту по ланцюгу постачання по СГД може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про відшкодування ПДВ (а.с.177-178 т.4).

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Усі сторони були належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Від сторони апелянта наявна заява про розгляд справи у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснювався з урахуванням приписів ст..195 КАС України, в межах доводів апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна" (далі -ТОВ "ЗКАК Україна", позивач) зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 12.02.2011, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 049944. ТОВ "ЗКАК Україна" є платником податку на додану вартість, що підтверджуються свідоцтвом № 100155983 від 25.12.2008, виданим ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області.

ТОВ "Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна", як платник податку на додану вартість, для вирішення питання про бюджетне відшкодування, подало до ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, якою визначено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 246905,00 грн., розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до податкової декларації з ПДВ) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток № 4 до податкової декларації з ПДВ) по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2010 року в сумі 246905,00 грн. (а.с.11-18 т.1).

ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень, листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.08.2010 по 31.10.2010, за результатами якої складено довідку від 11.02.2011 № 234/23-31337612 (а.с.19-40 т.1).

Згідно висновків довідки, перевіркою підтверджено відображене ТОВ "Зюд-Кемі Алвіго Кетелістс Україна" у декларації за жовтень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 133318,00 грн. Висновок щодо правомірності заявленого бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року в сумі 113587,00 грн. буде зроблено після отримання інформації про взаємовідносини з контрагентами-постачальниками: ВАТ «Кримський содовий завод», ТОВ ПФГ «Нафтахім», ТОВ «Метал-Ресурс». Тобто податковий орган поставив в залежність бюджетне відшкодування платника податків з ПДВ-позивача від отримання інформації по контрагентам по ланцюгу постачання. Перевіркою не встановлено заниження або завищення задекларованих показників по рядкам 10-17 Декларації. При чому колегія суддів звертає увагу, що як на час визначення бюджетного відшкодування суми ПДВ, так і на час звернення до суду, відповідачем не здійснено ніяких дій щодо отримання такої інформації.

Відповідно до наданих письмових заперечень у справі відповідачем зазначено про неможливість підтвердження суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року в розмірі 113587,00 грн., у зв'язку з відсутністю підтвердження податкового кредиту по ланцюгу постачання по СГД, по яких сформовано податковий кредит за серпень 2010 року, а саме ТОВ «Метал-Ресурс», м. Брянка, у якого було придбано мідь катодну, сума ПДВ по податковим накладним становить 199801,00грн.

Зі змісту довідки про проведення перевірки від 11.02.2011 та наданих під час розгляду справи заперечень вбачається, що ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області фактично не заперечує, що позивачем виконані всі вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" щодо нарахування бюджетного відшкодування сум ПДВ, втім, вважає за неможливе підтвердити правомірність формування залишку суми бюджетного відшкодування 113587,00 грн. у зв'язку з неотриманням інформації по контрагентах. Відповідачем зазначено, що станом на 26.01.2012 сума невідшкодованого ПДВ за декларацією за жовтень 2010 року складає 113587,00 грн.

Під час перевірки відповідачем не встановлено будь-яких порушень стосовно оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів (податкових накладних), які дають право на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань. Зазначені обставини не є спірними між сторонами.

Колегія суддів зазначає, п.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону №168 встановлює наявність права платника податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, порядок звернення до відповідного податкового органу із заявою про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Зазначені умови, позивачем були дотримані.

Податковий орган, відповідно вимог податкового законодавства провів відповідну позапланову виїзну перевірку правомірності заявлених сум до повернення, будь-яких порушень не встановлено.

Колегія суддів звертає увагу, що Позивачем надано суду всю первинну документацію, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність за період, протягом якого сформовано податковий кредит та що стосується в тому числі і жовтня 2010 року. Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи, що податкові накладні, які видані на адресу позивача, оформлені у відповідності з вимогами Закону №168 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), не визнані судом не дійсними, а тому є такими, що дають підстави для включення на підставі них сум коштів до податкового кредиту. Зазначені податкові накладні значаться в реєстрах отриманих та виданих податкових накладних; документально підтверджується також отримання позивачем товарів та послуг від підприємств контрагентів; документально підтверджується оплата податку на додану вартість у складі за придбані від своїх контрагентів товари (послуги); документально підтверджується отримання позивачем права на податковий кредит, заявлена сума бюджетного відшкодування якого, є обґрунтованою та відповідає вимогам законодавства.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції повністю встановив фактичні обставини справи та надав належну їм оцінку. Вірно застосував норми матеріального права.

У судової колегії не виникає сумніву щодо правомірності та реальності, товарності здійснених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, на підставі яких був сформований податковий кредит з ПДВ. Доказів того, що зазначені господарські відносини, мали фіктивний характер, або мають ознаки нікчемності перед судом не доведено.

Доводи відповідача про не врахування судом першої інстанції тієї обставини, що право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету, колегія суддів не приймає до уваги.

Нормами Закону не передбачений обов'язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податок на додану вартість безпосередньо до державного бюджету. За приписами підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 наведеного Закону умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним податку у складі ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету. Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, пов'язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Таких обмежень не встановлено і Податковим кодексом України. В даному випадку мова йде не про бюджетне відшкодування надмірно сплаченої суми ПДВ до бюджету, а відшкодування суми коштів ПДВ, пов'язаних з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг). Зазначені положення мають різне правове навантаження.

Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції, що право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість не пов'язане із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товарів (робіт, послуг) в ціні таких товарів (робіт, послуг). Не ставиться в залежність право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість від проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника або імпортера. Порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагентів позивача і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за вересень 2010 рокує належним способом захисту порушеного права позивача, який відповідає об'єкту порушеного права і у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним, а тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що намагання відповідача під час судового оскарження прийнятого рішення - ППР, винаходити нові підстави та доводи, як на виправдовування своїх недоліків належного виявлення підстав, під час проведення такої перевірки, неправомірності заявлення до стягнення ПДВ, є в даному випадку недоречним. Відповідачем в основу, на їх думку неможливості відшкодування ПДВ, покладено саме ті недоліки, які ними виявлені та покладені в основу своєї бездіяльності. Відшукування нових підстав, які не були покладені в основу такого рішення є безпідставним.

Перекладання свого обов'язку щодо доказування обставин справи, що стосується встановлення факту правопорушення позивача, на суд, який за думкою відповідача повинен доводити правомірність прийнятого його рішення або доводити відсутність протиправності дій або бездіяльності органу, є недоречним.

У судовому засіданні відповідачем - 1 не доведено фактичного порушення вимог законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апелянтів не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/125/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова

В.Г.Яманко