Ухвала суду № 24091959, 30.03.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Закутько О. В.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2012 року справа №2а/0570/4669/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Ванжа Н.Г.,

за участі представника позивача Рабаса-Скрябіної Н.В.,

представників відповідачів Полякової О.Г., Чирикіной Н.В., Радченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року у справі № 2а /0570/4669/2011 за позовом Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби, Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька, Головного управління державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення відсотків,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 27.04.2007 року звернувся до суду з зазначеним позовом, яким просив визнати протиправною бездіяльність по несвоєчасному відшкодуванню суми податку на додану вартість по деклараціям з податку на додану вартість за грудень 2004 року, січень, травень 2005 року, та стягнення з Державного бюджету України відсотків у розмірі 139932,71 грн.. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми Закону України «Про податок на додану вартість», факт наявності несвоєчасного відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, а також право на отримання відсотків, нарахованих на бюджетну заборгованість, яке було визначене законодавством до 28 липня 2005 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнено з Державного бюджету України на користь Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» відсотки, нараховані на бюджетну заборгованість, в розмірі 139932,71 грн.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби, не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт посилається на відсутність права у позивача на отримання відсотків з 28 липня 2005 року. В задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.

Представник відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Прокурор та представник відповідача - Головного управління державної казначейської служби України у Донецькій області в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неявка вказаних осіб не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Корпорація «Індустріальна спілка Донбасу» є юридичною особою, є платником податку на додану вартість. Позивач перебував на обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, а з 01 січня 2006 року перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби.

Позивач подав до податкового органу декларації з податку на додану вартість за грудень 2004 року, січень, лютий, березень, травень 2005 року, якими задекларував суми бюджетного відшкодування у вказані місяці: грудень 2004 року у розмірі 25357045 грн., січень 2005 року у розмірі 2951334 грн., лютий 2005 року у розмірі 41727058 грн., березень 2005 року у розмірі 41606575 грн., травень 2005 року у розмірі 24522594 грн..

22 грудня 2006 року позивачу, відповідно до платіжного доручення № 87 від 21.12.2006 року, було відшкодовано суму податку на додану вартість по деклараціям за лютий 2005 року у розмірі 2528019 грн., за березень 2005 року у розмірі 22044 грн., за грудень 2004 року у розмірі 3147975 грн. 88 коп., за січень 2005 року у розмірі 66030 грн., за травень 2005 року у розмірі 1265399 грн.

З підстав несвоєчасного бюджетного відшкодування, позивач розрахував відсотки за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість, виходячи з рівня 120% облікової ставки Національного банку України на дату 28 липня 2005 року у загальному розмірі 139923, 71 грн. та просив їх стягнути з державного бюджету.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того,що право на стягнення процентів виникло у позивача, починаючи з 22 грудня 2006 року, тобто з дня погашення заборгованості, оскільки у позивача не було можливості розрахувати проценти х моменту виникнення заборгованості до моменту її погашення, а процесуальний річний строк для звернення з позовом до суду (на час правовідносин), починаючи з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення її прав. Суд першої інстанції зазначає, що позивачем розраховані відсотки за період з 21 квітня 2005 року по 27 липня 2005 року, тобто за період дії норм Закону України «Про податок на додану вартість», що передбачали нарахування відсотків на суму бюджетної заборгованості, з чим погоджується колегія суддів.

Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) було встановлено: «У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків».

З 1 червня 2005 року цей підпункт, з урахуванням положень Закону України від 25.03.2005 року № 2505-IV «Про внесення змін до закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» діяв у іншій редакції, яка не стосувалася відповідальності за прострочення бюджетного відшкодування ПДВ.

Крім того, пункт 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, в редакції Закону № 2505-IV, включав підпункт 7.7.8 такого змісту: «Сума бюджетного відшкодування, не сплачена у строки, визначені цим пунктом, вважається бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховується пеня на рівні ставки, розмір якої визначається відповідно до п.п.16.4.1 п. 16.4 ст. 16 закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами». Зазначена пеня самостійно розраховується та сплачується органом державного казначейства разом зі сплатою суми бюджетного відшкодування платнику податку».

Відповідно до пункту 13 «Перехідні положення» розділу 2 Закону № 2505-IV, підпункт 7.7.8 Закону № 168/97-ВР набирав чинності з 01 січня 2006 року. До цієї дати мала застосовуватися процедура узгодження суми та надання бюджетного (експортного) відшкодування, яка діяла до набрання чинності Законом № 2505-IV, з урахуванням того, що це відшкодування надавалося протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання податкової декларації податкового періоду, за наслідками якого виникало право на таке отримання згідно з редакцією підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього Закону.

Законом від 07.07.2005 року № 2771-IV «Про внесення змін до закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» редакцію підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, яка передбачала нарахування пені, було змінено, у зв'язку із чим він перестав регулювати спірні правовідносини.

Однак, дана обставина не свідчить, що з прийняттям цього Закону скасована відповідальність за шкоду заподіяну протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з Державного бюджету України відсотків у розмірі 139932 грн. 71 коп., нарахованих на бюджетну заборгованість, з чим погоджується колегія суддів.

Апеляційний перегляд рішення проводився в межах апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року у справі № 2а /0570/4669/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року у справі № 2а /0570/4669/2011 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвалу складено 02 квітня 2012 року.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А. Блохін