Ухвала суду № 24089400, 28.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2012 р.Справа № 2а-9253/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2011р. по справі № 2а-9253/11/2070

за позовом ТОВ "Харківенергоремонт"

до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року адміністративний позов ТОВ "Харківенергоремонт" до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.12.2010 року № 0001582303/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 161 012,42 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.12.2010 року № 0001572303/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 006 349,60 грн. Стягнуто з державного бюджету України на користь ТОВ "Харківенергоремонт" судові витрати в розмірі 3,40 грн.

ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, не погоджуючись з вказаною постановою суду, подала апеляційну скаргу , вважає, що постанова прийнята із недоведеністю обставин, які мають значення для справи та суд вважає встановленими, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати повністю постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2011р., прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

ТОВ "Харківенергоремонт" заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається , що фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Харківенергоремонт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт від 17.11.2010р. №2987/23-03-05/32832085.

Перевіркою встановлено порушення позивачем :

- порушення п.п.12.1.5 п. 12.1 ст.12 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого підприємством занижено валові доходи за 1 квартал 2010 року на 1007520,0 - сума безнадійної (сумнівної) кредиторської заборгованості ТОВ «Харківенергоремонт» перед ТОВ НВП «Харківенергоремонт»;

- порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" та .п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5, п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" , а саме у складі валових витрат враховано витрати не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, так як під час перевірки не надано документи підтверджуючі дані витрати. Підприємством віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню послуг та віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарським операціям з ПП «Автопродторг-2005», діяльність якого припинено (ліквідовано), ТОВ «Візаві імпульс» , ТОВ «Акнос» , який відсутній за місцезнаходженням ,ТОВ Мегапромінвест-2007» , який визнано банкрутом ,ТОВ НВП Харківенергоремонт» , ТОВ «Візаві імпульс » , діяльність якого припинено (але не ліквідовано)

- порушення п.п.5.4.6. п.5.4.ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме витрати підприємства по страхуванню життя, здоров'я чи інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають в трудових відносинах з платником податку обов'язковість якого не передбачена законодавством , не входять до складу валових витрат. Підприємством у складі валових витрат враховано витрати по добровільному страхуванні у сумі 76255,87 грн. Зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на прибуток. В результаті чого занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся, на загальну суму 670899,73 грн., у т.ч : 3 квартал 2008 р. - 832,0 грн.,4 квартал 2008 р. - 251880,0грн.,3 квартал 2009 р. - 142158,43 грн.,4 квартал 2009 р. - 16077,00 грн.,1 квартал 2010 р. - 254412,2 грн.,2 кварталі 2010р. -5540,10 грн.,

На підставі висновків акту перевірки 14.12.10р. податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001582303/0, згідно якого визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 161012,42 грн., з яких 107341,61 грн. -основний платіж та застосовані штрафні санкції у розмірі 53670,81 грн.

- №0001572303/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1006349,60 грн., з яких 670899,73 грн. -основний платіж та застосовані штрафні санкції у розмірі 335449,87 грн.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість", отже висновки податкового органу про порушення, викладені в акті перевірки, є необґрунтований.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат.

Заборони щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням товару, оренди приміщення, заробітної плати, амортизації, комісії банку законодавцем не встановлено.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи наведені норми , законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Відсутність однієї із зазначених умов ( пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Законом України "Про податок на додану вартість".

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"№ 168/97 -ВР (далі Закон № 168/97 -ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено пп 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті передбачено, що про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону № 168/97 -ВР визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Щодо встановленого порушення п.п.12.1.5. п.12.1. ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п.12.1.5. п.12.1. ст.12 Закону Украхни "Про оподаткування прибутку підприємств"платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідно п.1.25. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності); заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі .

Враховуючи наведені норми закону заборгованість позивача перед ТОВ НВП "Харківенергоремонт" за договором №63/2008 від 08.05.2008 року не відповідає жодній з вищенаведених ознак, тому не є безнадійною, відповідно дія п.п.12.1.5. п.12.1. ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку" на позивача не розповсюджується.

При цьому, відповідно до додаткової угоди до договору №63/2008 від 08.05.2008 року, а саме: №5 від 27.10.2008 року змінено суми договору та №6 від 30.10.2008 року щодо зміни п.4.1., п.4.3. та п.4.4. договору №63/2008 від 08.05.2008 року, зокрема, зміни строків розрахунків.

Так, із змісту вищезазначених документів вбачається, що між ТОВ "Харківенергоремонт" та ТОВ НВП "Харківенергоремонт"з 30.10.2008 року змінені строки розрахунків, а саме: повна оплата по договору №63/2008 від 08.05.2008 року перерраховуються після отримання ТОВ "Харківенергоремонт"100 % вартості виконаних робіт з Казахстану, включаючи утриманий прибутковий податок.

Отже, станом на момент проведення відповідачем виїзної планової перевірки ТОВ "Харківенергоремонт"строки оплати відкладеного платежу у вівдповідності до умов договору №63/2008 від 08.05.2008 року не настав.

Тобто, позивач обґрунтовано невизнає заборгованості перед ТОВ НВП "Харківенергоремнонт" у відповіді №80-07/435-1 від 05.11.2009 року на претензію.

Щодо встановленого порушення п.5.4.6. п.5.4. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", колегія суддів зазначає , що ТОВ "Харківенергоремонт" укладало договори страхування відповідальності за витрати, пов'язані з наданням медичних послуг під час перебування за кордоном, страхування вантажів з ВАТ НАСК "ОРАНТА", ЗАТ СК "Енергорезерв"з період 2008р., 2009р., 2010р.

У перевіряємому періоді до складу валових витрат віднесено витрати по добровільному страхуванню у сумі 76255,87 грн.

Відповідно до положень п.п.5.4.6. п.5.4. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про страхування" передбачені види обов'язкового страхування, до яких, зокрема, відноситься медичне страхування.

При цьому, частина 2 статті 7 зазначеного законодавчого акту дійсно передбачає, що для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Колегія суддів зазначає , що відсутність порядку та правил проведення медичного страхування жодним чином не позбавляє його статусу обов'язкового.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що між ТОВ "Харківенергоремонт" укладено договір підряду з ТОВ НВП "Харківенергоремонт" № 63/2008 від 08.05.2008 року про виконання позивачу ремонтних робіт та додаткові угоди №1 від 02.07.2008 року, №2 від 01.10.2008 року, №3 від 03.10.2008 року, №4 від 24.10.2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ НВП "Харківенергоремонт" виконано умови зазначеного договору, що підтверджується кошторисами на ремонт парової турбіни, актами приймання виконаних робіт: №1 за серпень 2008 року на загальну суму 1509405,3 грн.; №2 за вересень 2008 року на загальну суму 477909,96 грн.; №3 за вересень 2008 року на загальну суму 259700,62 грн.; №4 за жовтень 2008 року на загальну суму 590129,62 грн.; №5 за жовтень 2008 року на загальну суму 363908,18 грн.; №6 за листопад 2008 року на загальну суму 366742,56 грн.; №7 за листопад 2008 року на загальну суму 321317,66 грн., які підписані посадовими особами підприємств, а саме: генеральним директором ТОВ НВП "Харківенергоремонт"(субпідрядник) ОСОБА_3 та генеральним директором ТОВ "Харківенергоремонт" (генпідрядник) ОСОБА_4

Перевіркою встановлено, що станом на 30.06.2010 року заборгованість по договору №63/2008 від 08.05.2008 року залишилась непогашенною, що на думку відповідача є підставою для зменшення валових витрат позивача за листопад 2008 року на суму 1007520,00 грн.

Враховуючи наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість зменшення відповідачем валових витрат позивача за листопад 2008 року.

Посилання податкового органу на те , що контрагент позивача ТОВ НВП "Харківенергоремонт" визнано банкрутом або незнаходяться за місцем знаходження до уваги судом не приймаються, оскільки вказані обставини мали місце після проведення господарських операцій , що в свою чергу не призвело до порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З матеріалів справи вбачається , що ТОВ "Харківенергоремонт" включило до складу валових витрат 50000, грн. та до складу податкового кредиту 10000,0 грн. ПДВ по взаємовідносинам з ПП "Автопродторг-2005"(договір від 03.08.2009 року №15/2009 про юридичне обслуговування); 46602,50 грн. до складу валових витрат 9320,50 грн. ПДВ до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Візаві імпульс"(договір №46/2009 від 24.11.2009 року про надання послуг по виготовленню кінцевих виводів обмотки стартера трубогенератора); 325000,00 грн. до складу валових витрат та 65000,00 грн. ПДВ до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Акнос"(агентський договір №0102/09-22 від 01.02.2009 року про надання агентських послуг по сприянню у договорів на ремонт, будівництво, послуги по пошуку та організації співробітництва з постачальниками та покупцями); 170700,89 грн. до складу валових витрат та 34140,11 грн. ПДВ до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Мегапромінвест-2007"(договір №27/2009 від 14.08.2009 року про розробку технічної документації -проекту виробництва робіт (ПВР) по демонтажу парових турбін, договір №28/2009 від 31.08.2009 року про розробку кошторисної документації по капітальному ремонту енергоблоку 300МВт Рефтинської ГРЕС).

Підставою для встановлення порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість" та донарахування податку на додану вартість і податку на прибуток фактично слугувало те , що за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено:

ПП "Автопродторг-2005"останню податкову звітність подало по податку на додану вартість за грудень 2009 року, декларацію з податку на прибуток підприємства за 2009 рік; основний вид діяльності "посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами", згідно з розрахунком комунального податку за ІІІ квартал 2009 року кількість працюючих -1 особа. Також ДПІ у Амур-Ніжинському районі м. Дніпропетровська повідомила (лист від 27.10.2010 року №27915/7/23-04), що провести перевірку ПП "Автопродторг-2005"немає можливості у зв'язку з відсутністю за юридичною адресою, тобто неможливо підтвердити отримання ТОВ "Харківенергоремонт"послуг від ПП "Автопродторг-2005", стан платника 16 -"припинено (ліквідовано, закрито);

ТОВ "Візаві імпульс"останню податкову звітність подало по податку на додану вартість за квітень 2010 року та декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року; згідно з податковим розрахунком комунального податку за 2009 рік кількість працюючих -0 осіб. ДПІ у Київському районі м. Донецька повідомила (лист від 16.11.2010 року №11960/7/23-113), що провести перевірку ТОВ "Візаві імпульс"немає можливості у зв'язку з відсутністю за юридичною адресою, тобто неможливо підтвердити отримання ТОВ "Харківенергоремонт"послуг від ТОВ "Візаві імпульс", стан платника 12 -"припинено (але не ліквідовано)";

ТОВ "Акнос"останню податкову звітність подало з ПДВ за червень 2010 року, декларацію з податку на прибуток -за півріччя 2010 року. Відповідно до інформації ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська (лист від 15.11.2010 року №29624/7/23-318) стан платника -"визнано банкрутом"(справа від 15.11.2010 року №Б29/266-10), основний вид діяльності -оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами; згідно з інформацією ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (лист від 29.11.2010р. №47832/7/23-318).

ТОВ "Мегапромінвест-2007"визнано банкрутом, основний вид діяльності -оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, згідно з податковим розрахунком комунального податку за ІІІ квартал 2009 року кількість працюючих -1 особа.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи , що на виконання вищевказаних договорів з контрагентами позивача надано банківські виписки, касові документи, акти виконаних робіт, прибуткові накладні, рахунки-фактури, договори, контракти, видаткові накладні, авансові звіти , касові документи, податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних тощо що свідчить про реальність (фактичність) виконання вищевказаних господарських операцій та підтвердження первинними документами.

На момент здійснення господарських операцій постачальники позивача були платниками податку на додану вартість, зареєстрованим відповідно до ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість". Статус постачальників позивача підтверджується доданими до матеріалів справи доказами і не заперечувався відповідачем.

При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

Колегія суддів зазначає , що податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючим у ході проведення перевірки не встановлено.

Всі господарські операції позивача з його контрагентами проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання робіт (послуг) та розрахунки з постачальником таких робіт (послуг), таким чином податковий кредит та валові витрати правомірно відображено в податкових деклараціях з ПДВ та податку на прибуток .

Зауваження щодо використання отриманих послуг в господарській діяльності, реальності операції, повноти або змісту первинних документів, податкових накладних тощо, відповідач не висував.

Матеріали справи містять докази безпосереднього використання позивачем у власній господарській діяльності результатів виконаних робіт (послуг), а саме: стосовно агентських послуг, отриманих від ТОВ "Акнос"згідно до агентського договору №0102/09-22 від 01.02.2009 року, - копії договорів №17/2009 від 11.08.2009 року на суму 4767771,39 рублів РФ, №52/30 від 08.09.2009 року на суму 12487783,77 рублів РФ, №52/58 від 09.07.2009 року на суму 1275975,70 рублів РФ, №52/29 від 19.08.2009 року на суму 2253863,73 рублів РФ; стосовно послуг, отриманих від ТОВ "Візаві імпульс"за договором №46/2009 від 24.11.2009 року, - вказані виводи були поставлені на адресу Київської ТЕС ВАТ "Укргідроенерго"; стосовно послуг, отриманих від ТОВ "Автопродторг-2005"згідно договору від 03.08.2009 року №15/2009, - копії договорів №40 від 14.08.2009 року, №000390-10/2009 від 11.11.2009 року, №00039503/2010 від 10.03.2010 року, №3/2009 від 16.11.2009 року, які були укладені на основі розроблених проектів договорів; стосовно послуг, отриманих від ТОВ "Мегапромінвест-2007"за договором №27/2009 від 14.08.2009 року, - була розроблена тендерна документація для участі у тендері на виконання робіт на Рефтинській ТЕС, розроблена технічна документація ППР по демонтажу парової турбіни, АТ-6, АП-6 та ТГ 2-6-2.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку , що валові витрати та податковий кредит підтверджені відповідними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 -ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 -ВР).

Тобто , така відповідальність покладена на контрагентів, на позивача по справі не може бути покладена відповідальність за неподання податковому органу звітності усіма його контрагентами.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, неподання податкової звітності або невизнання звітності інспекцією як податковою при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість» не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при неподанні податкової звітності продавцем або невизнанні його звітності інспекцією як податковою, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Висновки податківців, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду , переглянувши судове рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає , що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови були повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2011р. по справі № 2а-9253/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.