Ухвала суду № 24088526, 16.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" травня 2012 р. м. Київ К-20010/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Лосєва А.М., Островича С.Е.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Маз»на постанову Господарського суду Тернопільської області від 18.12.2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2007 року по справі № 14/257-3443 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-МАЗ»до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Тернопільське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 18.12.2006 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-МАЗ»до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №54053/00011191702/0 від 19.08.2006. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2007 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 18.10.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 12.11.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Господарського суду Тернопільської області від 18.12.2006 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2007 року, прийняти нову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: п.п.4.3.2 п.4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та п.п.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №14005/23-222/7/14053514 від 07.08.2006, складеного за результатами виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-МАЗ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 по 31.12.2005, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №54052/0000912305/0 від 19.08.2006, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26395,50грн., в тому числі за основним платежем -17597,00грн., штрафними (фінансовими) санкціями -8798,50грн.; №54053/00011191703/0 від 19.08.2006, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів найманих працівників розмірі 28078,08грн., в тому числі за основним платежем -9359,36грн., штрафними (фінансовими) санкціями -18718,72грн.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу щодо порушення позивачем п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: включення до складу податкового кредиту суми податку сплачену при придбанні легкового автомобіля, що включається до складу основних фондів та порушення постанови Кабінету Міністрів України №663 від 23.04.1999 «Про норми відшкодування витрат в межах України та за кордон», Інструкції Міністерства фінансів України від 10.06.1999 №146 «Про службові відрядження в межах України та за кордон», п.1.15 ст.1, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.17.2 «а», п.17.2 ст.17, п.19.2 «а», п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: порушено порядок утримання податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходів фізичним особам, що не перебували з позивачем у трудових відносинах (не включено до оподатковуваного доходу компенсації на відрядження).

Відповідно до п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, серед інших, і додаткові блага, надані особою, що не є працедавцем платника податку (п.п.4.2.9 п.4.2 ст. 4 вказаного Закону).

Згідно приписів п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду (п.п.8.1.2 вказаного Закону).

Задовольняючи позовні вимоги в частині визначення позивачеві податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та фізичними особами щодо яких здійснено нарахування податку, у спірний період існували правовідносини, які виникли на підставі трудових, а не цивільно-правових угод.

Разом з тим, такий висновок є помилковим, як такий, що не підтверджується матеріалами справи, в яких відсутні будь-які докази на підтвердження перебування фізичних осіб, щодо яких здійснено нарахування податку, у трудових відносинах з позивачем.

Відповідно до п.п.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу податкового кредиту не включається та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Судами встановлено, що в декларації з податку на додану вартість за листопад 2005 року до складу податкового кредиту позивачем включено суму податку на додану вартість у розмірі 17596,68грн., сплачену в ціні автомобіля марки Mitsubishi Lancer 1.6 вартістю 105580,00грн.

Отже, за встановлених обставин, нарахування позивачеві податкових зобов'язань по податку на додану вартість є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення -без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Маз»залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________А.М. Лосєв ________С.Е. Острович

Суддя Т.М. Шипуліна