Ухвала суду № 24088529, 16.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" травня 2012 р. м. Київ К-23824/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Лосєва А.М., Островича С.Е.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія століття»на постанову Господарського суду Полтавської області від 24.05.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2007року по справі № 19/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «ХХІ століття»до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Полтавської області від 24.05.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2007 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «ХХІ століття» (далі-ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія «ХХІ століття», позивач) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі- Кременчуцької ОДПІ, відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000112230/0/1262 від 18.05.2006, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 61313,00грн., в тому числі за основним платежем -40875,00грн., штрафними (фінансовими) санкціями -20438,00грн.

Рішення суду мотивовано безпідставністю віднесення позивачем до складу валових витрат вартості маркетингових послуг, виконання яких не підтверджено належними доказами.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 12.12.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 04.12.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Господарського суду Полтавської області від 24.05.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2007року, прийняти нову якою позовні вимоги задовольнити.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: п.5.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»ст.ст.7, 10, 207 КАС України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №155/23-120/32802506 від 03.05.2006, складеного за результатами додаткової виїзної позапланової документальної перевірки внесення до валових витрат маркетингових послуг ТОВ «Торгівельно-виробнича компанія «ХХІ століття»податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №000112230/0/1262 від 18.05.2006, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 61313,00грн., в тому числі за основним платежем -40875,00грн., штрафними (фінансовими) санкціями -20438,00грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що за наслідками проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем п.п.5.2.1 п.п.5.2.2 п.5.2, п.п.5.3.3, пп.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.2 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: віднесення до складу валових витрат вартості отриманих маркетингових послуг від ПП. ОСОБА_1 на суму 163500,00грн. згідно договору №014/09/04-6 від 01.09.2004.

Склад валових витрат виробництва та обігу регулюється статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за змістом якої дозволяється включати до валових витрат і тим самим зменшувати об'єкт оподаткування, а відтак і податкові зобов'язання, будь-які витрати виробництва і обігу, які пов'язані з власною господарською діяльністю платника податку (пункт 5.1 ст. 5 Закону).

Для цілей податкового обліку господарська діяльність пунктом 1.32 ст. 1 цього Закону визначена як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

При цьому, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судами було встановлено, що між позивачем та ПП. ОСОБА_1 було укладено договір про надання маркетингових послуг №014/09/04-6 від 01.09.2004, відповідно до умов якого ПП. ОСОБА_1 зобов'язувався надати позивачеві послуги з проведення маркетингових досліджень в межах Полтавської, Дніпропетровської, Сумської, Харківської та Київської областей.

Виконання зобов'язань за вказаним договором підтверджується актами здачі приймання-робіт, які містять лише назву послуг та їх вартість. Проте, в актах виконаних робіт не зазначені обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі, акти не містять інформації про фактично понесені виконавцем витрати на здійснення цих послуг.

Матеріалами справи також не підтверджено факту економічної вигоди від придбаних послуг, виявлення нових, відмінних від існуючих, клієнтів позивача та укладення з ними договорів, що свідчить про недоведеність фактичного виконання послуг та їх використання у господарській діяльності позивача.

Отже, за встановлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про правомірність визначення позивачеві податкових зобов'язань є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення -без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія століття» залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Полтавської області від 24.05.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2007року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________А.М. Лосєв ________С.Е. Острович

Суддя Т.М. Шипуліна