Ухвала суду № 24088086, 23.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2012 р. м. Київ К/9991/4410/12

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

при секретарі Кризі В.О.

за участю представників

позивача Костюка В.Б., Рака В.Л.

відповідача Величка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011

у справі № 2а-2880/10/0970 (37945/10/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»

до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2010 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Калуської ОДПІ від 29.03.2006 № 0000592302/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 85,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «Карпатнафтохім»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. «а»п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

20.01.2006 позивачем було подано до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції податкову декларація з податку на додану вартість за грудень 2005 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення бюджетного відшкодування в сумі 8 983 539 грн.

30.01.2006 позивачем подано до податкової інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2005 року, згідно з яким збільшено суму, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 2 550 899 грн.

23.02.2006 позивачем подано до податкової інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2005 року, заява про повернення бюджетного відшкодування в сумі 36 789 068 грн. та розрахунок суми бюджетного відшкодування із зміненою редакцією рядка 3 розрахунку «сума податку фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)»та письмове пояснення позивача щодо мотивів подання зміненої редакції рядка 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідачем проведено перевірку позивача щодо правильності визначення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2005 року, за результатами якої складено акт № 275/23-2/33129683 від 24.03.2006.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.7.1 та п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, в результаті чого завищено заявлене бюджетне відшкодування податку на додану вартість за грудень 2005 року в сумі 30 533 594 грн. Порушення полягало у тому, що позивач неправомірно включив до розрахунку бюджетного відшкодування грудня 2005 року суми ПДВ, сплачені у попередніх податкових періодах (червень-листопад 2005 року), що передували попередньому звітному періоду (листопаду 2005 року).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000592302/0 від 29.03.2006 про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 30 533 594 грн.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією суду апеляційної інстанції про те, що платник податку при заявленні до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість може враховувати оплату податку на додану вартість постачальникам товару, проведену виключно у попередньому податковому періоді, що передує звітному.

Сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітний податковий період розраховується між сумою податкового зобов'язання такого періоду та сумою податкового кредиту такого періоду (абз. 1. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (абз. 3 п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (п.п.«а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону).

З аналізу норм Закону випливає, що податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується не тільки за рахунок сум податку, які фактично сплачені отримувачем товару його постачальникам у попередньому податковому періоді, що передує звітному. Правило переносу від'ємного значення попереднього звітного періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), незалежно від того, у якому із попередніх звітних періодів придбано товар, сформовано податковий кредит зі сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість) та проведено сплату такого податку постачальникам товару.

Отже, Закон не пов'язує право на бюджетне відшкодування лише з оплатою, проведеною у попередньому періоді за операціями з придбання товару, здійсненими у такому ж попередньому періоді, та з формуванням, у зв'язку із цим, податкового кредиту у цьому ж попередньому податковому періоді, а лише обмежує суми від'ємного значення, які фактично можуть бути відшкодовані платнику, фактичною сплатою податку на додану вартість постачальникам товарів у попередньому податковому періоді.

Судом апеляційної інстанції до даних правовідносин помилково застосовано положення п.п. «а»п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за якими не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування.

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач зареєстрований платником податку на додану вартість 08.11.2004, отже, починаючи з грудня 2005 року, в нього виникає право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

До того ж, податковий орган не визначав підставою для висновків про завищення позивачем бюджетного відшкодування у грудні 2205 року порушення вимог п.п. «а»п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає задоволенню, незаконна постанова суду апеляційної інстанції -скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції -залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім»задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 скасувати та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2010.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло