Ухвала суду № 24088027, 09.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2012 р. м. Київ К-11215/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові

на постанову Господарського суду Львівської області від 11.07.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2008

у справі № 5/1078-12/131А

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Електрон Банк»

до Державної податкової інспекції у м. Львові

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 11.07.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2008, позов задоволено повністю. Податкове повідомлення-рішення від 25.12.2006 № 0000202201/0/22093 про визначення ВАТ «Електрон-Банк»податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37368,00 грн., в тому числі 24912,00 грн. основного платежу та 12456,58 грн. штрафних (фінансових) санкцій, визнано нечинним.

ДПІ у м.Львові подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судами п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судове рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 24912,00 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 15.12.2006 № 178/22-0/19358632, про порушення позивачем вимог п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»за період з 01.10.2004 по 30.06.2006, яке полягало у тому, що позивач не визначав бази оподаткування з операцій з безоплатної передачі позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «Бако»послуг оперативної суборенди підвальних приміщень будинку по вул. Грабовського, 11, корпус № 1, корисною площею 480 кв.м., у період з 01.10.2004 по 30.06.2006. Такого висновку податковий орган дійшов виходячи з того, що у позивача відсутні підтверджуючи документи щодо передачі в оренду підвальних приміщень будинку по вул. Грабовського, 11, корпус № 1.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди дійшли правильних висновків про відсутність з боку позивача порушень вимог п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», виходячи з того, що факт надання позивачем у період з 01.10.2004 по 30.06.2006 товариству з обмеженою відповідальністю «Бако»послуг оперативної суборенди підвальних приміщень будинку по вул. Грабовського, 11, корпус № 1, корисною площею 480 кв.м. взагалі не підтверджується первинними документами: договорами суборенди, актами прийому-передачі тощо, а підстави для висновку для надання позивачем у спірний період безоплатних послуг, з яких визначається база оподаткування за правилами п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутні.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 11.07.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2008 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Г. Пилипчук