Ухвала суду № 24088001, 09.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2012 р. м. Київ К-7556/09-С

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі м. Донецька та Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"

на постанову Господарського суду Донецької області від 06.10.2008

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 14.01.2009

у справі № 7/126а/08 (5006)

за позовом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"

до Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі м. Донецька,

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору КП "Вугледартепломережа",

про визнання недійсними податкових повідомлення-рішення в частині донарахування податку на прибуток та штрафної санкції -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Донецької області від 06.10.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі м. Донецька № 0000962340/0 від 20.03.2007 в частині визначення податку на прибуток у сумі 25166 грн. та штрафної санкції у загальній сумі 13309 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Державна податкова інспекція у Ворошилівському районі м. Донецька подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" подало касаційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу апеляційного адміністративного суду та змінити постанову суду першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Податкове повідомлення рішення № 00009623/40 від 20.03.2007 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 67592 грн. та штрафної санкції у сумі 26035,80 грн. прийнято ДПІ у Ворошилівському районі м.Донецька на підставі акту № 409/23-6/03337119 від 03.03.2007 виїзної планової перевірки з питань дотримання позивачем податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.09.2006.

Перевірка була проведена щодо структурних підрозділів позивача, зокрема, виробничих одиниць: "Амвросіївкатепломережа", "Дебальцевотепломережа", «Єнакієвотепломережа" та "Вугледартепломережа".

За результатами перевірки ВП "Дебальцевотепломережа" встановлено порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат у четвертому кварталі 2005 року 5662 грн. - вартості оприбуткованих товарів без їх оплати. Податкова інспекція вважає, що ці товари отримані безоплатно, про що свідчить наявність кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності та яка включена позивачем до складу валового доходу як безповоротна фінансова допомога.

За результатами перевірки ВО "Єнакієвотепломережа" встановлено порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.2.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягало у тому, що відокремлений підрозділ за перший квартал 2006 не зменшив валові витрати у сумі 80102,61 грн. на суму кредиторської заборгованості, яка залишилась нестягненою за закінченням строку позовної давності і підпадає під визначення безповоротної фінансової допомоги, що була включена до складу валових доходів, а тому, позивачу був донарахований податок на прибуток у сумі 20026 грн. та застосовано фінансову санкцію у сумі 6008 грн.

Таким чином, податкова інспекція вважає, що платник податку повинен зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару у періоді, коли сума кредиторської заборгованості, яка залишилась нестягненою, була віднесена до валових доходів підприємства, оскільки вказані структурні одиниці позивача фактично не понесли будь-яких витрат з придбання продукції.

Суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів попередніх інстанції про те, що така позиція податкового органу не узгоджується з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими регламентується порядок формування валових витрат та валового доходу.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених, пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Згідно із п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Судами встановлено, що товари за спірними операціями були отримані позивачем за договорами купівлі-продажу, які мали оплатний характер, а тому такі договори не можуть вважатися безоплатними.

Положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено зобов'язання платника податку зменшувати валові витрати на суму товарів, віднесених до валових витрат за першою із визначених у п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону подій, зокрема на дату оприбуткування платником податку товарів, а тому висновки податкового органу є безпідставними, а донарахування податку на прибуток у сумі 21442 грн. та застосування фінансової санкції у сумі 6433 гри. неправомірними.

Відповідно до п. 4.1.6. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" сума кредитної заборгованості, яка залишилась не стягненою в зв'язку із збігом терміну позовної давності позивачем правомірно була віднесена до валового доходу та, при цьому, коригування валових витрат на суму вартості отриманих, але не сплачених товарів, Законом не передбачено, а тому у податкового органу були відсутні підстави для зменшення валових витрат і донарахування податку на прибуток у загальній сумі 21442 грн. та штрафної санкції у сумі 6433 грн.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині.

Актом перевірки щодо ВО "Амвросіївкатепломережа" зафіксовано порушення вимог п.п. 5.2.8. п. 5.2 ст. 5, п.п. 12.1.1. п. 12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягало у неправомірному збільшенні у третьому кварталі 2006 валових витрат на суму 14900 грн. безнадійної заборгованості. Податковий орган вважає, що позивач не мав права збільшувати валові витрати на суму такої заборгованості, оскільки відсутнє підтвердження щодо стягнення даної заборгованості з покупців, у зв'язку з чим підприємству донараховано податок на прибуток у сумі 3725 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 1118 грн.

Суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів попередніх інстанції про те, що така позиція податкового органу не узгоджується з норами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими регламентується порядок формування валових витрат.

Відповідно до п.п. 5.2.8. п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Платник податку -продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередньому звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості).

Як визначено п.п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій, зокрема, платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

При цьому закон не ставить право платника податку на збільшення валових витрат у вказаному вище випадку в залежність від наявності підтвердження щодо стягнення даної заборгованості з покупців.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.09.2006 позивачем до Амвросіївського міського суду була подана позовна заява про стягнення дебіторської заборгованості на суму 17880 гри. (без ПДВ -14900 грн.), яка була прийнята до провадження.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність відображення позивачем у складі валових витрат у третьому кварталі 2006 дебіторської заборгованості у сумі 14900 грн. та відповідно, необхідність задоволення позовних вимог в цій частині.

Актом перевірки зафіксовано порушення ВО "Вугледартепломережа" вимог п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 та ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягало у неправомірному віднесенні у четвертому кварталі 2005 року до складу валових витрат заборгованість населення за надання послуг по теплопостачанню у сумі 68100 грн., у зв'язку з чим податковим органом донараховано податок на прибуток у сумі 19637 грн. та штрафні санкції у сумі 5891 грн.

Крім того, в порушення п. 5.3.2. ст. 5 вказаного Закону в четвертому кварталі 2005 року до складу валових витрат неправомірно було віднесено 10446 грн. витрат з поліпшення основних засобів, які підлягають амортизації.

Відповідно до п. 5.3.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та. витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які. підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Згідно із п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи вимоги наведених норм, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо завищення позивачем валових витрат, а відтак, і щодо правомірності винесення податковим органом рішення про донарахування податку на прибуток у сумі 19637 грн. та штрафних санкцій у сумі 5891 грн., та вважає, що судами правильно відмовлено у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Зважаючи на викладене, касаційні скарги залишаються без задоволення, а оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі м. Донецька та Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 06.10.2008 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 14.01.2009 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Пилипчук