Постанова № 24084051, 09.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 квітня 2012 року № 2а-3205/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аїсі Бровари" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2011р. №0010041501

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аїсі Бровари»звернулось до суду з вимогою про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010041501 від 24.10.2011.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що висновки викладені в акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток (про виявлення помилок (порушень) від 24.10.2011 №952/1501/34619979 не відповідають чинному законодавству, не мають належного обґрунтування на підставі чого податкове повідомлення-рішення №0010041501 від 24.10.2011 є неправомірним та підлягає скасуванню.

. Відповідач Державна податкова інспекція у подільському районі міста Києва Державної податкової служби проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав викладених у письмових запереченнях та зазначив, що підставою для нарахування грошового зобовязання стало те, що Позивач протиправно відобразив у декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року суму відємного значення з цього податку за 2010 рік.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ :

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток (про виявлення помилок (порушень) ТОВ «Аїсі Бровари», результати якої оформлено Актом від 24.10.2011 №952/1501/34619979 (далі акт перевірки).

У вказаному Акті перевірки Відповідач, зокрема, дійшов висновків про порушення Позивачем: п. 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році»розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України, оскільки Позивач відобразив у декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року суму відємного значення з цього податку за 2010 рік.

На підставі висновків Акту перевірки Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 24.10.2011 №0010041501, яким Позивачу зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 12 225 238,0 грн.

За результатом адміністративного оскарження зазначеного повідомлення-рішення, скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини, щодо визначення обєкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника податку визначаються правовими нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2722-VI.

Так, п. 37.1 ст. 37 визначено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обовязку, порядок у умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Так, відповідно до п. 1 підрозділу 4 Особливості справляння податку на прибуток підприємств розділу ХХ Перехідні положення, розділ ІІІ Податок на прибуток цього кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. Разом з тим, встановлено, що Закону України Про оподаткування прибутку підприємств втрачає чинність з 01.04.2011.

При цьому рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний суд України дійшов до висновку, що за загально визначеним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Аналіз викладеного свідчить, що в період з 01.01.2011 до 01.04.2011 правовідносини щодо визначення обєкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а починаючи з 01.04.2011 року - положеннями ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи у І кварталі 2011 року Позивач діяв при визначенні відємного значення обєкта оподаткування у відповідності з пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" .

Так, згідно п.6.1. ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо обєкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має відємне значення обєкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого відємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок обєкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням відємного значення обєкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Відповідно до п.22.4. ст.22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума відємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та відємне значення обєкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сформував валові витрати у І кварталі 2011 року відповідно до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",

Проте, з 01.04.2011 для розрахунку та декларування від'ємного значення об'єкта оподаткування підлягають застосуванню норми саме Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, якщо за результатом розрахунку обєкту оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є відємне значення, то сума такого відємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок обєкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного відємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення.

Згідно пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку обєкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є відємне значення, то сума такого відємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок обєкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням відємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення.

Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат ІІ кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Згідно п. 7.3 ст. 7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Крім цього, слід звернути увагу, що ст.139 Податкового кодексу України містить вичерпний перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Проте, суд звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження правильності визначення відємного значення обєкту оподаткування встановленого у податковій декларації за 1 квартал 2011 року, отже суд приходить до висновку, що при декларуванні відємного значення обєкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду, в рядок 06.6 податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року позивач безпідставно включив валові витрати задекларовані у рядку 08 податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року.

Враховуючи, що позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року позивачем безпідставно відображено відємне значення з податку на прибуток за 2010 рік, суд приходить до висновку про правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 28.10.2011 №0012761501.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, довів правомірність прийнятого ним рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Аїсі Бровари задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Аїсі Бровари.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 28.04.2012