Постанова № 24081626, 19.04.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1473/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

при секретарі - Авдєєнку Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Шевченківський відділ соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської області про визнання дій неправомірними, скасування постанов, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

19 березня 2012 року ОСОБА_1 /по текст - позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області /по тексту - відповідач/ про визнання дій щодо винесення постанов про закінчення виконавчих проваджень від 29.02.2012 №31102150, №31111898 та ненадання у встановлений Законом України «Про звернення громадян» термін відповіді на звернення від 31.01.2012 неправомірними; скасування постанов від 29.02.2012 про закінчення виконавчих проваджень №31102150, № 31111898; зобов'язання у встановлений судом строк надати відповідь на звернення від 31.01.2012; оголошення догани начальнику Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Цабак В.Я. за порушення Закону України «Про звернення громадян», щодо не надання у встановлений Законом строк відповіді на звернення від 31.01.2012; визнання бездіяльності та некомпетентності винесення постанов про закінчення виконавчих проваджень від 29.02.2012 №31102150, № 31111898; стягнення збитків (матеріальної шкоди) в сумі 10599,80 грн., моральної шкоди в сумі 5000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що при виконанні судових рішень по виконавчим провадженням №31102150, № 31111898 та при винесенні постанов від 29.02.2012 про закінчення виконавчих проваджень №31102150, № 31111898 відповідач не виконав усіх обов'язків, покладених на нього чинним законодавством, та позбавив його права на повторне пред'явлення виконавчого листа до виконання. Крім того, відповідач не надав у встановлений строк відповіді на звернення від 31.01.2012.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що державним виконавцем вжито всіх заходів примусового виконання рішення, передбачених статтями 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження" та на підставі пункту 11 частини першої статті 49 Закону, винесено постанови від 29.02.2012 про закінчення виконавчого провадження №31102150, № 31111898 . Також, вказував, що 03.02.2012 до Підрозділу надійшло звернення ОСОБА_1 за вх.№ 1098/9.1-36, яку передано державному виконавцю до виконання 06.02.2012; 06.03.2012 ОСОБА_1 на підставі статті 20 Закону України "Про звернення громадян", було скеровано повідомлення про продовження строку розгляду звернення. А 20.03.2012 було надано відповідь на звернення ОСОБА_1. Таким чином державним виконавцем дотримано строків надання відповіді на звернення громадян та вимог Закону України "Про звернення громадян".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Шевченківський відділ соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської області.

Позивач в судове засідання не з'явився, надавши суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому також підтримав позов та просив його задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, хоча в матеріалах справи наявні докази що вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. В письмових запереченнях на позовну заяву відповідач просив розглянути справу за відсутності представника.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча в матеріалах справи наявні докази що він належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини в адміністративній справі, об'єктивно оцінивши надані докази, дійшов наступних висновків.

Із матеріалів справи слідує, що 06.02.2012 державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження (ВП) № 31102150 з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-11019/2009, виданого 25.10.2010 Полтавським окружним адміністративним судом про зобов'язання Шевченківського відділу соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, виходячи із розрахунку мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та провести виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік. Зобов'язання Шевченківського відділу соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснити нарахування та вчинити дії щодо виплати недоплаченої позивачу суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за період з 1999 по 2005 р. відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням виплачених сум. В цій частині прийнято нову постанову, якою зобов'язано Шевченківський відділ соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснити нарахування та вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 недоплаченої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за період з 1999 по 2005 роки з урахуванням виплачених сум.

Боржнику (Шевченківському відділу соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради) надано строк до 13.02.2012 для добровільного виконання рішення суду.

15.02.2012 на адресу Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області надійшов лист Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 15.02.2012 № 2605-вих578, в якому останній повідомив, що боржником (Шевченківським відділом соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради) здійснено розрахунок щорічної допомоги на оздоровлення стягувачу (ОСОБА_1), однак виконання судового рішення та вимог державного виконавця в частині виплати стягувачу нарахованої боржником суми допомоги унеможливлюється з поважних та незалежних від боржника причин, в обґрунтування яких, зокрема, вказував на відсутність коштів державного бюджету, необхідних для виконання судових рішень про перерахунок соціальних допомог (у т.ч. судового рішення у даній справі).

29.02.2012 державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП) № 31102150.

Також, із матеріалів справи слідує, що 06.02.2012 державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження (ВП) № 31111898 з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-11516/2009, виданого 22.10.2010 Полтавським окружним адміністративним судом про зобов'язання Шевченківського відділу соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1, передбаченої статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат виходячи із розрахунку мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" за 2008 рік з урахуванням проведених виплат та провести виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік.

Боржнику (Шевченківському відділу соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради) надано строк до 13.02.2012 для добровільного виконання рішення суду.

15.02.2012 на адресу Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області надійшов лист Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 15.02.2012 № 2605-вих579, в якому останній повідомив, що боржником (Шевченківським відділом соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради) здійснено розрахунок щорічної допомоги на оздоровлення стягувачу (ОСОБА_1), однак виконання судового рішення та вимог державного виконавця в частині виплати стягувачу нарахованої боржником суми допомоги унеможливлюється з поважних та незалежних від боржника причин, в обґрунтування яких, зокрема, вказував на відсутність коштів державного бюджету, необхідних для виконання судових рішень про перерахунок соціальних допомог (у т.ч. судового рішення у даній справі).

29.02.2012 державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП) № 31111898.

Позивач вважаючи протиправним винесення 29.02.2012 постанов про закінчення виконавчим провадженням №31102150, № 31111898, звернувся до суду.

Крім того, позивач вважає неправомірним ненадання Підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області у встановлений Законом строк відповіді на його звернення від 31.01.2012 про надання інформації: чи отримано Підрозділом і коли ухвали суду: від 07. 04.2011 по справі №2а-1670/2496/11, від 19.09.2011 по справі №2а-1670/2496/11, від 04.10. 2011 по справі №2а-1670/5872/11; чому в порушення Закону України "Про виконавче провадження" Підрозділом до цього часу не поновлено виконавчі провадження №22435054, №224351123, №26529703 та які міри прийняті Підрозділом, щодо виконання вищевказаних ухвал суду, згідно закону України "Про виконавче провадження".

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999, № 606-XIV (в редакції Закону України від 04.11.2010, № 2677-VI) (далі - Закон № 606) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із частиною першою статті 75 Закону №606 після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

З постанов 29.02.2012 про закінчення виконавчих проваджень №31102150, № 31111898 слідує, що державний виконавець отримавши 15.02.2012 листи Головного управління юстиції у Львівській області Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 15.02.2012 (№ 2605-вих578 № 2605-вих579), встановив, що боржником -Шевченківським відділом соціального захисту рішення суду не виконано з поважних причин. А саме, відсутність бюджетного фінансування унеможливлює виконання рішення. А відтак, застосування до боржника заходів визначених статтею 89 Закону України "Про виконавче провадження", за висновками держаного виконавця буде безпідставним. Тому, з посиланням на частину третю статті 75, пункт 11 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", постановив виконавчий документ повернути органу, що його видав, а виконавче провадження закінчити.

Разом з тим, частиною п'ятою статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 38 рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі "Жовнер проти України" державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.

З матеріалів справи не вбачається, що неможливість виконання судового рішення підтверджується будь -якими доказами, лист боржника про відсутність бюджетних коштів сам по собі не підтверджує цього факту, таким чином висновки державного виконавця про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження є необґрунтованими.

Крім того, суд зазначає, що відповідно пунктів 29, 30, 31 рішення Європейського суду з прав людини від 13 липня 2006 року по справі "Васильєв проти України", виконання рішень суду, в яких відповідачем є державні органи, можливо виконати, якщо державою передбачені та визначені асигнування на відповідні видатки Державного бюджету України шляхом здійснення відповідних законодавчих заходів. Українська правова система не наділяє ані суди, ані Державну виконавчу службу повноваженням скасовувати закон або примушувати державу вносити зміни до Закону "Про Державний бюджет". Відповідно навіть за умови, що національні суди змогли б прийняти відповідне рішення на користь заявника за його скаргою на дії виконавчої служби, виконання рішення щодо боржника все ще залишалося обов'язком держави. Отримавши рішення та виконавчий лист проти конкретного державного органу, заявники не зобов'язані порушувати, за своєю власною ініціативою, інші провадження проти різноманітних державних органів щодо своїх вимог. Заявник не був зобов'язаний звертатися до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені наслідки закінчення виконавчого провадження. разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Враховуючі вказані положення Закону, позивач позбавлений права повторно пред'явити виконавчі листи № 2а-11019/09 та 2а-11516/09 до виконання.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що закінчення виконавчих проваджень №31102150, № 31111898 є фактично відмовою у виконанні відповідних судових рішень.

Крім того суд звертає увагу, що статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідачем не надано доказів звернення державного виконавця до суду із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судових рішень по справам № 2а-11019/09 та 2а-11516/09.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що державним виконавцем не вжито усі дії, передбачені чинним законодавством для забезпечення виконання судових рішень, натомість винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень, які позбавляють позивача права повторно пред'явити виконавчі листи до виконання.

Отже, постанови від 29.02.2012 про закінчення виконавчих проваджень №31102150, № 31111898 не ґрунтуються на вимогах Закону України "Про виконавче провадження", є передчасними, тому позовні вимоги про їх скасування є обґрунтованими.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що постанови про закінчення виконавчого провадження є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця від 29.02.2012 про закінчення виконавчих проваджень №31102150, № 31111898.

Що стосується позовних вимог про визнання дій державного виконавця щодо винесення постанов про закінчення виконавчого провадження неправомірними, то суд виходить з того, що правові наслідки для позивача створюють саме постанови про закінчення виконавчих проваджень як рішення суб'єкта владних повноважень. Окремих дій, крім винесення постанов, які б порушували права позивача, судом не встановлено. За таких обставин зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення збитків (матеріальної шкоди) в розмірі 10599,80 грн. та моральної шкоди в розмірі 5000 грн., що на думку позивача, завдана відповідачем внаслідок бездіяльності, некомпетентності та винесення протиправних постанов про закінчення виконавчих проваджень від 29.02.2012 №31102150; №31111898, також, задоволенню не підлягають урахуванням наступного.

Частиною другою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства

При вирішенні питання про з'ясування фактів, з якими закон пов'язує відшкодування матеріальної та моральної шкоди, слід виходити з вимог статей 1166 та 1167 Цивільного кодексу України, в яких визначені підстави відповідальності за завдану матеріальну та моральну шкоду.

Так, положеннями частин перших вказаних статей встановлено, що майнова та моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

А згідно із пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах, про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4 визначається, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювана; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Оскільки позивачем не надано жодних змістовних обґрунтувань та належних доказів заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди, як і не обґрунтовано розмір заявлених вимог, а судом причинного зв'язку між такою шкодою та винесенням постанов про закінчення виконавчих проваджень не встановлено, то в цій частині позовних вимог суд вважає необхідним відмовити.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам про визнання дій щодо ненадання у встановлений Законом України " Про звернення громадян" термін відповіді на звернення від 31.01.2012, зобов'язання у встановлений судом строк надати відповідь на звернення від 31.01.2012; оголошення догани начальнику Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Цабак В.Я. за порушення Закону України "Про звернення громадян", щодо ненадання у встановлений Законом строк відповіді на звернення від 31.01.2012, суд виходить із наступного.

Як слідує із матеріалів справи, 03.02.2012 до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області надійшов запит ОСОБА_1 датований 31.01.2012, з проханням надати інформацію: чи отримано Підрозділом і коли ухвали суду: від 07. 04.2011 по справі №2а-1670/2496/11, від 19.09.2011 по справі №2а-1670/2496/11, від 04.10.2011 по справі №2а-1670/5872/11; чому в порушення Закону України "Про виконавче провадження" Підрозділом до цього часу не поновлено виконавчі провадження №22435054, №224351123, №26529703 та які міри прийняті Підрозділом, щодо виконання вищевказаних ухвал суду, згідно закону України "Про виконавче провадження".

Згідно із письмовими поясненнями відповідача, звернення ОСОБА_1 06.02.2012 передано для розгляду за належністю до державного виконавця Мироненка В.В., що підтверджується відповідно відміткою в журналі реєстрації вхідної кореспонденції, витяг із якого наявний в матеріалах справи.

Статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996, № 393/96-ВР встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Згідно із листом від 06.03.2012 за № 08.01-45/вВ-83214 ОСОБА_1 повідомлено, що оскільки факти викладені у зверненні потребують детальної перевірки, про результати розгляду заявника буде повідомлено додатково.

Судом встановлено, що запит ОСОБА_1, датований 31.01.2012 відповідачем розглянутий та листом від 20.03.2012 за вих.. № 08.01-45/В-8/3970 направлена позивачу відповідь за підписом начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

Згідно із поясненнями викладеними позивачем у клопотанні про залучення доказів, відповідь від 20.03.2012 на вказане звернення від 31.01.2012 позивач отримав 27.03.2012.

Таким чином, вимоги позивача про зобов'язання у встановлений судом строк надати відповідь на звернення від 31.01.2012 є безпідставними.

Із урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що по зверненню ОСОБА_1, датованого 31.01.2012 відповідачем прийнято відповідне рішення і доведено його до відома позивача.

Крім того, суд звертає увагу, на те, що питання порушені у зверненні від 31.03.2012, позивачем вже ставилися у попередньому зверненні від 01.11.2011, яке відповідачем розглянуто на надано відповідь листом від 05.12.2011 за № 09-01-45/В-811308.

Згідно із статтею 4 Закону України "Про звернення громадян" до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

- порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

- створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

- незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що розгляд звернення позивача датованого 31.01.2012, відповідачем здійснений в межах наданих законодавством повноважень, а не всупереч ним, та будь-яких дій, що порушують права та законні інтереси позивача в ході судового розгляду справи судом не встановлено.

Відтак, позовні вимоги про визнання дій відповідача щодо ненадання у встановлений Законом України " Про звернення громадян" термін відповіді на звернення від 31.01.2012 та оголошення догани начальнику Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Цабак В.Я. за порушення Закону України "Про звернення громадян", щодо не надання у встановлений Законом строк відповіді на звернення від 31.01.2012 є необґрунтованими.

При цьому слід відмітити, що у суду не має повноважень застосовувати дисциплінарні стягнення до державних службовців.

Крім того такі вимоги не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 86,159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Шевченківський відділ соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської області про визнання дій неправомірними, скасування постанов, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 29 лютого 2012 року про закінчення виконавчого провадження (ВП) №31102150. Визнати протиправною та скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 29 лютого 2012 року про закінчення виконавчого провадження (ВП)№ 31111898.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 24 квітня 2012 року.

Суддя С.О. Удовіченко