Постанова № 24081238, 11.05.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 травня 2012 року Справа № 2а/1270/3227/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Островської О.П.,

при секретарі - Скляровій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровську Луганської області до Державного підприємства винзавод «Алко-Прима» про стягнення грошових сум, -

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулося Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровську Луганської області з адміністративним позовом до Державного підприємства винзавод «Алко-Прима» про стягнення грошових сум у загальному розмірі 297 106,68 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 15 від 11.01.2012 року, відомостям Бюлетеню державної реєстрації № 203(3) від 31.01.2012 року та повідомлення Пенсійного Фонду України в м. Кіровську Луганської області № 661/03-10 від 07.02.2012 року йому стало відомо про ліквідацію Державного підприємства винзавод «Алко-Прима». Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» № 1105-ХІУ від 23.09.1999 р. ДП винзавод «Алко - Прима» був платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Впродовж тривалого часу підприємство своєчасно та в повному обсязі не сплачувало страхові внески, в результаті чого утворилась недоїмка у сумі 4010,60 грн., пеня у сумі 191, 93 грн., заборгованість зі сплати страхових внесків, пов'язана з несвоєчасною виплатою заробітної плати - 7061,42 грн., згідно звіту щодо сплати заборгованості зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 4 квартал 2011 року. Згідно розділу XI Закону №1105 підприємства, установи, організації передають до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документи, які підтверджують право працівників на страхові виплати, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для призначення чи продовження цих виплат. Згідно із ст. 46 Закону № 1105 фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється зокрема за рахунок капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників. Відділенням виконавчої дирекції Фонду СНВ України в м. Кіровську було призначено та провадяться страхові виплати 4 потерпілим на виробництві, які ушкодили здоров'я під час виконання трудових обов'язків на вашому підприємстві. Зазначеним особам позивач сплачує щомісячно страхові виплати відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». На підставі викладеного, їм повинна бути проведена капіталізація платежів для продовження страхових виплат, як потерпілим на підприємстві, протягом їх життя. У відповідності до ч.2 ст. 1205 ЦК України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, які мають право на одержання такого відшкодування внаслідок втрати годувальника, мають бути капіталізовані (тобто повинні бути узагальнені у єдину суму за весь прогнозований строк виплат) для виплати їх потерпілим. Це правило закріплено в п.1 ч.1 ст. 112 ЦК України. Так, у разі ліквідації юридичної особи вимоги його кредиторів в першу чергу задовольняються відносно відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю та вимоги кредиторів забезпечених заставою або іншим способом. Правила ст. 112 ЦК України застосовуються у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи. Для розрахунку суми капіталізації при ліквідації підприємства застосовується Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.00р. № 765. Для визначення періоду, за який розраховувалася капіталізація платежів, позивач використовував дані середньої очікуваної тривалості життя осіб, надані Держкомстатом України. Сума платежів, які підлягають капіталізації для розрахунку з потерпілими на підприємстві - боржнику становить 285 842,73 грн. 27.02.2012 року рекомендованим листом була направлена заява про визнання грошових сум відповідачу та боржнику, однак позивач відповідь на вказану заяву не отримував.

На підставі викладеного та згідно зі ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого Постановою КМУ «Про реалізацію ст.ст. 31 і 43 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 765 від 06.05.2000 р.» позивач просить суд стягнути з Державного підприємства винзавод «Алко-Прима» в особі ліквідаційної комісії Державного підприємства винзавод «Алко-Прима» на його користь грошові суми у загальному розмірі 297 106,68 грн., з яких сума недоїмки - 4010,60 грн., пеня - 191,93 грн., заборгованість зі сплати страхових внесків, пов'язана з несвоєчасною виплатою заробітної плати - 7061,42 грн., сума капіталізації платежів, що виникли із зобов'язань підприємства відшкодовувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян - 285 842,73 грн.

Представник позивача у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним у позові, а також уточнила позовні вимоги та остаточно просила суд стягнути з відповідача грошові суми у загальному розмірі 294 573,40 грн., з яких сума недоїмки - 4010,60 грн., пеня - 191,93 грн., заборгованість зі сплати страхових внесків, пов'язана з несвоєчасною виплатою заробітної плати - 7061,42 грн., сума капіталізації платежів, що виникли із зобов'язань підприємства відшкодовувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян - 283 309,45 грн.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не надав.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з абзацом 5 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

У відповідності зі ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-14 від 23.09.1999 року (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин) роботодавець як страхувальник зобов'язаний: своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Згідно зі ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхові тарифи, диференційовані по галузях економіки (видах економічної діяльності) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом, розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці), страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального страхування від нещасних випадків у порядку і строки, які визначаються страховиком.

Органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків мають право проводити в порядку, визначеному законодавством України, планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності щодо сплати та цільового використання ними збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків.

Статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-14 від 23 вересня 1999 року передбачена відповідальність страхувальника за невиконання своїх обов'язків, зокрема частина друга даної статті ( в редакції Закону України №435-5 від 12 грудня 2006 року), що діяла по 1 січня 2011 року передбачала за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків стягнення із страхувальника пені згідно із законом.

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно до п. 1.1 Загальних положень Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 20.04.2001 року (із наступними змінами та доповненнями) є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, що здійснює реалізацію завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку.

Згідно п.п. 2.1.5 п. 2.1 ч. 2 зазначеного Положення, одним із завдань Виконавчої дирекції Фонду є збір та акумулювання страхових внесків, визначення умов, порядку обслуговування і гарантій збереження коштів Фонду, що формуються за рахунок страхових внесків та інших джерел фінансування.

Відповідно до п.п. 3.1.12 п. 3.1 ст. 3 Положення, Виконавча дирекція Фонду представляє інтереси страховика (Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України) в органах державної виконавчої влади, органах місцевого самоврядування і судах.

За змістом ч. 8 п. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків затверджує , зокрема, Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів, погоджену з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, інші нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду.

Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.

Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до п. 4.1 Інструкції «Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою Правління Фонду ССНВ України від 12.07.2007 року № 36, сума страхового внеску розраховується відповідно до страхового тарифу, установленого законом, залежно від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено страхувальника. При встановленні страхувальнику знижки або надбавки до страхового тарифу сума страхового внеску, яка підлягає сплаті, визначається з урахуванням указаної знижки (надбавки).

П. 4.12, 4.13, 4.14 вказаної Інструкції встановлено порядок та строки сплати зазначених страхових внесків, які сплачуються страхувальниками шляхом перерахування відповідних сум на відповідний рахунок Фонду.

Згідно п. 5.1. Інструкції, не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк. Пункт 5.2 Інструкції передбачає, що пеня нараховується з наступного дня після одержання заробітної плати до дня сплати недоїмки включно.

Судом встановлено, що Державне підприємство винзавод «Алко-Прима» було зареєстроване виконавчим комітетом Кіровської міської ради Луганської області 28.01.1992 року, ідентифікаційний код 05401169. (а.с.23)

Державне підприємство винзавод «Алко-Прима» зареєстроване у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровську Луганської області як платник обов'язкових страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, котрі повинні перераховуватися на рахунок позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, за ДП винзавод «Алко-Прима» лічиться недоїмка у сумі 4010,60 грн., пеня у сумі 191,93 грн. та заборгованість зі сплати страхових внесків, пов'язана з несвоєчасною виплатою заробітної плати у розмірі 7061,42 грн., що підтверджується звітом щодо сплати заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за ІV квартал 2011 року. (а.с.21-22)

Недоїмка у сумі 4010,60 грн., пеня у сумі 191,93 грн. та заборгованість зі сплати страхових внесків, пов'язана з несвоєчасною виплатою заробітної плати у розмірі 7061,42 грн. на час судового розгляду справи відповідачем у добровільному порядку сплачені не були.

Відповідно до ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» фінансування Фонду здійснюється, зокрема за рахунок капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані (якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765.

У відповідності до ст. 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Виходячи із змісту ст.112 Цивільного Кодексу України, чинне законодавство не звільняє платоспроможні підприємства у разі їх ліквідації від фінансування Фонду шляхом внесення капіталізованих платежів.

У відповідності до ст. 60 Господарського кодексу України, ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.4 ст.105 Цивільного кодексу України, комісія з припинення юридичної особи повинна вжити усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляти їх про припинення юридичної особи.

Судом встановлено, що відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №15 від 11.01.2012 року були внесені зміни до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №771 від 26.12.2011 року «Про припинення діяльності державного підприємства винзавод «Алко-Прима» та визначено двомісячний термін подання кредиторських вимог державного підприємства винзавод «Алко-Прима» з дати офіційного опублікування оголошення про припинення його діяльності. (а.с.13)

Вимоги щодо капіталізації платежів можуть бути пред'явлені до фактичної ліквідації підприємства, тобто, виключення його з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи ДП винзавод «Алко-Прима» перебуває в стадії ліквідації, яка не пов'язана з банкрутством, з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України не виключене.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 25.01.2012 року було внесено тільки рішення засновників юридичної особи щодо припинення юридичної особи.

В офіційному спеціалізованому друкованому засобі масової інформації «Бюлетень державної реєстрації» № 203 (3) від 31.01.2012 року було опубліковано повідомлення про припинення засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення як юридичної особи підприємства відповідача. (а.с.15)

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були призначені та провадяться страхові виплати чотирьом потерпілим на виробництві, які ушкодили здоров'я під час виконання трудових обов'язків на підприємстві відповідача.

Оскільки позивачем здійснюються страхові виплати постраждалим, які ушкодили здоров'я під час роботи на підприємстві, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача капіталізованих платежів, які відповідно до розрахунків становлять у загальному розмірі 283 309,45 грн.

Суму капіталізованих платежів для розрахунку із потерпілими у загальному розмірі 283 309,45 грн. було розраховано відповідачу позивачем, з урахуванням даних Головного управління статистики у Луганській області про середню очікувану тривалість життя осіб, що підтверджується наданими суду довідками та розрахунками, які містяться в матеріалах справи.

Статтею 1205 Цивільного Кодексу України передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки законодавством не визначена процедура капіталізації платежів на стадії самостійної ліквідації підприємства за його рішенням, то суд вважає можливим застосувати аналогію закону.

Положеннями пункту 1 Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 06.05.2000 року № 765, передбачено, що капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Пункт 2 Порядку визначає порядок розрахунку щодо кожного платежу, що підлягає капіталізації.

Положеннями п.5-1 Порядку затвердженого Кабінетом Міністрів України від 06.05.2000 року № 765 передбачено, що у вимогах відповідного Фонду до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутства, зазначається сума, визначена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації. При цьому, суми платежів, капіталізованих відповідно до зазначених вимог у процесі ліквідації підприємства-банкрута, перераховуються ліквідатором робочому органу виконавчої дирекції Фонду, у якому підприємство перебуває на обліку.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії, уповноважена ним особа або ліквідатор після закінчення процедури ліквідації, передбаченої законом, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові певні документи, в тому числі, зокрема, довідку відповідного органу про відсутність заборгованості із сплати страхових коштів фондів соціального страхування.

Отже, статтею 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» законодавець зобов'язав страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у всіх випадках ліквідації страхувальника не залежно від підстави такої ліквідації.

Враховуючи те, що відповідач на час судового розгляду справи в добровільному порядку суму капіталізованих платежів у загальному розмірі 283 309,45 грн. також не сплатив, уточнені позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 14 травня 2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Уточнені позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровську Луганської області до Державного підприємства винзавод «Алко-Прима» про стягнення грошових сум - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства винзавод «Алко-Прима» (93801, Луганська область, м. Кіровськ, вул. Виноградна, 1, код ЄДРПОУ 05401169) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровську Луганської області (93800, Луганська область, м. Кіровськ, вул. Правди,2, р/р 37170412001256 в ГУДКС України у Луганській області, МФО 804013, код 25926951) грошові суми у загальному розмірі 294 573,40 грн. (двісті дев'яносто чотири тисячі п'ятсот сімдесят три грн. 40 коп.), з яких недоїмка - 4010,60 грн. (чотири тисячі десять грн. 60 коп.), пеня - 191,93 грн. (сто дев'яносто одна грн. 93 коп.), заборгованість зі сплати страхових внесків, пов'язана з несвоєчасною виплатою заробітної плати - 7061,42 грн. (сім тисяч шістдесят одна грн. 42 коп.) та капіталізовані платежі - 283 309,45 грн. (двісті вісімдесят три грн. триста дев'ять грн. 45 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 14 травня 2012 року.

СуддяО.П. Островська